<<
>>

Висновки до розділу 1

Дослідження конфіденційності як правової категорії являється визначальним у сучасному державотворенні. Досить важливим у визначенні категоріального тлумачення поняття «конфіденційність» являється науковий підхід, у рамках якого можливе здійснення цілісного аналізу вказаної дефініції.

Історично питання захисту інформації виникають водночас з формуванням державності.

У сучасному глобалізаційному світі інформація виступає найважливішою складовою у стрімкому розвитку суспільства. Саме тому сучасне століття справедливо вважається століттям інформації. Інформація набуває всеохоплюючого характеру; не існує кордонів для передачі інформації, вона стає значимою як для окремих фізичних осіб, так для держави і суспільства у цілому. Інформаційне суспільство розвивається досить швидко, і цей розвиток позначається на характері фінансових правовідносин, що формується між особою та державою. Президентом України проголошена програма зі створення єдиного інформаційного простору, формування і розвиток якого необхідно для забезпечення оперативного доступу громадян до відомостей, які є в інформаційних системах, а також з метою реалізації повноважень органів державного управління у сфері управління економікою та фінансами, у сегменті фінансової безпеки з пріоритетним використанням інформаційних систем. При правовому регулюванні використання інформаційних систем важливу роль відіграє проблема встановлення порядку доступу до інформації, яка функціонує в різних проявах. Тому відповідний порядок доступу встановлюється органами державної влади відповідно до норм чинного законодавства, а використання такої інформації регулюється правовими режимами роботи з інформацією конфіденційного характеру. Забезпечення конфіденційності у процесі роботи з інформацією є обов’язковою умовою, що визначає порядок функціонування державного механізму і використання інформації конфіденційного характеру регулюється правовим режимом даного інституту.

Становлення у сучасному розумінні поняття «конфіденційність» відбувалося під впливом конкретних історичних періодів та етапів розвитку світового інформаційного суспільства. В даний час присутні певні складності при аналізі конфіденційності, пов’язані з суперечливістю і недоліками вітчизняного законодавства. Проаналізувавши низку вітчизняних нормативно- правових актів та генезис інституту конфіденційності у фінансовій сфері, можна зробити висновок про те, що з кожним новим прийнятим правовим документом законодавець намагався на державному рівні закріпити основні положення конфіденційності як особливої властивості захисту та збереження інформації, що не завжди покращувало ситуацію та призвело до дублювання та множення уже існуючих норм права. Систематизувати створену хаотичність діючої законодавчої бази, яка регулює забезпечення конфіденційності у фінансово-правових відносинах, з кожним роком стає все важче.

Сутнісні характеристики інституту конфіденційності у цілому, а також у фінансово-правових відносинах, зокрема, були розглянуті через призму властивостей зміни параметрів у просторі та часі. Було виділено два підходи: статичний та динамічний. Можемо відзначити, що формування поняття «конфіденційність» у сучасному розумінні відбувалося з урахуванням конкретних історичних періодів та етапів розвитку інформаційного суспільства. У науці присутня низка тлумачень сутності даної дефініції, що визначає її комплексний характер. Досліджувати феномен конфіденційності у межах одного наукового підходу, залишаючи поза увагою інші, є не доцільним, оскільки даний інститут являється різностороннім. Тому при визначенні розуміння конфіденційності доцільним є дотримання міжісторичного підходу, що передбачає виокремлення характерних ознак конфіденційності.

Запропоновано конфіденційність у фінансово-правових відносинах розглядати через її основні прояви, якими виступають бюджетна, податкова, банківська, комерційна (фінансово-комерційна) та валютна конфіденційність. Першоосновою їх виступає, звичайно, інформація, яку суб’єкти намагаються всіма доступними їм способами та засобами захистити від несанкціонованого доступу і розповсюдження, а також використання у неправомірних цілях.

Встановлено основні нормативно-правові акти у сегменті забезпечення конфіденційності у фінансово-правових відносинах, якими є: Конституція України, БК України, ПК України, КК України, ЦК України, ГК України; Закони України «Про інформацію», «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», «Про державну таємницю», «Про науково-технічну інформацію», «Про доступ до публічної інформації»; Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Зазначено, що належне правове забезпечення конфіденційності у фінансовій сфері є досить важливим елементом при забезпеченні регулювання фінансових відносин. Саме завдяки йому формується стабільне підґрунтя для проведення будь-яких трансформаційних процесів у державі.

<< | >>
Источник: БРИГІНЕЦЬ АНДРІАНА ВАСИЛІВНА. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ У ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ. Київ - 2018. 2018

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 1:

  1. Висновки до розділу 1
  2. Вступ
  3. 3.1. Моделювання структури джерел формування бюджетного потенціалу регіону
  4. 1.1. Застосування законодавчо закріплених форм безпосередньої участі громадян у практиці місцевого самоврядування
  5. 1.2. Невнормовані законодавством форми безпосередньої участі громадян у практиці місцевого самоврядування
  6. 2.3. Комбінаторно-системний підхід дослідження місцевого розвитку, орієнтованого на громаду
  7. ПРАКТИКА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ МІСТ (НА ПРИКЛАДІ СУМ, ПОЛТАВИ І ЧЕРНІГОВА)
  8. Основні принципи економічного контролю
  9. КОРОТКИМ ЗМІСТ
  10. Додаток до розділу 26 СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ І КРИВА ФІЛІПСА: ІСТОРИЧНА ПЕРСПЕКТИВА
  11. ПРОБЛЕМАТИКА ХОДУ ДУМОК ІСТОРИЧНО-КРИТИЧНОЇ ЧАСТИНИ ПРАЩ М. ШЛЕМКЕВИЧА
  12. 1.2. Зміст та юридична природа координації фінансового контролю
  13. 1.1. Особливості механізму публічно-правового регулювання валютних відносин в Україні
  14. 2.1. Поняття валютної системи України та її структура
  15. ВСТУП