Учасники фондового ринку, ЇХ ЦІЛІ Й ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ

Фондовий ринок забезпечує розподіл коштів між учасниками економічних відносин через випуск цінних паперів, що мають власну вартість і можуть купуватися, продаватися і погашатися.

Основні функції фондового ринку полягають:

• у централізації тимчасово вільних коштів і заощаджень для фінансування економіки;
• у переливі капіталу з метою його концентрації в технічно або економічно прогресивних галузях і найбільш перспективних регіонах;
• у ліквідації дефіциту державного бюджету, у його касовому виконанні і згладжуванні нерівномірності надходження податкових платежів;
• в інформації про стан економічної кон’юнктури, виходячи зі стану ринку цінних паперів.
• У залежності від місця, що учасники займають на ринку цінних паперів, їх можна класифікувати як показано на рис. 7.1.

Кожен з суб’єктів, виходячи на фондовий ринок переслідує свої цілі.

1. споживачі — одержання додаткового джерела фінансування.
2. усі постачальники ринку, вкладаючи свої капітали в цінні папери, намагаються досягти різноманітних цілей, які можна об’ єднати таким чином:

• прибутковість;

• безпека (зменшення ризику);

• ліквідність.

Рис. 7.1. Суб’єкти фондового ринку

Безумовно, кожний з інвесторів має свої вимоги до цих показників і відповідно вибирає власне поводження. «Золоте» правило інвестування в цінні папери складається в тім, що дохід завжди пропорційний ризику, на який готовий піти інвестор заради його одержання.

3. торговці — надання послуг на фондовому ринку як у відношенні пошуку сторін зі складання відповідних угод, так і формування самого ринку цінних паперів, надання йому цінової визначеності, ліквідності і прозорості.
4. організації., що обслуговують ринок — одержання прибутку від надання платних послуг споживачам, постачальникам і торговцям.
5. органи, що регулюють діяльність учасників, поділяються на державні й органи самоврядування, тобто недержавні (фондова біржа, різноманітні професійні організації — суб’єкти ринку), і виконують задачу регулювання порядку на ринку.

Суб’єкти ринку цінних паперів виконують такі види діяльності:

• андеррайтинг — розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента;
• брокерську діяльність — укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи;
• дилерську діяльність — укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом;
• діяльність з управління цінними паперами — провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.
  Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом — фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам;
• інвестиційне консультування і управління (консалтингова діяльність) — надання послуг або консультацій щодо управління цінними паперами інших осіб і активами інвестиційних фондів;
• аудиторську — перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку і реального фінансового стану емітента;
• депозитарну — надання послуг щодо збереження, передачі, обліку цінних паперів;
• клірингову — здійснення операцій зі збору, перевірці і підготовці документів, визначення взаємних зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків щодо виконання угод по цінних паперах;
• реєстраторську — ведення реєстрів власників цінних паперів;
• регулюючу — правове регулювання діяльності учасників ринку ЦП [3, 6].

Основними постачальниками товарів фондового ринку є емітенти, тобто особи, що випускають («емітують») від свого імені цінні папери і зобов’ язуються виконувати обов’ язки, що випливають з умов їх випуску (у даний час цінні папери в Україні, крім векселів, можуть випускати тільки юридичні особи). Притягнуті емітентом кошти або утворять його власний капітал (при випуску часткових (пайових) цінних паперів, або приймають форму позикового поворотного капіталу, при випуску боргових цінних паперів).

Загальна кількість емітентів акцій, облігацій, інвестиційних і ощадних сертифікатів до кінця 2000 р. складала в Україні близь- ко 36 тисяч. Кількість емітентів векселів і обсяги випуску даного цінного папера не піддавалися точному обліку, тому що випускати векселя можуть будь-які суб’єкти підприємницької діяльності в рахунок наявної заборгованості за продукцію, роботи і послуги, а випуск векселів не підлягав реєстрації в державних органах. У зв’язку зі вступом у силу в 2001 р. нового Закону «Про обертання векселів в Україні», передбачено ведення спеціальних реєстрів векселів, що полегшило облік обсягів їх емісій.

За станом на 01.06.2007 р. в Україні зареєстровано як юридичні особи 32 576 акціонерних товариств, з них відкритих — 10 830, закритих — 21 746.

За станом на 30.06.2007 р. Комісією зареєстровано випуски опціонів на суму 498,45 млн грн. Протягом І півріччя 2007 року Комісією зареєстровано випуски опціонів на суму 10,16 млн грн.

Комісією станом на 30.06.2007 р. зареєстровано 46 специфікацій ф’ ючерсних контрактів:

• 16 специфікацій в аграрному секторі;
• 22 специфікації у валютному секторі;
• 8 специфікацій у паливно-енергетичному секторі.

За станом на 30.06.2007 р. Комісією зареєстровано випуски сертифікатів ФОН на суму 1,94 млрд грн. Протягом І півріччя 2007 року Комісією зареєстровано випуск сертифікатів ФОН ТОВ «Житлобуд-Інвест» на загальну суму 1,7 млрд грн.

У січні 2007 року Комісією вперше зареєстровано випуск звичайних іпотечних облігацій та проспект емісії ВАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» на суму 50,0 млн грн.

Ситуація на ринку цінних паперів з кожним роком покращується, так вже станом на 01.07.2007 р. кількість професійних учасників, які мали ліцензію на здійснення певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, становила 1648, в тому числі Комісією видано:

• 815 ліцензій на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів (торгівля цінними паперами);
• 192 ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігачів цінних паперів;
• 367 ліцензій на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів;
• 262 ліцензії на здійснення діяльності з управління активами;
• 9 ліцензій на здійснення діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів (7 бірж та 2 торговельно-інформаційні системи);
• 1 ліцензію на здійснення розрахунково-клірингової діяльності за угодами щодо цінних паперів,
• 2 ліцензії на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів.

Провідну позицію на фондовому ринку України серед фінансових інструментів за обсягами зареєстрованих випусків поки що займають акції та облігації підприємств і банків [61].

Важливе місце у розвитку інвестиційних процесів в Україні відігравали інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, що були створені відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19.02.94 № 55/94. У зв’язку з введенням в дію Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» закриті інвестиційні фонди та закриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені у встановленому законодавством порядку до набрання чинності цим Законом, здійснювали свою діяльність поряд з пайовими та корпоративними інвестиційними фондами відповідно до вищезазначеного Положення, протягом строку, на який вони були створені.

Інститут спільного інвестування (далі — ІСІ) — корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який здійснює діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість [9].

Інститути спільного інвестування здатні суттєво прискорити розвиток фондового ринку України, забезпечити збільшення надходжень інвестицій від вітчизняних та іноземних інвесторів і стати потужним джерелом інвестиційних ресурсів для економіки країни.

За станом на 31.03.2007 р. загальна сума активів інститутів спільного інвестування (крім венчурних фондів) становила 2,14 млрд грн.

Загальна сума чистих активів інститутів спільного інвестування (крім венчурних фондів) за станом на 31.03.2007 р. становила 1,91 млрд грн.

Найбільша частка активів інститутів спільного інвестування, за станом на 31.03.2007 р., зосереджена в акціях (40,04 %), облігаціях підприємств (21,49 %) та банківських депозитних активах (19,30 %).

За станом на 31.03.2007 р. 40 компаній з управління активами надали адміністративні дані щодо управління активами 66 недержавними пенсійними фондами [61].

Інвесторами на фондовому ринку вважаються будь-які юридичні і фізичні особи, що вкладають свої кошти в цінні папери. Основним мотивом участі інвесторів в операціях з цінними паперами є бажання вигідно розмістити свої тимчасово вільні фінансові ресурси, забезпечивши більш високу прибутковість у порівнянні з банківськими вкладами або іншими альтернативними інвестиціями.

На жаль, в Україні внутрішні фінансові нагромадження громадян і підприємств обмежені, що змушує багатьох емітентів займатися пошуком іноземних інвесторів. Хоча протягом 90-х років власниками цінних паперів стали більш 32 млн громадян України, але абсолютна більшість випущених за попереднє десятиліття акцій було оплачено не коштами, а приватизаційними або компенсаційними паперами. Тільки в 1999 і 2000 роках намітилася поступова зміна ситуації до кращого. Так, у 2000 р. реальними засобами було оплачено вже 33 % від загального обсягу емісій акцій (на суму більш 5 млрд грн) а на 1.01.2005 року фізичні особи стали власниками вже 23,3 % усіх випущених акцій на загальну суму 29,5 млрд грн [6, 61].

Пасивне поводження громадян і підприємств на ринку цінних паперів пояснюється також їхньою непоінформованістю в цих питаннях. Перебороти інертність дрібних інвесторів покликані так звані «інституціональні інвестори» — банки, страхові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди. Ці структури залучають кошти більш звичними і зрозумілими рядовому інвестору засобами (депозити, страхові поліси і інше), а потім вкладають їх у цінні папери.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами — господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

• брокерську діяльність;
• дилерську діяльність;
• андеррайтинг;
• діяльність з управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менш як 120 тисяч гривень, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами — не менш як 300 тисяч гривень, андеррайтинг — не менш як 600 тисяч гривень.

У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків. Торговцю цінними паперами забороняється перепродавати (обмінювати) цінні папери власного випуску [6].

Торговці цінними паперами можуть здійснювати:

Комісійну діяльність — купівля-продаж цінних паперів, від свого імені, з доручення і за рахунок інших осіб. Практика комісійної діяльності торговців передбачає укладання угод із клієнтами, заснованими на «Правилах здійснення торговцями цінними паперами комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах», затвердженими Наказом Комісії від 23.12.96 р. № 331. Відповідно до цих Правил, клієнтські договори торговців цінними паперами можуть бути разові і на обслуговування; доручення і комісії; одноразові і на термін;

Комерційну діяльність, тобто купівлю-продаж цінних паперів від свого імені і за свій рахунок. Вона здійснюється за рахунок власних джерел торговця — коштів засновників і доходів, отриманих від поточної господарської діяльності, а також кредитних ресурсів банків.

Торговцем цінними паперами можуть бути акціонерне товариство, статутний фонд якого сформований винятково за рахунок іменних акцій, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне або командитне товариство, для яких операції з цінними паперами є винятковим видом діяльності, що мають внесений коштами статутний фонд у розмірі не менш 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а на здійснення тільки комісійної діяльності не менш 200 неоподатковуваних мінімумів). Ліцензія на торгівлю цінними паперами видається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР).

Законодавством України встановлюються визначені вимоги до торговців у відношенні їхнього фінансового стану і ліквідності. Під ліквідністю торговця цінними паперами розуміється можливість швидкої реалізації активів у разі потреби виконання взятих на себе зобов’ язань, виражена в розрахункових показниках, що характеризує співвідношення закритих і відкритих позицій по укладених договорів.

Успішне функціонування ринку цінних паперів залежить від ступеня розвиненості його інфраструктури — тобто сукупності організацій, що обслуговують основних учасників ринку при здійсненні операцій з фондовими цінностями. До таких організацій відносяться фондові біржі і торгово-інформаційні системи, що займаються організацією торгів, а також депозитарні установи (депозитарії, розрахункові банки, хоронителі, реєстратори), що забезпечують облік і переоформлення прав власності на цінні папери, здійснення розрахунків та взаємозаліків (клірингу) за біржовими угодами з цінними паперами.

3. Сутність та класифікація ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) є сектором фінансового ринку, на якому відбувається перерозподіл капіталів за допомогою специфічних інструментів — цінних паперів. Це найбільш динамічний сектор економіки, покликаний вирішувати задачі акумулювання грошових ресурсів з метою їхнього вкладення в перспективні проекти, обслуговування державного боргу і покриття бюджетного дефіциту, перерозподіл права власності, регулювання фінансових потоків, проведення спекулятивних операцій, хеджування фінансових ризиків.

Подібно фінансовому ринку, ринок цінних паперів можна умовно поділити на ряд частин — секторів, наведених у табл. 7.1.

Емітенти — це ті, хто випускає цінні папери.

Інвестори — це фізичні і юридичні особи України, іноземні громадяни, фірми, держава, які вкладають кошти в цінні папери.

До посередників належать фінансові інститути, які сприяють обігу та здійсненню фондових операцій з цінними паперами.

Особливості біржової торгівлі:

• угоди виконуються завжди в одному і тому самому місці,
• у чітко відведений час — під час проведення біржової сесії (біржового дня),
• за чітко встановленими обов’язковими для всіх учасників правилами.

Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками — торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами у цьому об’ єднанні не може бути більшою, ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація фондової біржі здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців». Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Таблиця 7.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ФОНДОВОГО РИНКУ

Фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі [6].

Позасписочний біржовий ринок обслуговує компанії, що не потрапили на біржу, тому і вимоги до них більш прості.

Торгівля «з прилавка» здійснюється цінними паперами підприємств, результати діяльності яких не дають їм можливості потрапити на фондову біржу. Це переважно акції «молодих» маловідомих компаній, торгівля якими жорстко не регламентована.

«Третій ярус» — це теж позабіржовий ринок, відмінність його від торгівлі «з прилавка» полягає в тому, що на цьому ринку діють ті ж самі правила складання угод, що і на біржі.

Виходячи з критерію поведінки суб’ єктів ринку, виділяють ринок, на якому переважають учасники, що розраховують на зниження цін і продають з надією купити базовий актив пізніше, якщо ціни знизяться ще більше, — «ведмежий ринок», і ринок, на якому переважають суб’єкти, що купують з розрахунком на підвищення цін — «бичачий ринок».

Поява віртуальних опііпе-брокерів, що створили умови для інвестування через мережу Інтернет, значно спростила проведення операцій і наблизила індивідуальних інвесторів до фондових активів.

Окремі сектори (сегменти) ринку цінних паперів істотно впливають на його розвиток і визначають специфіку операцій на ньому.

Операції з цінними паперами (фондові операції), що здійснюються на фондовому ринку, можна поділити на:

1. пасивні операції — це дія з цінними паперами або засобами на ринку цінних паперів для досягнення поставленої мети; забезпечення діяльності суб’ єкта фінансовими ресурсами шляхом формування і збільшення власного капіталу, залучення позикового капіталу або ресурсів в обіг. Здійснюються через емісію цінних паперів (емісійні операції);
2. активні операції — це вкладення суб’єктом операцій власних і притягнутих фінансових ресурсів у фондові активи від свого імені. Здійснюються шляхом придбання фондових активів (інвестиційні операції);
3. клієнтські операції — це забезпечення зобов’язань суб’єкта операцій перед клієнтом щодо цінних паперів або зобов’ язань клієнта, пов’язаних з цінними паперами.

До основних фондових операцій відносяться:

• випуск цінних паперів — сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку;
• емісія — установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів;
• розміщення цінних паперів — відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно- правового договору з першим власником;
• купівля-продаж — фондові операції з приводу передачі прав власності на цінні папери;
• конвертація (обмін) — операції з обміну цінних паперів одного виду на цінні папери іншого виду;
• збереження — операції зі забезпечення цілісності цінних паперів;
• траст (довірче управління) — операції з керування переданими у власність цінними паперами, що належать на правах власності іншій особі;
• номінальне утримання — операції за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі;
• менеджмент — сукупність принципів, форм і методів, прийомів і коштів керування виробництвом, фінансовими ресурсами, персоналом з використанням досягнень науки;
• застава — цінні папери, що є забезпеченням позики;
• котирування — механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу;
• лістинг — сукупність процедур, пов’язаних з включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі;
• делістинг — процедура виключення цінних паперів з реєстру організатора торгівлі, якщо вони не відповідають правилам організатора торгівлі, з наступним припиненням їх обігу на організаторі торгівлі або переведенням в категорію цінних паперів, допущених до обігу без включення до реєстру організатора торгівлі;
• кліринг — отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів;
• знерухомлення цінних паперів — переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, в бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію;
• реєстрація і перереєстрація власників цінних паперів — фондові операції, здійснювані реєстраторами, із приводу закріплення і зміни прав власності на цінні папери;
• погашення — повернення коштів позичальником кредитору;
• дарування — перехід права власності на цінні папери від однієї особи до іншої на основі договору дарування;
• спадкування — перехід права власності на цінні папери від однієї особи до іншої у випадку смерті першого;
• консалтинг — діяльність спеціальних компаній, що полягає в консультуванні продавців і покупців з широкого кола питань економіки, фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, дослідження, прогнозування ринку та ін. [3, 6, 8].

Функціонування ринку цінних паперів базується на наступних принципах:

• упорядкованість, тобто наявність визначених «правил гри», контроль за їх виконанням;
• прозорість — ринок повинен відповідати умовам відкритості інформації про емітентів, угоди, стан попиту та пропозиції;
• відкритість — на ринку не повинні існувати штучні бар’єри для входу і виходу, тобто кожен бажаючий має можливість для здійснення операцій;
• рівність можливостей — недопущення переваг будь-якого суб’єкта ринку над іншими;
• спокій — ринок не може бути «бурхливий», тому що інакше дрібні інвестори, що є його опорою, залишать ринок;
• збалансованість — відповідність масштабів оптового ринку роздрібному.

Теми рефератів:

1. Взаємодія ринку цінних паперів з основними сегментами ринкової економіки.
2. Структура і сучасний стан ринку цінних паперів в Україні.
3. Роль ринку цінних паперів у забезпеченні процесу приватизації в Україні.
4. Інституціональні інвестори на ринку цінних паперів.
5. Розкриття обов’язкової інформації про емітентів і їхні цінні папери як спосіб забезпечення «прозорості» ринку цінних паперів і рівного доступу на цей ринок усіх учасників.
6. Посередники на ринку цінних паперів. їхня роль і форми діяльності.
7. Державне регулювання ринку цінних паперів.

Рекомендована література: [1, 2, 3, 6, 8, 9, 16, 19, 33.36. 38, 39, 44, 56, 61]