<<
>>

3.3.1. Правовий режим пенсійних виплат з недержавних пенсійних фондів

Пенсійна виплата з недержавного пенсійного фонду – це грошова виплата учасникові НПФ або його спадкоємцям, що здійснюється за рахунок накопичених у НПФ та облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку грошових коштів у випадках, передбачених Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення” (стаття 1 Закону).

Вид пенсійної виплати вибирається добровільно учасниками НПФ, крім випадків, передбачених Законом (частина перша статті 4 Закону 1057).

Пенсійні фонди відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” можуть здійснювати такі види пенсійних виплат (стаття 60 Закону): пенсія на визначений строк та одноразова пенсійна виплата. Виплата довічних пенсій може здійснюватися лише страховими організаціями і не може здійснюватися недержавними пенсійними фондами. Така заборона направлена на захист коштів НПФ від ризику “довгого життя” осіб, яким призначаються та виплачуються довічні пенсії[476]. Договір страхування довічної пенсії укладається між учасником фонду та страховою організацією згідно із законодавством про страхування з урахуванням вимог Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” та пенсійного контракту після настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”.

Опис усіх видів пенсійних виплат, умов їх здійснення та порядок визначення їх розміру недержавним пенсійним фондом міститься в пенсійних схемах НПФ (частина друга статті 59 Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”). Розміри пенсійних виплат визначаються виходячи із сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк згідно з методикою, затвердженою Держфінпослуг. Пенсійні виплати здійснюються у грошовій формі в національній валюті України (частина третя статті 60 Закону 1057).

Пенсійний вік, після досягнення якого учасник фонду має право на отримання пенсійних виплат, визначається за заявою учасника фонду, форма якої встановлюється Держфінпослуг, крім випадків, коли пенсійний вік визначається пенсійним контрактом відповідно до закону, що встановлює обов’язковість відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення для окремих категорій громадян. Пенсійний вік, що визначається учасником фонду, може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначено законами.

Відзначимо, що пенсійні виплати з недержавного пенсійного фонду здійснюються незалежно від отримання особою виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням або з інших джерел (стаття 61 Закону 1057).

Одноразова пенсійна виплата – це пенсійна виплата, що здійснюється одноразово у порядку та у випадках, визначених Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення” (стаття 1 Закону). Пенсійна виплата може здійснюватися адміністратором одноразово на вимогу учасника фонду в разі:

1) медично підтвердженого критичного стану здоров’я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності учасника фонду;

2) коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника фонду не досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, встановленого Держфінпослуг;

3) виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.

Для отримання пенсійної виплати, що здійснюється одноразово, учасники фонду, а у разі смерті учасника - його спадкоємці, подають адміністратору заяву та документи, які підтверджують їхнє право на отримання цієї виплати. Пенсійна виплата, що здійснюється одноразово, провадиться протягом п’яти робочих днів після отримання відповідної заяви та необхідних документів. А у разі порушення цього строку, адміністратор за власний рахунок сплачує отримувачу одноразової пенсійної виплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на 1 день від суми, що підлягала виплаті, за кожний день прострочення платежу, у порядку, визначеному Держфінпослуг.

Отже, можна відзначити, що норми Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, які регулюють одноразові пенсійні виплати за рахунок коштів, накопичених в НПФ, відповідають вимогам захисту прав та інтересів учасників НПФ, які визначаються міжнародними вимогами та стандартами, що розглядаються нами у наступних розділах роботи.

Пенсія на визначений строк – це пенсійна виплата, що здійснюється періодично протягом визначеного строку у порядку та у випадках, визначених Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення”. Строк, протягом якого виплачуватиметься така пенсія, визначається самим учасником пенсійного фонду в момент, коли він визначає свій пенсійний вік та подає відповідну заяву адміністратору НПФ. Але при цьому розмір пенсії на визначений строк визначається, виходячи із суми пенсійних коштів, яка обліковується на індивідуальному рахунку учасника НПФ, та строку виплати такої пенсії не менш, як десять років від початку здійснення першої виплати.

Це означає, що учасник НПФ фактично не може визначати строк виплати такої пенсії менший, ніж 10 років. Така норма закону направлена на захист не тільки інтересів учасників НПФ, але й держави, яка зацікавлена у тому, щоб накопичені протягом трудового життя пенсійні кошти не були використані учасниками НПФ протягом кількох років після виходу на пенсію (враховуючи, що пенсійний вік, обраний учасником НПФ, може бути на 10 років меншим ніж пенсійний вік, який дає право на отримання державної пенсії із системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування).

Пенсія на визначений строк здійснюється адміністратором пенсійного фонду:

1) за бажанням учасника фонду, який має право на отримання пенсійних виплат відповідно до його заяви;

2) на вимогу учасника фонду (з дня виникнення у нього права згідно з умовами пенсійного контракту на страхування довічної пенсії, якщо придбання довічного ануїтету може негативно вплинути на розмір пенсійних виплат).

Виплата пенсії на визначений строк, що здійснюється за рахунок коштів пенсійного фонду, розпочинається з дня досягнення учасником фонду віку, визначеного в його заяві, із здійсненням першої виплати протягом 45 робочих днів.

Особою, яка відповідає за здійснення пенсійних виплат з НПФ, є адміністратор НПФ. Адміністратор зобов’язаний забезпечувати здійснення пенсійних виплат учасникам НПФ у випадках, передбачених Законом (частина шоста статті 21 Закону 1057) та відповідно до укладених між адміністратором НПФ та учасниками НПФ договорів про виплату пенсій на визначений строк (стаття 64 Закону 1057). Адміністратор планує обсяг грошових коштів, необхідних для здійснення пенсійних виплат учасникам фонду відповідно до укладених пенсійних контрактів, та надає відповідну інформацію особам, які здійснюють управління пенсійними активами цього фонду в порядку, визначеному договором про управління активами (частина четверта статті 60 Закону 1057).

Істотними умовами договору про виплату пенсії на визначений строк є (стаття 64 Закону 1057):

1) повне найменування пенсійного фонду та адміністратора, який здійснюватиме виплату пенсії, адреса, банківські реквізити, дата і номер свідоцтва про державну реєстрацію;

2) паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів;

3) тарифи адміністративних видатків , пов’язаних з виконанням зобов’язань за таким договором;

4) обраний пенсійний вік учасника фонду;

5) умови, періодичність та тривалість виплати пенсії на визначений строк;

6) права і обов’язки сторін договору;

7) відповідальність сторін договору за невиконання або неналежне виконання умов договору;

8) порядок зміни та розірвання договору;

9) порядок розрахунку залишку належних учаснику фонду пенсійних коштів у разі зміни або розірвання договору;

10) порядок надання інформації, визначеної в Законі 1057.

Договір може містити інші умови за згодою сторін. Протягом дії договору про виплату пенсії на визначений строк учасник фонду у будь-який час може:

1) перейти до іншого НПФ з метою подальшого отримання пенсії обраного виду. При цьому НПФ, до якого перейшов учасник, продовжує виплату такої пенсії протягом строку, що залишився;

2) укласти із страховою організацією договір страхування довічної пенсії з оплатою такого договору за рахунок пенсійних коштів, які обліковуються на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді.

Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” адміністратор НПФ веде облік пенсійних виплат учасникам НПФ на спеціальному субрахунку індивідуального пенсійного рахунку кожного учасника фонду. При цьому інформація на індивідуальному пенсійному рахунку учасника НПФ зберігається у адміністратора НПФ на паперовому та електронному носіях протягом строку дії пенсійного контракту, за яким здійснюються пенсійні внески на користь учасника НПФ, та протягом строку дії договору про виплату пенсії на визначений строк, якщо укладається такий договір, а після припинення правовідносин між учасником (вкладником) фонду та пенсійним фондом - протягом 10 років, якщо інше не передбачене законодавством (частина п’ята статті 25 Закону 1057).

Законом також передбачено захист інформації щодо пенсійних виплат – вона не підлягає розголошенню та оприлюдненню (є конфіденційною), крім випадків, установлених законами України (частина третя статті 53 Закону 1057).

Отже, відзначимо, що норми Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, що регулюють пенсійні виплати за рахунок коштів, накопичених в НПФ, відповідають вимогам захисту прав та інтересів учасників НПФ, які визначаються міжнародними вимогами та стандартами, розглянутими нами у відповідних підрозділах роботи.

Ще одним видом видатків недержавних пенсійних фондів є оплата послуг з адміністрування пенсійного фонду, яка здійснюється в грошовій формі, а розмір тарифів на оплату цих послуг визначається договором про адміністрування пенсійного фонду. При цьому відповідно до статті 30 Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” граничні тарифи на оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. У разі коли адміністрування корпоративного пенсійного фонду здійснює його одноосібний засновник, видатки на адміністрування такого фонду здійснюються за рахунок цього засновника.

Сума винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду також є видом видатків НПФ. Вона визначається як відсоток чистої вартості активів пенсійного фонду, що перебувають в управлінні цієї особи. Винагорода виплачується в грошовій формі. При цьому граничні розміри винагороди встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Оплата послуг, пов’язаних із здійсненням операцій з активами пенсійного фонду, які надаються третіми особами (послуги торговців цінними паперами, видатки на перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду тощо), не включається до суми винагороди юридичної особи, що здійснює управління пенсійними активами фонду, і відшкодовується пенсійним фондом такій особі на підставі документів, що підтверджують фактично здійснені видатки , одночасно з виплатою винагороди за управління активами пенсійного фонду.

Оплата послуг банка-зберігача, який надає свої послуги пенсійному фонду на підставі договору про обслуговування пенсійного фонду, також є видатками недержавного пенсійного фонду, які фінансуються за рахунок пенсійних активів фонду. Оплата послуг зберігача пенсійного фонду провадиться за тарифами, встановленими у договорі, але порядок обчислення тарифів, їх граничний розмір встановлюються згідно із законодавством Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

З наведеного вище можна зробити висновок, що правила розподілу, перерозподілу та використання коштів накопичувальних пенсійних фондів встановлюються імперативними нормами фінансового права. Отже, відносини, що виникають з приводу утворення, розподілу, управління та використання коштів публічних недержавних пенсійних фондів є предметом фінансового права, тому норми, які регулюють утворення, розподіл, управління та використання їх коштів, формулюються як владні приписи держави, за невиконання яких законодавство встановлює певні фінансові санкції. Водночас владні приписи держави не застосовуються в частині регулювання утворення коштів приватних недержавних пенсійних фондів: визначення розмірів пенсійних внесків на добровільне пенсійне страхування через НПФ є правом вкладників таких фондів і регулюється нормами трудового та цивільного права з урахуванням вимог Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”.

Значний вплив норм та методів фінансового права на регулювання діяльності приватних недержавних пенсійних фондів пояснюється тим, що ці приватні інституції виконують функції, пов’язані із задоволенням публічного інтересу, визнаного законами держави.

<< | >>
Источник: НЕЧАЙ АННА АНАТОЛІЇВНА. ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ У ДЕРЖАВІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Київ –2005. 2005

Скачать оригинал источника

Еще по теме 3.3.1. Правовий режим пенсійних виплат з недержавних пенсійних фондів:

  1. Вопрос 48 Правовой режим финансов государственных предприятий
  2. Глава 10. ПРАВОВОЙ РЕЖИМ ЦЕЛЕВЫХ ГОСУДАРСТВЕННЫХ И МЕСТНЫХ ДЕНЕЖНЫХ ФОНДОВ
  3. § 2. Правовой режим целевых бюджетных фондов
  4. § 3. Правовой режим государственных и местных внебюджетных фондов
  5. § 4. Правовой режим целевых фондов Правительства РФ и правительств (администраций) субъектов РФ
  6. § 5. Правовой режим государственных отраслевых (ведомственных) денежных фондов
  7. Г л а в а 25. ПРАВОВОЙ РЕЖИМ СМЕТНО-БЮДЖЕТНОГО ФИНАНСИРОВАНИЯ
  8. ВОПРОС 26 Правовой  режим  государственных внебюджетных фондов денежных средств
  9. 5. Правовой режим государственных внебюджетных фондов.
  10. 10.2. Страхові внески до Пенсійного фонду
  11. 3.1. Поняття та види правових режимів публічних видатків
  12. 3.2.1. Правовий режим утворення та діяльності Накопичувального пенсійного фонду в Україні