<<
>>

РОЗДІЛ 4 КЛАСИФІКАЦІЯ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ: ТЕОРЕТИЧНЕ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ І МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ

Велике практичне значення класифікації публічних видатків та доходів усвідомлювалося фінансистами-практиками вже у ХІХ ст. Необхідність класифікувати видатки та доходи на самому початку пов’язувалася з тим, що певні доходні джерела закріплялися за певними видами видатків, які необхідно було фінансувати.

Згодом це призвело спочатку до утворення цільових фондів коштів для фінансування видатків певного напрямку, а потім до формування централізованих фондів коштів у вигляді бюджету. Поступове значне ускладнення видів та збільшення обсягів видатків посилило розуміння необхідності класифікації доходів та видатків з метою підвищення ефективності управління та використання коштів державної казни.

Вже у середині ХІХ ст. Міністерство фінансів царської Росії вперше побачило тісний зв’язок між різними варіантами класифікації звичайних і надзвичайних публічних видатків і доходів у державі, з одного боку, та показниками балансу бюджетних розписів країни – з другого. Так, переводячи певні види видатків та доходів з одних категорій балансу розпису держави у інші Міністерство фінансів побачило значне покращення підсумкового показника балансу державного розпису [171][523].

Згодом розуміння теоретичного та практичного значення класифікації публічних видатків посилювалося в усіх державах. Тому пошуки більш вдалих варіантів проведення класифікації, які розпочалися в країнах ще у ХІХ ст. і які ми розглядали при дослідженні еволюції видатків у державі, продовжуються й у наш час.

В сучасній юридичній літературі України та країн СНД розглядається лише бюджетна класифікація. Під бюджетною класифікацією розуміється групування доходів та видатків бюджетів всіх рівнів за однорідними ознаками з наданням об’єктам класифікації кодів таких угрупувань [132][524].

Сучасні вчені та практики у сфері економіки, фінансів і фінансового права в Україні, Росії та інших країнах СНД майже однаково визначають практичне значення класифікації видатків та доходів держави і місцевого самоврядування.

Вони вбачають його у застосуванні бюджетної класифікації для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів суб’єктів федерації (коли йдеться про країни з федеральним устроєм), органів місцевого самоврядування всіх видів, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного статистичного аналізу в розрізі видатків та доходів, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників [39; 132][525].

В Україні поняття та призначення бюджетної класифікації має законодавче визначення. Так, стаття 8 Бюджетного кодексу України встановлює, що бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Тому з метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв’язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов’язковому порядку Верховну Раду України.

Статистика державних та місцевих фінансів, яка базується на класифікації публічних видатків та доходів, має ключове значення також і для податково-бюджетного аналізу (як теоретичного, так і практичного) та відіграє важливу роль у розробці, моніторингу і обґрунтуванні державних програм. Важливе місце займає використання класифікації публічних видатків та доходів і в здійсненні державного нагляду за показниками та тенденціями розвитку економіки країни. Тому питання вдосконалення бюджетної класифікації є предметом постійного обговорення практиків та вчених-юристів. Результати гострих дискусій з цього питання в Україні знайшли свій відбиток у статтях 8 – 12 Бюджетного кодексу України та в численних змінах та доповненнях до наказу Міністерства фінансів України “Про бюджетну класифікацію та її запровадження” № 604 від 27 грудня 2001 р.

[457][526] – з дня її прийняття її було змінено більш як 10 разів.

Але з розвитком видів публічних видатків та виокремленням таких, які не є видатками держави або органів місцевого самоврядування, бюджетна класифікація вже не охоплює всі публічні видатки у державі. Отже, постає питання пошуків критеріїв та принципів класифікації публічних видатків соціального призначення, які не охоплюються бюджетною класифікацією.

Подальший розвиток міжнародного співробітництва між державами практично в усіх сферах життєдіяльності та, зокрема, розвиток міжнародних державних запозичень загострили питання про необхідність порівнянь, аналізу та оцінки фінансового стану країн – співробітниць та країн - учасниць різних міжнародних об’єднань. У зв’язку з цим міжнародні фінансові організації, членом яких сьогодні також є і Україна, розпочали роботу щодо розробки міжнародних стандартів класифікації у сфері публічних фінансів. Головна мета розробки таких стандартів полягає у гармонізації класифікацій, що застосовуються у кожній країні окремо, та приведення їх до єдиної загальноприйнятої основи і єдиних принципів ведення обліку у сфері утворення, управління, розподілу та використання фінансових ресурсів держави.

Необхідність розробки міжнародних стандартів, які б застосовувалися усіма країнами – учасницями міждержавних об’єднань у сфері публічних фінансів, диктувалася також і досвідом, набутим за час утворення нових держав на території колишнього СРСР та Центральної Європи. Пережиті багатьма країнами Східної та Центральної Європи фінансові кризи засвідчили нагальну потребу у створенні механізмів та методів раннього виявлення причин та сфер фінансової уразливості держав з метою своєчасного прийняття корегуючих заходів.

Одним із основних напрямків роботи у цій сфері стали розробки щодо вдосконалення збирання, аналізу та обробки фінансової статистики держав, а також з виявлення нових ключових статистичних даних, які б краще відображали дійсне фінансове становище країни – баланс її консолідованого бюджету. Все це означало, зокрема, необхідність напрацювання нових принципів класифікації у сфері публічних фінансів, у тому числі публічних видатків.

У результаті питання щодо розробки та впровадження в усіх країнах нової, єдиної системи класифікації у сфері публічних фінансів, яка б охоплювала не лише бюджетні доходи та видатки, стало одним з основних напрямів роботи таких впливових міжнародних організацій, як Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Комісія Європейських Співтовариств, Організація економічного співробітництва і розвитку, Організація Об’єднаних Націй, Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Враховуючи велике значення міжнародного досвіду у цій сфері для подальшого вдосконалення відповідного українського законодавства, розглянемо детальніше міжнародні класифікації у системі публічних фінансів.

<< | >>
Источник: НЕЧАЙ АННА АНАТОЛІЇВНА. ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ У ДЕРЖАВІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Київ –2005. 2005

Скачать оригинал источника

Еще по теме РОЗДІЛ 4 КЛАСИФІКАЦІЯ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ: ТЕОРЕТИЧНЕ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ І МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ:

  1. 4.3. Європейські орієнтири муніципалізації в Україні
  2. Характеристика основних проявів конфіденційності та їх місця у фінансово-правових відносинах
  3. ЗМІСТ
  4. ВСТУП
  5. РОЗДІЛ 4 КЛАСИФІКАЦІЯ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ: ТЕОРЕТИЧНЕ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ І МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ