<<
>>

Управління грошовими коштами

Управління грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно перебувають у розпорядженні підприємства, є важливою невід’ємною частиною управління оборотними активами. Об’єктами управління є грошові кошти в касі, на поточних рахунках, у дорозі та їх еквіваленти.

Мета управління грошовими коштами підприємства - визначення оптимального залишку грошових коштів, який необхідний для розрахунку за своїми невідкладними фінансовими

зобов’язаннями, а також визначення інвестиційних можливостей підприємства здійснювати короткострокові фінансові вкладення. Основними завданнями управ­ління грошовими коштами є:

- визначення оптимального залишку грошових коштів для забезпечення безпе­рервності діяльності підприємства;

- створення резервного залишку грошових коштів на випадок можливого роз­ширення обсягів діяльності;

- своєчасна трансформація тимчасово вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інвестиції та їх зворотна конвертація для поповнення залишку гро­шових коштів;

- своєчасне забезпечення поточних платежів пов’язаних з виробничо-комер­ційною діяльністю;

- формування інвестиційного залишку грошових коштів з метою здійснення ефективних короткострокових фінансових вкладень в окремі сегменти ринку грошей;

- формування компенсаційного залишку грошових коштів на поточному рахунку підприємства з метою своєчасного обслуговування невідкладних потреб під­приємства;

- забезпечення прискорення оборотності грошових коштів зменшенням опера­ційного та фінансового циклів, скороченням розрахунків готівкою, своєчасної інкасації виручки від реалізації продукції.

У процесі фінансово-господарської діяльності підприємства постійно від­бувається зміна - збільшення або зменшення грошових коштів. Грошові кошти здійснюють постійний кругообіг. З одного боку, зменшується сума грошових коштів у результаті придбання матеріальних цінностей для виготовлення готової продукції, погашення заборгованості постачальникам, виплати заробітної плати, сплати податків, внесків у цільові державні фонди та інших платежів.

З іншого боку, після відвантаження готової продукції покупцям грошові кошти надходять на поточний рахунок, у касу підприємства. Якщо покупці своєчасно не розрахо­вуються за відвантажену готову продукцію, виникає дебіторська заборгованість.

Після оплати рахунків покупцями дебіторська заборгованість скорочується, а потік грошових коштів збільшується. Однак оплата рахунків покупцями інколи затримується і грошові кошти на поточний рахунок через певний проміжок часу. У зв’язку з цим фінансовий менеджер повинен постійно стежити за рухом гро­шових коштів і передбачити їх наслідки для фінансового стану підприємства.

У процесі господарської діяльності підприємству потрібно підтримувати залишок грошових коштів на мінімальному рівні і збільшувати розмір поточних фінансових інвестицій. Але водночас збільшується ймовірність виникнення по­треби в короткострокових банківських кредитах для здійснення непередбачених платежів. До того ж потрібно враховувати, що процентна ставка за користування банківським кредитом може бути вищою, ніж той процент, який можна отри­мати за цінними паперами або депозитними рахунками. Якщо короткострокові кредити набагато дорожчі порівняно з очікуваною дохідністю цінних паперів, депозитів, фінансовий менеджер повинен бути впевненим, що потреба у додат­кових грошових коштах не виникне.

Сформовані на початку господарської діяльності підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними. Метою управління необорот­ними активами є визначення форм і методів фінансового управління необорот­ними активами підприємства в процесі здійснення різних фінансових операцій та оптимального їх розміру. Основними завданнями управління необоротними активами є:

- визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі;

- визначення потреби в необоротних активах для збільшення обсягів виробництва;

- забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та матеріальних активів;

- формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізації їх структури.

За функціональними видами необоротні активи поділяються на: основні засоби, які беруть участь у виробничому процесі строком більше одного кален­

дарного року; нематеріальні активи, які не мають матеріальної основи і забез­печують основні види діяльності підприємства; незавершене будівництво, яке вимірюється обсягом виконаних робіт та будівництво і обсягом монтажу окремих об’єктів основних засобів; обладнання, придбане підприємством і призначене до монтажу; довгострокові фінансові інвестиції, які являють собою цінні папери зі строком використання більше одного року.

За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства не­оборотні активи поділяються на: необоротні активи, які обслуговують операційну діяльність (основні засоби, які безпосередньо беруть участь у процесі вироб­ництва продукції); необоротні активи, які обслуговують інвестиційну діяльність (незавершене будівництво, обладнання призначене для монтажу, довгострокові фінансові інвестиції); невиробничі необоротні активи (об’єкти соціальної інфра­структури).

За характером володіння можна виділити такі групи активів: власні необо­ротні активи (довгострокові активи, які належать підприємству на правах влас­ності і відображені в складі його балансу); орендовані необоротні активи (довго­строкові активи, які використовуються підприємством відповідно до договору оренди).

За формами застави забезпечення кредиту необоротні активи поділяються на: нерухомі необоротні активи (будівлі, споруди, передавальні пристрої); рухомі необоротні активи (машини, обладнання, транспортні засоби, довгострокові фінан­сові інструменти). Переважна частина необоротних активів функціонує в процесі операційної діяльності.

Необоротні операційні активи в процесі виробництва проходять такі основні стадії.

На першій стадії придбання підприємством необоротні активи в процесі використання переносять частину своєї вартості на готову продукцію шляхом нарахування амортизаційних відрахувань.

На другій стадії в процесі реалізації продукції накопичується сума амор­тизаційних відрахувань.

На третій стадії накопичена сума амортизації спрямовується на відтворення й оновлення основних засобів.

Основними етапами управління операційними необоротними активами під­приємства є:

1. Аналіз операційних необоротних активів підприємства в минулому періоді.

Цей аналіз проводиться в цілях вивчення динаміки загального їх об’єму і складу, ступеня їх придатності, інтенсивності оновлення і ефективності викорис­тання.

- на першій стадії аналізу розглядається динаміка загального об’єму операцій­них необоротних активів-темпи їх росту в співвідношенні з темпами росту об’єму виробництва і реалізації продукції, об’єму операційних оборотних активів, загальної суми необоротних активів;

- на другій стадії аналізу вивчається склад операційних необоротних активів підприємства і динаміка їх структури. В процесі цього вивчення розглядається співвідношення основних засобів і нематеріальних активів, які використо­вуються в операційному процесі виробництва; в складі виробничих основних засобів аналізується питома вага рухомих і нерухомих їх видів; в складі нематеріальних активів розглядаються окремі їх види;

- на третій стадії аналізу оцінюється стан використовуваних підприємством операційних необоротних активів за ступенем їх зношеності;

- на четвертій стадії аналізу визначається період обороту використаних під­приємством операційних необоротних активів;

- на п’ятій стадії аналізу вивчається інтенсивність оновлення операційних не­оборотних активів в минулому періоді;

- на шостій стадії аналізу оцінюється рівень ефективності використання опера­ційних необоротних активів в звітному періоді. В процесі такої оцінки вико­ристовуються наступні показники: коефіцієнт рентабельності операційних активів необоротних активів, коефіцієнт виробництва операційних необоротних активів, коефіцієнт виробничої ємності операційних необоротних активів.

2. Оптимізація загального об’ єму і складу операційних необоротних активів підприємства. Така оптимізація здійснюється з врахуванням відкритих в процесі аналізу можливих резервів підвищення виробничого використання операційних необоротних активів в майбутньому періоді. До складу основних з таких резервів відносяться: підвищення виробничого використання операційних необоротних активів в часі (за рахунок приросту коефіцієнтів змінності і неперервності їх роботи) і підвищення виробничого використання операційних необоротних активів по потужності (за рахунок росту виробництва окремих їх видів в межах перед­бачених технічними потужностями). В процесі оптимізації загального об’єму операційних необоротних активів з їх складу вилучаються ті їх види, які не беруть участь в виробничому процесі по різних причинах.

3. Забезпечення правильного нарахування амортизації операційних необо­ротних активів. Об’ єктами амортизації являється операційні основні засоби (крім землі) і амортизаційні види операційних нематеріальних активів. Нарахування амортизації здійснюється в межах корисного використання відповідного активу, встановленого підприємством. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) потрібно враховувати:

- очікуване використання активу підприємства з врахуванням його потужності, виробництва або іншого корисного ефекту;

- передбачений фізичний і моральний знос;

- правові або інші обмеження по строкам використання окремих видів активів;

- інші фактори, які відображають специфіку експлуатації відповідного активу в операційному процесі.

4. Забезпечення своєчасного оновлення операційних необоротних активів підприємства. Для цього на підприємстві визначається необхідний рівень інтен­сивності оновлення окремих груп операційних необоротних активів; розрахову­ється загальний об’єм активів, які підлягають оновленню в майбутньому періоді; встановлюються основні форми і вартість оновлення різних груп активів.

5. Забезпечення ефективного використання операційних необоротних акти­вів підприємства. Таке забезпечення полягає в розробці системи заходів, направ­

лених на підвищення коефіцієнтів рентабельності і виробничої віддачі опера­ційних необоротних активів.

6. Вибір форм і оптимізація структури джерел фінансування операційних необоротних активів. Оновлення і приріст операційних необоротних активів можуть фінансуватись за рахунок власного капіталу, довгострокового позикового капіталу (довгострокові банківські кредити, фінансовий лізинг і та ін.) і за рахунок змішаного їх фінансування.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення оборотних активів підприємства.

2. Охарактеризуйте необоротні активи підприємства.

3. За якими ознаками класифікуються активи підприємства?

4. Визначте основні завдання управління виробничими запасами.

5. В чому полягає необхідність визначення оптимального розміру запасів товарно- матеріальних цінностей?

6. Які методи застосовуються на підприємстві для визначення оптимальної по­треби в оборотних активах?

7. Порядок визначення поточних фінансових потреб підприємства.

8. Основні завдання управління дебіторською заборгованістю.

9. Методи визначення оптимальної дебіторської заборгованості.

10. Показники ефективності використання грошових коштів.

11. Джерела фінансування оновлення необоротних активів підприємства.

<< | >>
Источник: Базецька Г. І.. Фінансовий менеджмент: конспект лекцій (для студентів 6 курсу заочної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, спеці­альності 7.050107 (7.03050401) «Економіка підприємства» факультету ФПО і ЗН) / Г. І. Базецька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ,2011. - 254 с.. 2011

Еще по теме Управління грошовими коштами: