<<
>>

Види інвестиційних проектів, класифікація та методи оцінювання їх економічної ефективності

В управлінні реальними інвестиціями вибір інвестиційних проектів' та оцінювання їх економічної ефективності є одним із найвідповідальніших етапів.

Потреби підприємства в інвестиціях визначають з урахуван­ням можливостей залучення інвестиційних ресурсів за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування та інвести­ційних проектів.

Велике значення інвестиційного проекту в управлінні капіта­льними інвестиціями полягає в тому, що це документ, який за­безпечує окремі напрями стратегічного розвитку підприємства шляхом реального інвестування, обґрунтовує потребу у відповід­них інвестиційних ресурсах у різних формах їх і містить систему відповідних управлінських рішень щодо забезпечення найефекти­вніших форм реалізації поставлених у ньому інвестиційних цілей.

Вибір ефективного інвестиційного проекту — важлива скла­дова управління реальними інвестиціями. Під час вибору інвес­тиційного проекту враховують характеристики, що розрізняють проекти, їх класифікаційні ознаки. Інвестиційні проекти можна класифікувати за такими ознаками:

1. Залежно від цільової спрямованості всі інвестиційні про­екти, що розробляються підприємствами, поділяються на проек­ти розвитку та проекти санації.

Інвестиційні проекти розвитку спрямовані на реалізацію стратегічних цілей підприємства, пов’язаних із зростанням обся­гу операційної діяльності, її диверсифікацією. До складу таких

інвестиційних проектів відносять також ті, які пов’язані зі ство­ренням нових підприємств.

Інвестиційні проекти санації розробляються лише для діючих підприємств, які внаслідок неефективного управління, суттєвої зміни кон’юнктури ринку, застарілої технологічної бази значно зменшили обсяг збуту продукції і мають фінансові труднощі, які створюють реальну загрозу банкрутства. Метою розроблення та­ких інвестиційних проектів є проведення відповідної структурної перебудови підприємства (в галузі його інноваційної політики, маркетингової діяльності тощо), з тим щоб зберегти їх як само­стійні одиниці зі статусом юридичної особи або провести ефек­тивне злиття з іншим фінансово стійким підприємством.

На су­часному етапі розвитку економіки України потреба у розробленні інвестиційних проектів санації виробничих підприємств досить значна.

2. За напрямами виробничого розвитку, які відповідають конкретним цілям економічної стратегії підприємств, інвестицій­ні проекти поділяються на проекти освоєння нової продукції; проекти вдосконалення (або впровадження нової) технології; проекти значного нарощення обсягів виробництва продукції, у тому числі з регіональною диверсифікацією цього виробництва; проекти освоєння нових ринків збуту продукції; проекти розши­рення сировинної бази (для підприємств добувних галузей еко­номіки) тощо. Якщо проекти мають не одну, а кілька інвестицій­них цілей, вони за цією класифікаційною ознакою вважаються комплексними.

В узагальненому вигляді всі інвестиційні проекти за напряма­ми виробничого розвитку можна поділити на дві групи: інвести­ційні проекти, що збільшують потенціал виробництва продукції (товарів, послуг), та інвестиційні проекти, що збільшують по­тенціал збуту (реалізації) продукції.

3. Суттєвою класифікаційною ознакою інвестиційних проектів є конкретна форма здійснення реальних інвестицій. Урахову­ючи ці форми, пропонується така класифікація інвестиційних проектів:

• проекти, спрямовані на придбання цілісних майнових ком­плексів з метою забезпечення товарної або регіональної дивер­сифікації виробничої діяльності підприємства;

• проекти нового будівництва об’єктів із закінченим техноло­гічним циклом на спеціально відведених територіях;

• проекти реконструкції підприємства, пов’язані з суттєвим перетворенням виробничо-технологічних процесів на основі су­

часних науково-технічних досягнень (у цих проектах може пе­редбачатися розширення окремих виробничих і невиробничих приміщень, будівництво замість знесених нових споруд цього самого призначення на території діючого підприємства);

• проекти модернізації активної частини основних виробни­чих засобів при конструктивній зміні всього або основного парку обладнання, машин і механізмів, що використовуються підпри­ємством; проекти придбання окремих видів матеріальних та ін­новаційних нематеріальних активів, які передбачаються до онов­лення (у зв’язку із фізичним або моральним зношуванням) або збільшення (у зв’язку із розширенням обсягу виробничої діяль­ності), приросту оборотних товарно-матеріальних цінностей (за­пасів сировини, матеріалів, готової продукції), придбання інших аналогічних активів, які забезпечують зростання обсягів і підви­щення ефективності виробничої діяльності у наступному періоді.

Більш узагальнено інвестиційні проекти модернізації активної частини основних засобів підприємства можуть розглядатися за класифікаційною ознакою конкретної форми їх здійснення, а саме:

• проекти, спрямовані на відтворення основних засобів;

• проекти придбання нових нематеріальних активів іннова­ційного характеру;

• проекти забезпечення приросту матеріальних оборотних за­собів.

4. Залежно від обсягу інвестування розрізняють проекти ма­лі, середні та великі. Критерієм такої класифікації проектів є об­сяг інвестиційних ресурсів, необхідний для їх реалізації (цей по­казник розглядається у грошовій формі).

5. Відповідно до терміну реалізації інвестиційні проекти по­діляють на три групи: короткострокові проекти (із загальним тер­міном реалізації до одного року); середньострокові проекти (із загальним терміном реалізації від одного до двох років); довго­строкові проекти (із загальним терміном реалізації понад два ро­ки). Наведені критерії поділу проектів за термінами реалізації ви­користовуються як у світовій, так і у вітчизняній практиці інвестиційної діяльності.

6. Залежно від участі окремих груп інвесторів у реалізації проекту їх поділяють на такі види: проекти, які реалізуються са­мим підприємством без сторонньої допомоги; проекти, які реалі­зуються за участі інших вітчизняних інвесторів (до них відносять також проекти, які реалізуються за рахунок фінансування із дер­жавного бюджету для державних підприємств); проекти, які реа­лізуються за участі іноземних інвесторів. Така класифікація інве­

стиційних проектів певною мірою визначає вимоги до структури та рівня обфунтування їхніх окремих розділів.

7. У зарубіжній практиці широко використовується класифіка­ція інвестиційних проектів за рівнем їх ризику. За цією ознакою найбільш поширеним є таке групування інвестиційних проектів:

• проекти з рівнем ризику нижче середнього (до них відно­сять, як правило, інвестиційні проекти, що мають забезпечити зниження собівартості продукції);

• проекти із середнім рівнем ризику (до них відносять зазви­чай проекти реконструкції або нового будівництва, що забезпе­чують розширення виробництва продукції); проекти з рівнем ри­зику вище середнього (до них відносять, як правило, інвестиційні проекти, спрямовані на розроблення нової продукції або проник­нення на інші регіональні ринки її збуту);

• проекти з найвищим рівнем ризику (до них відносять, як правило, проекти, спрямовані і на дослідження та розроблення нової технології виробництва, а також на первісне її впровадження).

На підставі розглянутих вище принципів і класифікаційних ознак у табл. 8.3 наведено запропоновану нами для підприємств класифікацію інвестиційних проектів.

Таблиця 8.3

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ОКРЕМИМИ КЛАСИФІКАЦІЙНИМИ ОЗНАКАМИ

Класифікаційні ознаки Види інвестиційних проектів підприємств
1. Цільова спрямованість ін­вестиційного проекту а) проекти розвитку підприємства;

б) проекти санації підприємства

2. Напрям інвестиційного проекту відповідно до цілей стратегічного розвитку під­приємства а) проекти освоєння нової продукції;

б) проекти вдосконалення (упровадження но­вої) технології;

в) проекти істотного нарощення обсягів ви­робництва продукції;

г) проекти освоєння нових ринків збуту про­дукції;

д) проекти розширення сировинної бази (для підприємств добувних галузей економіки)

3. Конкретна форма здійс­нення реальних інвестицій підприємства а) проекти придбання цілісних майнових комплексів;

б) проекти нового будівництва об’єктів;

в) проекти реконструкції підприємства;

г) проекти модернізації активної частини ос­новних виробничих фондів;

д) проекти придбання окремих видів матеріаль­них та інноваційних нематеріальних активів

Класифікаційні ознаки Види інвестиційних проектів підприємств
4. Обсяг інвестування, необ­хідний для реалізації проекту а) малі проекти з обсягом фінансування до 500 тис. грн;

б) середні проекти з обсягом фінансування від 501 до 2000 тис. грн;

в) великі проекти з обсягом фінансування понад 2000 тис. грн

5. Термін реалізації інвести­ційного проекту а) короткострокові проекти з терміном реалі­зації до одного року;

б) середньострокові проекти з терміном реа­лізації від одного до двох років;

в) довгострокові проекти з терміном реаліза­ції понад два роки

6. Склад інвесторів, що ма­ють реалізувати інвестицій­ний проект а) проекти, які реалізуються самим підприєм­ством без сторонньої допомоги;

б) проекти, які реалізуються з участю інших вітчизняних інвесторів;

в) проекти, які реалізуються з участю інозем­них інвесторів

7. Рівень ризику інвестицій­ного проекту а) проекти з рівнем ризику нижче середнього;

б) проекти з середнім рівнем ризику;

в) проекти з рівнем ризику вище середнього;

г) проекти з найвищим рівнем ризику

Така класифікація інвестиційних проектів виробничих підпри­ємств дає змогу більш диференційовано формулювати вимоги до їх розроблення та оцінки ефективності, що є важливою складо­вою управління реальними інвестиціями.

Вибір інвестиційних проектів, що є однією із складових управління інвестиціями, здійснюють на основі оцінювання їх ефективності.

Ефективність інвестиційних проектів оцінюється на основі таких методичних підходів: оцінки повернення інвестованого капіталу на основі показника грошового потоку, який форму­ється за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відра­хувань у процесі експлуатації інвестиційних проектів; обов’язко­вого приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіталу, так і сум грошового потоку; вибору диференційова­ної ставки процента (дисконтної ставки) у процесі дисконту­вання грошового потоку для різних інвестиційних проектів.

У процесі прийняття рішень щодо реалізації окремих альтер­нативних інвестиційних проектів вирішальну роль відіграє оці-

нювання їх ефективності. Для такого оцінювання необхідно здій­снити фінансовий аналіз кожного з проектів і зіставити показни­ки доходів та витрат з урахуванням рівня інвестиційних ризиків.

Якщо через певний період сума доходів, пов’язаних із реалі­зацією інвестиційного проекту, перевищує суму інвестиційних витрат, підприємство одержує чистий інвестиційний дохід або «позитивний грошовий потік» (positive cash flows). Якщо ж сума інвестиційних витрат буде більша, ніж сума отриманих доходів, то підприємство має так звані чисті інвестиційні витрати або «відплив грошових коштів» (cash on flay). Сукупність позитивних і негативних «відпливних» грошових потоків протягом періоду реалізації інвестиційного проекту має назву «чистий грошовий потік» (Net Cash Flow).

Для прийняття рішень про довгострокові інвестиції виникає потреба в прогнозуванні їх ефективності. Для цього потрібний аналіз витрат за тривалий період.

Основними методами оцінки є:

а) розрахунок строку окупності інвестицій (t);

б) розрахунок індексу рентабельності інвестицій (IR);

в) визначення чистого приведеного ефекту (NPV);

г) визначення внутрішньої норми дохідності (IRR);

д) розрахунок середньозваженого строку життєвого циклу ін­вестиційного проекту, тобто дюрації (Д).

В основу цих методів покладено порівняння обсягу планових інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Перші два можуть базуватись як на облікованій величині грошових надходжень, так і на дисконтованих доходах з урахуванням часової складової грошових потоків.

Перший метод оцінки ефективності інвестиційних проектів є найбільш простим і найбільш поширеним, і полягає у визначенні строку, необхідного для того, щоб інвестиції окупили себе.

Строк окупності інвестицій визначатиметься залежно від рів­номірності розподілу доходів від проекту за роками. Якщо дохо­ди від проекту розподіляються рівномірно за роками, то строк окупності інвестицій визначається діленням суми інвестиційних витрат на величину річного доходу.

За нерівномірного надходження доходів строк окупності ви­значають прямим підрахунком кількості років, протягом яких до­ходи покриють інвестиційні витрати в проект, тобто доходи від­повідатимуть витратам.

І Ісдоліком даного методу є те, що він не враховує різниці в доходах по проектах, які будуть отримані після періоду окупнос­

ті. Тому, оцінюючи ефективність інвестицій, потрібно брати до уваги не тільки строки їх окупності, а й дохід на вкладений капі­тал, для чого розраховується індекс рентабельності (IR) і рівень рентабельності інвестицій (R)\

Однак недоліком показника, розрахованого на основі очікува­ної величини доходів, є те, що він не враховує розподілу припли­ву і відпливу грошових коштів по роках і часову вартість грошей, що дуже важливо. Адже гроші сьогодні завжди дорожчі майбут­ніх як з причини інфляції, так і у зв’язку з отриманням додатко­вих коштів через оформлення депозитного вкладу та одержання на цю суму процентів.

Більш обґрунтованою є оцінка ефективності інвестицій, що базується на методах нарощування (компаундування) або дискон­тування грошових надходжень, які враховують зміну вартості грошей за часом.

Сутність методу дисконтування полягає у визначенні суми грошей, яку матиме інвестор у кінці операції. У разі застосування такого методу дослідження грошового потоку ведеться від тепе­рішнього до майбутнього. При цьому заданими величинами є ви­хідна сума інвестицій, строк і процентна ставка дохідності, а шу­каною величиною — сума коштів, яка буде отримана після закінчення операції.

Тому для визначення вартості, яку матимуть інвестиції через кілька років, згідно з методом складних процентів застосовують таку формулу:

де FV— майбутня вартість інвестицій через п років;

PV— початкова сума інвестицій; г — ставка процентів у вигляді десяткового дробу; п — число років у розрахунковому періоді.

Якщо виникає необхідність порівняти умови фінансових опе­рацій, що передбачають різні періоди нарахування процентів, то в цьому разі відповідні процентні ставки приводяться до їх річно­го еквівалента за такою формулою:

де FFF — ефективна ставка процента (ставка порівняння); т — число періодів нарахування; г— ставка процента.

Метод дисконтування грошових надходжень (ДГН) — дослі­дження грошового потоку — від майбутнього до поточного мо­менту. Він дає змогу привести майбутні грошові надходження до нинішніх умов. Для цього використовується така формула:

де Kd — коефіцієнт дисконтування.

Якщо нарахування процентів здійснюється т раз у році, то для розрахунку поточної вартості майбутніх доходів PV викорис­товується така формула:

Інакше кажучи, дисконтування грошових надходжень викори­стовується для визначення суми інвестицій, які необхідно вклас­ти нині, щоб довести їх вартість до необхідної величини за зада­ної ставки процента.

Дисконтування грошових надходжень покладено в основу ме­тодів визначення чистої приведеної (поточної) вартості проектів і рівня їх рентабельності.

У процесі фінансового аналізу використовують насамперед два основні показники оцінки ефективності інвестиційних проек­тів, що ґрунтуються на методі дисконтування грошових потоків у часі — «чиста приведена вартість» (net present value, NPV) та «внутрішня норма дохідності» (internal rate of return, IRR). Вони мають певні особливості застосування для оцінювання ефектив­ності інвестиційних проектів, що полягають в такому.

Показник чистої приведеної вартості дає змогу порівняти те­перішню вартість майбутніх доходів від реалізації інвестиційного проекту (у фазі його експлуатації) з інвестиційними витратами, які необхідно здійснити в поточному періоді. Чиста приведена вар­і іеть являє собою різницю між теперішньою вартістю (сумою) чи­його грошового потоку та сумою інвестиційних витрат за проек-

том. При цьому сума чистого грошового потоку має дисконту­ватися до того інтервалу часу, в якому передбачається початок ре­алізації інвестиційного проекту, а відповідно і здійснення інвести­ційних витрат за ним (таке дисконтування має провадитись за по­стійною ставкою процента, обраною для проведення розрахунків, окремо за кожним інтервалом часу, що передбачається).

Розрахунки за методом чистої приведеної (поточної) вартості (NPV) здійснюються у такій послідовності.

1. Визначається поточна вартість витрат (/о), тобто обсяг інве­стицій, який потрібно зарезервувати для проекту.

2. Розраховується поточна вартість майбутніх грошових пото­ків від проекту, для чого доходи за кожний рік CF (кеш-флоу) приводяться до поточної дати:

де г — ставка процента.

3. Поточна вартість витрат (/о) порівнюється з поточною вар­тістю доходів (PV). Різниця між ними складає чисту приведену (поточну) вартість доходів (NPV)-.

Найбільш складним у розрахунках чистої приведеної вартості є визначення ставки дисконту (процента), що індивідуально обира­ється для кожного інвестиційного проекту, який розглядається, бо ця ставка суттєво впливає на кількісний показник відносної варто­сті чистого грошового потоку в кожному інтервалі часу. Відповід­но до рекомендацій UNIDO «норма дисконту прирівнюється до фактичної ставки процента за довгостроковими позиками на ринку капіталу або до ставки процента (вартості капіталу), який сплачу­ється отримувачем позики». У цьому випадку ставка (норма) дис­конту, що використовується для розрахунків чистої приведеної ва­ртості, відповідатиме можливому рівню прибутку інвестора, який він міг би отримати на ту ж суму капіталу за умови вкладення його в будь-якому іншому місці (при цьому допускається, що рівень ін­вестиційних ризиків для всіх альтернативних варіантів, які розгля­даються, однаковий). Інакше кажучи, ставка дисконту, яка викори­стовується в цих розрахунках, являє собою мінімальний рівень норми прибутку, нижче якого будь-який інвестор вважав би недо­цільним реалізацію інвестиційного проекту.

Розглянута умова формування ставки дисконту в розрахунках суми чистої приведеної вартості за проектом є недостатньою. Кожен інвестиційний проект має різний рівень ризику його реалі­зації, і чим вищий рівень інвестиційного ризику за проектом, тим вищим має бути рівень інвестиційного прибутку за ним, а відпо­відно і ставка дисконту, за якою має розраховуватись сума чистої приведеної вартості.

Розраховуючи суму чистої приведеної вартості за окремими інвестиційними проектами, ставку дисконту обирають індивідуа­льно у кожному конкретному випадку.

Критерій прийняття інвестиційних рішень на основі розрахо­ваної суми чистої приведеної вартості (за відповідної диференці­ації ставки дисконту) є однаковим для будь-яких форм реального інвестування і типів інвестиційних проектів. Якщо показник чис­тої приведеної вартості більший за нуль, інвестиційний проект може бути прийнято до реалізації, і навпаки. Позитивне значення показника чистої приведеної вартості в цьому разі означає, що сума теперішньої вартості чистого грошового потоку за інвести­ційним проектом перевищує поточну вартість інвестиційних ви­трат за ним, тобто мета інвестування з фінансових позицій у цьо­му разі буде досягнута.

Припустимо, що підприємство вирішує пи­тання про доцільність вкладень 4200 тис. грн в

Чиста приведена (поточна) вартість грошових надходжень (NPV) становить:

проект, який має дати прибуток за перший рік 2500 тис. грн, за другий рік — 1500 тис. грн, за третій — 1000 тис. грн і за четвер­тий — 750 тис. грн. За альтернативного вкладення капіталу щорі­чний дохід становитиме 12 %. Чи варто вкладати кошти в цей проект? Щоб відповісти на поставлене питання, розрахуємо NPV з допомогою дисконтування грошових надходжень:

У нашому прикладі вона більша нуля. Дохідність проекту ви­ще 12%. Для отримання планового прибутку потрібно було б «класти в банк 4617 тис. грн. Оскільки проект забезпечує таку

дохідність при інвестиційних витратах 4200 тис. грн, то він є ефективним, бо дає змогу отримати дохідність більше 12 %.

У випадку, коли гроші в проект інвестуються не разово, а час­тинами протягом кількох років, для розрахунку NPV застосову­ють таку формулу:

де Id — дисконтована сума інвестиційних витрат; п — число періодів отримання доходів; j — число періодів інвестування коштів у проект.

Розглянемо ситуацію, коли проект А будується протягом двох років і починає приносити дохід з третього року. Другий проект Б вимагає разового вкладення капіталу і з першого року починає да­вати прибуток. Альтернативна ставка дохідності, яка доступна да­ному підприємству і взята як дисконт, становить 12 % (табл. 8.4).

Таблиця 8.4

РОЗРАХУНОК ПОТОЧНОЇ ВАРТОСТІ ДОХОДІВ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВИТРАТ

Показники Облікова вартість витрат і доходів, тис. гри Коефіцієнт дисконтування за умови, що г = 0,12 Дисконтована сума витрат і доходів, тис. грн
Проект А Проект Б Проект А Проект Б
Інвестиційні витра­ти, тис. грн 1500 1500 1267,5 1500
У тому числі: перший рік 750 0,893 669,75
другий рік 750 0,797 597,75
Дохід, тис. грн Перший рік 400 0,893 357,2
Другий рік 400 0,797 318,8
Третій рік 600 400 0,712 427,2 284,8
Четвертий рік 600 400 0,636 381,6 254,4
П’ятий рік 200 400 0,567 113,4 226,8
Шостий рік 100 400 0,507 50,7 202,8
Сьомий рік 100 0,452 45,2
Усього доходів 1600 2400 1018,1 1644,8

У процесі оцінки ефективності інвестиційних проектів широ­ко використовують також показник внутрішньої норми дохідно­сті. Він характеризує ставку дисконту, за якої дисконтована вар­тість чистого грошового потоку за інвестиційним проектом дорівнює теперішній вартості інвестиційних витрат за ним. Отже, внутрішня норма дохідності являє собою таку ставку дисконту, за якої показник чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом набирає нульового значення.

Якщо зіставити дисконтований дохід з дисконтованою сумою інвестиційних витрат, то можна переконатися в перевагах друго­го проекту:

Внутрішня норма дохідності визначає максимально допусти­му ставку дисконту, за якої можна інвестувати кошти без яких- небудь втрат для власника. Її значення знаходять із такого рів­няння:

Економічний зміст даного показника полягає в тому, що він визначає очікувану норму дохідності або максимально допусти­мий рівень інвестиційних витрат у проект, що оцінюється. IKR має бути вищим середньозваженої ціни інвестиційних ресурсів:

де СС — середньозважена ціна інвестиційних ресурсів.

Якщо ця умова витримується, інвестор може прийняти проект, у противному разі його слід відхилити.

Визначення показника внутрішньої норми дохідності на прак­тиці є досить складним процесом, змістом якого є послідовний багатоваріантний вибір різних ставок дисконту з поступовим на­ближенням до нульового значення чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом. З метою спрощення таких розрахунків складено спеціальні фінансові таблиці та комп’ютерні програми, які дають змогу автоматично визначати показник внутрішньої норми дохідності за різних значень грошових потоків за інвести­ційними проектами.

Значення показника внутрішньої норми дохідності за конкрет­ним інвестиційним проектом може бути інтерпретоване як рівень

чистого грошового потоку, якии можна отримати на інвестований капітал у процесі реалізації цього проекту. Одне й те саме значен­ня показника внутрішньої норми дохідності можна отримати за ін­вестиційними проектами з різною структурою чистого грошового потоку як за обсягом, так і в часі (кількості досліджуваних інтер­валів часу реалізації інвестиційних проектів). Тому в процесі фі­нансового аналізу і розрахунків цього показника завжди розгля­дають і зіставляють структуру та розподіл у часі дисконтованих чистих грошових потоків за різними інвестиційними проектами (у нашому прикладі проекти А і Б) — тільки за цих умов порівняння показників внутрішньої норми дохідності за ними буде коректним.

При цьому повинні дотримуватися такі нерівності:

Значення IRR знаходять за такою формулою:

Позитивне інвестиційне рішення про реалізацію проекту на основі показника внутрішньої норми дохідності можна прийняти за умови, що значення цього показника перевищує ставку диско­нту, яка дорівнює мінімальному рівню норми прибутку на ринку капіталу з урахуванням відповідного рівня інвестиційного ризику.

Показники NPV і IRR взаємно доповнюють один одного. Якщо NPV вимірює масу отриманого доходу, то IRR оцінює спромож­ність проекту генерувати дохід з кожної гривні інвестиції.

Потрібно знайти значення IRR для проекту вартістю 5 мли грн, який приноситиме дохід

протягом чотирьох років по 1 млн грн щорічно.

Візьмемо довільно два значення ставки дисконтування (г= 15 % і г = 20 % і розрахуємо поточну вартість доходів (табл. 8.5)).

На основі отриманих даних знайдемо значення IRR для даного проекту за вищенаведеною формулою:

Точність розрахунку IRR залежить від інтервалу між гА і гб. Чим менша довжина інтервалу між мінімальним і максимальним значенням ставки дисконтування, коли функція змінює знак з «+» на «-»,тим більша величина IRR.

РОЗРАХУНОК ВИХІДНИХ ДАНИХ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ IRR

Існує ще ряд показників оцінки ефективності інвестиційних проектів, які можна розраховувати на основі інформації про гро­шові потоки. Найчастіше з цією метою розглядаються показники: «індекс дохідності інвестицій» (profitability index; РГ); «індекс прибутковості інвестицій» (return on investment; ROT); «період окупності інвестицій» (payback period; РР).

Показник індекс дохідності інвестицій потребує для розра­хунку ту саму інформацію про дисконтовані грошові потоки, що й показник чистої приведеної вартості. Однак при розрахунках індексу дохідності замість знаходження різниці між поточною вартістю інвестиційних витрат і дисконтованою (теперішньою) вартістю майбутнього чистого грошового потоку, пов’язаного з реалізацією інвестиційного проекту, визначають співвідношен­ня цих показників. Загальна формула, за якою ведуться розра­хунки індексу дохідності за інвестиційним проектом, має такий вигляд:

де ІДІ — індекс дохідності за інвестиційним проектом;

ЧГП — загальна сума дисконтованого чистого грошового по­току за інвестиційним проектом;

IB — загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом.

Критерій прийняття інвестиційних рішень на основі розрахо­ваного індексу дохідності однаковий для всіх типів інвестицій­них проектів: якщо значення цього показника перевищує одини­цю, інвестиційний проект може бути прийнято до реалізації, і навпаки, якщо його значення менше, ніж одиниця, або дорівнює одиниці, інвестиційний проект має бути відхилений (значення РІ = 1 у цьому разі відповідає значенню NPV = 0, економічний зміст якого було розглянуто раніше).

Показник індекс прибутковості інвестицій розраховується на основі інформації про обсяг інвестованого капіталу і суми чи­стого прибутку від операційної діяльності в процесі експлуатації інвестиційного проекту. Цей показник визначають на основі при­бутку за один рік, коли інвестиційний проект має уже експлуату­ватись. Однак у процесі фінансового аналізу інвестиційних прое­ктів розрахунки цього показника можуть проводитися і для різних ступенів використання виробничих потужностей в окремі роки їх експлуатації. Суму чистого прибутку в окремі роки май­бутньої експлуатації інвестиційного проекту має бути відповідно дисконтовано (тобто визначено у теперішній вартості).

Індекс прибутковості інвестицій розраховують за такою фор­мулою:

де ІПІ — індекс прибутковості за інвестиційним проектом, %;

ЧПр — річна сума дисконтованого чистого прибутку у фазі експлуатації інвестиційного проекту;

IB — загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом.

Оцінюючи ефективність інвестиційного проекту за індексом прибутковості, необхідно зважити на його недоліки: складність визначення року експлуатації проекту після досягнення ним пе­редбаченої виробничої потужності, який можна вважати най­більш репрезентативним у розрахунках дисконтованого чистого прибутку (бо прибуток збільшується кожного року), використан­ня підприємством пільг у перші роки експлуатації проекту, тому чистий прибуток у цьому періоді не коректно порівнювати з при­бутком в умовах нормального його оподаткування. Для усунення цих недоліків доцільно було б показник річної суми чистого при­бутку розраховувати як середньорічний за весь період експлуата­ційної фази інвестиційного проекту.

Критерієм прийняття інвестиційних рішень на основі розрахо­ваного показника індексу прибутковості інвестицій може бути фактичний рівень прибутковості власного капіталу за операцій­ною діяльністю підприємства. Позитивне інвестиційне рішення щодо реалізації інвестиційного проекту слід приймати, якщо ін­декс прибутковості інвестицій перевищуватиме фактичний рівень прибутковості власного капіталу за операційною діяльністю під­приємства, і навпаки, якщо індекс прибутковості інвестицій буде нижчим, проект має бути відхилено.

Показник періоду окупності інвестицій характеризує обсяг часу, необхідного для повного повернення інвестиційних витрат, пов’язаних із реалізацією проекту. Таке повернення відбувається у формі чистого грошового потоку, який складається із суми як чистого прибутку, так і амортизаційних відрахувань за основни­ми фондами і нематеріальними активами, що використовуються.

Період окупності інвестицій розраховують за такою фор­мулою:

де ПОІ — період окупності інвестицій за проектом;

IB — загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом;

ЧГПр — середньорічна сума дисконтованого чистого грошо­вого потоку за інвестиційним проектом.

Показник період окупності інвестицій має суттєву ваду, яку слід враховувати в процесі проведення оцінки ефективності інве­стиційних проектів. Вона полягає в тому, що на його основі не можна врахувати ті чисті грошові потоки, які буде отримано піс­ля повної окупності інвестиційних витрат. Але перевагою цього показника є те, що він чітко визначає, коли підприємство поверне інвестований капітал, що в сучасних умовах жорсткого обмежен­ня вільних грошових коштів має велике значення в процесі оцін­ки інвестиційної привабливості проекту. Кожне підприємство самостійно визначає критеріальне значення показника періоду окупності для різних типів інвестиційних проектів.

Однак роль окремих показників у процесі прийняття інвести­ційних рішень щодо реалізації проектів нерівнозначна.

У виборі методу оцінки ефективності інвестиційних проектів пріоритетним серед розглянутих показників оцінки є показник чистої приведеної вартості, потім — показник внутрішньої но­рми дохідності. Інші оціночні показники слід використовувати в

процесі фінансового аналізу інвестиційних проектів лише як до­поміжні.

Управління реалізацією інвестиційних проектів здійснюється в розрізі кожного проекту, який включено до інвестиційної про­грами підприємства і передбачає розроблення календарного пла­ну реалізації проекту, а також розроблення капітального бюджету.

8.4.

<< | >>
Источник: А. М. Поддєрьогін. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. — К.: КНЕУ,2005. — 535 с.. 2005

Еще по теме Види інвестиційних проектів, класифікація та методи оцінювання їх економічної ефективності:

  1. ЗАКОНОДАВЧИХ ВИЗНАЧЕНЬ ТЕРМІНОЛОГІЇ ФІНАНСОВОГО РИНКУ7
  2. Тема 3. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
  3. Вимоги до інформаційного забезпечення фінансового менеджменту
  4. Вимоги до інформаційного забезпечення фінансового менеджменту
  5. Оцінка ефективності інвестиційних проектів
  6. Вимоги до інформаційного забезпечення фінансового менеджменту
  7. Управління витратами підприємства
  8. Економічна сутність інвестицій та їх класифікація
  9. Види інвестиційних проектів, класифікація та методи оцінювання їх економічної ефективності
  10. Стратегічне планування на підприємстві
  11. Управління за відхиленнями від бюджету
  12. Список використаних джерел
  13. 2. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ БІЗНЕС-ПЛАНУ
  14. 5.3. Просторові аспекти формування адаптивного фінансового механізму сприяння розвитку громади
  15. 4.3. Європейські орієнтири муніципалізації в Україні
  16. 1.3.3. Макроекономічний рівень
  17. ВСТУП