<<
>>

Загальнодержавні і місцеві податки

Загальнодержавні податки. Встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України. До них належать:

  1. податок на додану вартість (за способом стягнення може бути: одноетапним, багатоетапним, кумулятивним (каскадним), некумулятивним).
    Проектом Податкового кодексу передбачається зниження ставки податку на додану вартість з 20 % до 17%. З них 15 % планується спрямовувати на формування поточного бюджету і 2 % — на формування бюджету розвитку;
  2. акцизний збір. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які зазначені у Законах України: “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби” від 6 лютого 1996 р., “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” від 7 травня 1996 р., “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них” від 24 травня 1996 р., “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)” від 11 липня 1996 р. Проектом Податкового кодексу пропонується виключення з переліку підакцизних товарів ювелірних виробів та золота;
  3. податок на прибуток підприємств;
  4. податок на прибутки фізичних осіб (оподаткування заробітної плати, з 1 січня 2004 р. становить 13 %);
  5. мито;
  6. державний збір;
  7. податок на нерухоме майно;
  8. плата (податок) на землю;
  9. рентні платежі;
  10. податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (єдине джерело державних дотацій дорожнього господарства);
  11. податок на промисел;
  12. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держаного бюджету;
  13. збір за спеціальне використання природних ресурсів;
  14. збір за погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища;
  15. збір на обов’язкове соціальне страхування;
  16. збір на обов’язкове пенсійне страхування;
  17. збір у Державний інноваційний фонд;
  18. плата за торговельний патент на окремі види підприємницької діяльності;
  19. фіксований сільськогосподарський податок;
  20. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
  21. гербовий збір (застосовувався до 1 січня 2000 р.);
  22. єдиний збір, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України;
  23. збір за використання радіочастотного ресурсу України.

Місцеві податки.

До них належать:
  1. Податок на рекламу. Сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які подаються з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, афіш, плакатів, інших технічних засобів на вулицях, магістралях, майданчиках, будинках, у транспорті та в інших місцях. Об’єкт оподаткування — вартість послуг за розміщення реклами; ставка оподаткування — не більше 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % — за розміщення реклами на тривалий час. Строк сплати до бюджету — під час оплати послуг за розміщення реклами.
  2. Комунальний податок. Обов’язковий для встановлення місцевою владою; стягується з підприємств та організацій, крім бюджетних установ, організацій та планово-дотаційних підприємств. Об’єкт оподаткування — річний фонд оплати праці, обчислений, виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Ставка оподаткування — не більше 10 % неоподаткованого мінімуму доходів громадян на місяць для кожного середньоспискового працівника. Строк сплати до бюджету — в порядку, визначеному місцевими радами.

Місцеві збори:

  1. збір на паркування автотранспорту (обов’язковий для встановлення місцевою владою). Платниками є юридичні особи і громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка — до 3 % мінімальної зарплати у спеціально обладнаних місцях, до 1 % — у відведених місцях;
  2. ринковий збір (обов’язковий для встановлення місцевою владою). За станом на 1 січня 2004 р. в Україні нараховувалося до 4000 ринків;
  3. збір за видачу ордера на квартиру (обов’язковий для встановлення місцевою владою). Сплачується за послуги, пов’язані з видачею документа, який дає право на заселення до квартири. Ставка — до 30 % мінімальної зарплати;
  4. курортний збір. Платники — громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Ставка — до 10 % мінімальної зарплати;
  5. збір за участь у бігах на іподромі (за участь у розіграші кінноспортивної лотереї).
    Стягується з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Ставка — до трьох мінімальних зарплат за кожного коня;
  6. збір за виграш на бігах на іподромі. Стягується адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу;
  7. збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Стягується у вигляді відсоткової надбавки до плати, яка визначена за участь у грі. Ставка — до 5 % надбавки до плати за участь у грі;
  8. збір за право використання місцевої символіки. Стягується з підприємств та організацій за використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) з комерційною метою. Об’єкт оподаткування — вартість виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг з використанням місцевої символіки; ставка оподаткування — з юридичних осіб не більше 0,1 % вартості виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг з використанням місцевої символіки. Термін сплати до бюджету — в порядку, визначеному місцевими радами;
  9. збір за право проведення кіно- і телезйомок. Сплачують комерційні кіно- і телеорганізації, організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які здійснюють зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Об’єкт оподаткування — фактичні витрати на проведення зйомок. Ставка оподаткування — граничний розмір не може перевищувати фактичних витрат на здійснення зазначених заходів. Термін сплати до бюджету — в порядку, визначеному місцевими радами;
  10. збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. Сплачується підприємствами та організаціями, які мають дозвіл на проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. Об’єкт оподаткування — вартість товарів, заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.
    Ставка оподаткування — не більше 0,1 % вартості товарів, заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу або від суми, на яку випускається лотерея. Термін сплати до бюджету — за три дні до здійснення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу або під час одержання дозволу на випуск лотерей. Сплачується в порядку, визначеному місцевими радами;
  11. збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що відправляється за кордон;
  12. збір за надання дозволу на розміщення об’єктів роздрібної торгівлі та сфери послуг (обов’язковий для встановлення місцевою владою). Стягується з підприємств та організацій, які реалізують продукцію або товари. Об’єкт оподаткування — послуги, пов’язані з оформленням та наданням дозволу на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, — залежно від площі торговельного місця, його територіального розміщення та виду продукції. Ставка оподаткування — не більше 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян для суб’єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподаткованого мінімуму громадян на день — за одноразову торгівлю. Термін сплати до бюджету — в порядку, визначеному місцевими Радами;
  13. збір з власників собак (обов’язковий для встановлення місцевою владою, раніше не передбачався).

Місцеві податки і збори, механізм і порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів, крім зборів за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що відправляється за кордон, який встановлюється обласними радами народних депутатів.

Становлення і розвиток податкової системи України

Суми, отримані від місцевих податків і зборів, зараховуються до місцевих бюджетів.

Податкове законодавство України на сьогодні складається приблизно з 7 тисяч підзаконних актів. Внаслідок існування податкового законодавства в його нинішньому вигляді до 60 % ВВП України створюється в “тіньовій” економіці. Учасники суспільного виробництва у тіньовому секторі, як правило, не сплачують ніяких податків ні в державний, ні у місцеві бюджети або ці надходження становлять порівняно мізерні суми.

З підприємств стягується до 50 %, а в більшості випадків — 80-90 % прибутку, практично нічого не залишається на розвиток самого підприємства. Водночас досвід країн з розвиненою економікою свідчить, що граничний сумарний розмір оподаткування не може перевищувати 1/3 обсягу прибутку, отриманого підприємством. Перевищення цього рівня підриває основи суспільно-економічного відтворення, призводить до розбалан- сування економіки і загрози соціального вибуху. Наприклад, у всьому світі підприємства відраховують 5 % від прибутку на сплату за землю, в Україні — 80 % (за перебування в центрі міст). Нині при складанні проекту Податкового кодексу ця норма переглядається.

Існує визначення граничного рівня оподаткування прибутку підприємств — крива Лаффера. Відповідно до неї сумарна ставка прямих і непрямих податків у середньому не повинна перевищувати 37,7 %. У цьому випадку бюджет одержує всі необхідні й заплановані надходження.

У європейських країнах населення сплачує 5 основних податків:

  • прибуткові податки з приватних осіб і підприємств (податок на прибуток);
  • податок на додану вартість (застосовується у 28 країнах із 156);
  • податки на заробітну плату, сплачуються і роботодавцями, і працюючими;
  • податок на майно в будь-якій формі;
  • акцизи.

На сьогодні в Україні необхідним є здійснення податкової реформи, головна мета якої:

  1. реструктуризація податкового навантаження, приведення його у відповідність до структури економіки;
  2. зниження податкового тиску, скорочення кількості податків і спрощення правил їх сплати;
  3. перенесення акценту з “умовно-змінних” податків, що зростають пропорційно зростанню ділової активності підприємства (податок на прибуток, податок на додану вартість), на “умовно-постійні” податки (податки на майно, користування природними ресурсами), що заохочують активніші й ефективно працюючі підприємства;
  4. широке використання податкових стимулів: податкових канікул; податкових пільг на інвестиції; податкових вільних економічних зон.

Таким чином, для розбудови ефективної економіки розвиток податкової системи має бути спрямований на стимулювання підприємницької активності виробників. Оптимізація оподаткування, досягнення балансу між економічною ефективністю й соціальною справедливістю — загальна мета податкової політики країн із розвиненою ринковою економікою.

Основні поняття

Джерело сплати — прибуток, з якого сплачуються податки.

Ефект Олівера-Танзі — падіння реального розміру податків, що збираються, в разі різкого зростання цін на товари та послуги.

Об’єкт обкладання податками — прибуток або майно, стосовно якого обчислюються податки.

Одиниця обкладання — одиниця виміру оподатковуваного об’єкта, стосовно якого визначаються нормативи і ставки обкладання. Вони можуть встановлюватися у твердих розмірах (наприклад, у гривнях на одиницю обкладання) і у відсотках.

Платник податків — фізична або юридична особа, яка безпосередньо сплачує певний вид платежу в бюджет.

Податки —обов’язкові платежі, що сплачуються на користь держави юридичними та фізичними особами.

Податковий період — термін, за який відбуваються нарахування і сплата податку.

Система оподаткування — сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет; внесків у державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законом порядку.

<< | >>
Источник: Бедь В. В., Когут Ю. М.. Фінанси: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. — К.: МАУП; Ужгород: ЗІ ім. А. Волошина,2004. — 168 с.. 2004

Еще по теме Загальнодержавні і місцеві податки:

  1. Класифікація податків
  2. 8.6. Адміністрування податків в Україні
  3. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
  4. Розділ 8. Податки і податкова система
  5. 4. Види податків в Україні та порядок їх нарахування
  6. Загальнодержавні і місцеві податки
  7. Проблеми формування місцевих бюджетів і шляхи їх вирішення
  8. 6.3.1. Сутність і види податків
  9. 2. Класифікація податків
  10. 6.1. Економічна сутність і функції податків
  11. 6.3. Класифікація податків
  12. 10.4. Доходи місцевих бюджетів
  13. Лекція 9. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ
  14. 5.2. Міжнародні стандарти фінансування розвитку місцевих громад
  15. 4.2. Муніципалізація як нова парадигма місцевого економічного розвитку
  16. АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ МІСЦЕВИХ ФІНАНСІВ
  17. МЕТОДИ, ФОРМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ