<<
>>

3.2.1. Правовий режим утворення та діяльності Накопичувального пенсійного фонду в Україні

Накопичувальний пенсійний фонд є новим видом публічних фондів в Україні і фінансовою основою другого рівня пенсійної системи – загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Питанням утворення і діяльності Накопичувального пенсійного фонду України як нової інституції присвячені розділи VII, X, XI, XII, XIV та Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Накопичувальним пенсійним фондом у Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” називається цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до цього Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб (учасників цього фонду), що обліковуються на їх накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь цих осіб. Пенсійні активи Накопичувального фонду використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим Законом, членам їх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, визначені цим Законом. Отже, кошти, що накопичуються в цьому фонді, Законом не визначені ні державною, ні комунальною власністю. Ці кошти підлягають персоніфікованому обліку в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та успадковуються.

У Законі не зазначена точна дата запровадження в Україні Накопичувального пенсійного фонду, а визначені лише економічні та соціальні умови, після виконання яких має бути прийнятий закон про його запровадження. Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону, закон про формування коштів цього фонду шляхом спрямування частини страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду буде прийнято лише за умови економічного зростання країни протягом двох останніх років, а саме – якщо в кожному з них валовий внутрішній продукт зростатиме не менше ніж на 2 % порівняно з попереднім роком.

А перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду буде запроваджене у разі одночасного підвищення заробітної плати застрахованим особам та лише після виконання таких умов:

1) забезпечення виплати пенсій у солідарній системі в розмірі, передбаченому частиною третьою статті 46 Конституції України;

2) збалансованості бюджету Пенсійного фонду відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

3) створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування, у тому числі: а) повного впровадження системи персоніфікованого обліку та створення системи автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб з урахуванням стану пенсійних активів; б) створення програмно-технічного комплексу для системи збирання страхових внесків до Накопичувального фонду, сумісного з системою електронних переказів банків; в) прийняття законодавчих актів, необхідних для функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування; г) призначення всіх членів Ради Накопичувального фонду; д) проведення тендерів та укладання договорів з компаніями з управління активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду; е) набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення; є) забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв’язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Учасниками Накопичувального пенсійного фонду в обов’язковому порядку мають бути особи, яким на момент запровадження відрахувань до цього фонду не виповнилось: чоловікам – 40 років та жінкам 35 років (пункт 9 Прикінцевих положень Закону). Чоловіки, яким виповнилося 50 років та жінки, яким виповнилося 45 років на день запровадження обов’язкових відрахувань до Накопичувального фонду, не прийматимуть участь у цьому фонді і не повинні будуть робити внески до цього фонду. А чоловіки віком від 40 до 50 років та жінки віком від 35 до 45 років мають право самостійно прийняти рішення про те, чи відраховувати їм страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду.

Таке рішення має бути прийняте протягом року з дня запровадження страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду. Якщо протягом визначеного терміну зазначені особи не приймуть рішення про перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду, то вони втратять надалі право перераховувати такі внески до накопичувальної системи і бути учасниками накопичувального фонду.

Кошти Накопичувального пенсійного фонду формуватимуться за рахунок обов’язкових страхових внесків та інвестиційного доходу від інвестування і розміщення коштів фонду, а також за рахунок сум фінансових санкцій, застосованих згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та іншими законами до юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, та напрямків використання коштів Накопичувального фонду, а також сум адміністративних стягнень, накладених відповідно до цього Закону на посадових осіб та громадян за ці порушення.

Відповідно до статті 18 Закону розмір страхових внесків (як роботодавців, які є страхувальниками, так і працівників, які є застрахованими особами), що спрямовуються до Накопичувального пенсійного фонду, встановлює Верховна Рада України за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що пенсійні внески повинні забезпечувати надання застрахованим особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних видатків для забезпечення функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Пропозиції про розмір страхових внесків Кабінет Міністрів України вносить до Верховної Ради України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Страхові внески до Накопичувального фонду є цільовими загальнообов’язковими платежами, які справляються на всій території України в порядку, встановленому Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що становлять систему оподаткування (стаття 18 Закону). Частини 4 та 5 статті 18 Закону також встановлюють, що на ці внески не поширюється податкове законодавство, вони не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих страхових внесків або звільнення від їх сплати (частина 6 статті 18 Закону). При цьому максимальний розмір страхових внесків, що будуть спрямовуватися до Накопичувального фонду, не може перевищувати 7 % суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Сукупний інвестиційний дохід Накопичувального пенсійного фонду формується за рахунок: прибутку, що отримується від інвестування пенсійних активів у цінні папери; відсотків, що нараховуються на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитних рахунках; доходу від інших видів інвестування, дозволених законом (частина 3 статті 79 Закону). Інвестиційний дохід, що визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, та сумою адміністративних видатків, пов’язаних з їх управлінням, підлягає подальшому розподіленню між учасниками Накопичувального пенсійного фонду пропорційно коштам, які обліковуються на їх накопичувальних пенсійних рахунках (частина 2 статті 79 Закону). Отже, інвестиційний дохід Накопичувального пенсійного фонду належить його учасникам.

Таким чином, правила здійснення внесків до Накопичувального пенсійного фонду та їх розмір встановлюються імперативними нормами фінансового права, за порушення яких встановлені фінансові санкції. Але і внесені кошти, і отриманий на них інвестиційний дохід належать учасникам Накопичувального пенсійного фонду.

Правовий режим управління Накопичувальним фондом та його активами детально аналізується у додатку А.

<< | >>
Источник: НЕЧАЙ АННА АНАТОЛІЇВНА. ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ У ДЕРЖАВІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Київ –2005. 2005

Скачать оригинал источника

Еще по теме 3.2.1. Правовий режим утворення та діяльності Накопичувального пенсійного фонду в Україні:

  1. Вопрос 48 Правовой режим финансов государственных предприятий
  2. Глава 10. ПРАВОВОЙ РЕЖИМ ЦЕЛЕВЫХ ГОСУДАРСТВЕННЫХ И МЕСТНЫХ ДЕНЕЖНЫХ ФОНДОВ
  3. § 2. Правовой режим целевых бюджетных фондов
  4. § 3. Правовой режим государственных и местных внебюджетных фондов
  5. § 4. Правовой режим целевых фондов Правительства РФ и правительств (администраций) субъектов РФ
  6. § 5. Правовой режим государственных отраслевых (ведомственных) денежных фондов
  7. ЗМІСТ
  8. 3.1. Поняття та види правових режимів публічних видатків
  9. 3.2. Правові основи запровадження публічних накопичувальних фондів в Україні
  10. 3.2.1. Правовий режим утворення та діяльності Накопичувального пенсійного фонду в Україні
  11. 3.2.2. Правовий режим видатків Накопичувального пенсійного фонду
  12. 3.2.3. Державне регулювання та нагляд у системі накопичувального пенсійного забезпечення
  13. 3.3. Правові режими публічних недержавних пенсійних фондів в Україні
  14. 3.3.1. Правовий режим пенсійних виплат з недержавних пенсійних фондів
  15. 3.4. Особливості державного регулювання та нагляду у сфері видатків публічних накопичувальних фондів
  16. Додаток А. Аналіз правового режиму управління Накопичувального пенсійного фонду та його активів
  17. Додаток Б. Аналіз правового режиму захисту прав учасників Накопичувального пенсійного фонду
  18. Додаток В. Правовий режим утворення та діяльності НПФ
  19. Додаток Г. Правовий режим управління недержавними пенсійними фондами та їх активів