ВСТУП

Актуальність теми. Структура національної економіки характеризує спрямованість її розвитку, розкриває потребу в подальших перетвореннях щодо досягнення пріоритетних національних інтересів, а також визначає напрями їх змін для забезпечення соціалізації економіки України.

Наслідком зазначених проблем є незадовільні результати соціально-економічного розвитку країни. Рівень ВВП у розрахунку на одну особу значно менший, ніж в економічно розвинутих країнах. Високим є рівень бідності та не вдається сформувати значний прошарок середнього класу. Низькою є частка людського капіталу в національному багатстві, що зменшує економічні можливості задоволення соціальних потреб суспільства. Гострим залишається питання запровадження загальнодержавної системи стратегічного планування для узгодження національних і регіональних інтересів, а також визначення напрямів структурних перетворень для формування соціальної орієнтації економіки. Простежується відсутність зв'язку між діючими стратегіями та бюджетами, що унеможливлює досягнення стратегічних цілей, які б сприяли соціалізації економіки.

Проблеми, пов’язані з концептуальним і науково-методичним забезпеченням соціальної орієнтації економічних систем та їх структурних характеристик, досліджують провідні вітчизняні науковці: О. Амоша, В. Антонюк, І. Бережна, З. Варналій, З. Галушка, В. Геєць, В. Гришкін, С. Гріневська, О. Грішнова, Г. Губерна, О. Демішок, Н. Дєєва, Г. Задорожний, Ю. Зайцев, В. Єременко, Е. Лібанова, О. Макарова, В. Микитенко, К. Мі­хуринська, В. Новіков, О. Новікова, У. Садова, Л. Семів, Н. Скрипник, Ю. Па­січ­ник, Л. Шевчук, І. Ящишина. До зарубіжних вчених, які здобули значних наукових результатів в цій сфері, належать: В. Автономов, О. Бузгалін, К. Глоснер, Д. Грегорс, Р. Грінберг, Л. Ерхард, Т. Заславська, П. Козловські, А. Мюллер-Армак, Р. Нурєєв, В. Ойкен, В. Репке, О. Рюстов, А. Сен Сімон, Г. Слізенгер, А. Сміт.

Проте значні досягнення вчених із даної проблематики не дають відповіді на сукупність питань взаємодії та взаємовпливу структурних перетворень і соціалізації економіки. Це обумовило необхідність теоретичного та практичного опрацювання зазначеного питання, що визначило тему дисертації, її мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України «Забезпечення соціального розвитку регіонів України: управлінський аспект» (номер держреєстрації 0106U012628, 2007-2009 рр.), у межах якої визначено особливості соціалізації економіки та надано пропозиції щодо розв’язання соціальних проблем в умовах економічної кризи; «Соціальні чинники забезпечення сталого розвитку промислового регіону» (номер держреєстрації 0109U007134, 2010-2011 рр.), у рамках якої обґрунтовано пропозиції структурних перетворень промислового регіону з пріоритетністю соціальної складової сталого розвитку; «Формування та використання соціального потенціалу сталого розвитку промислових регіонів» (номер держреєстрації 0111U007950, 2012-2014 рр.), де визначено стратегічні пріоритети державної регіональної політики, спрямовані на забезпечення соціальної орієнтації економіки в контексті структурних змін; «Стратегування та програмно-цільове планування розвитку індустріального міста» (номер держреєстрації 0114U001538, 2013-2014 рр.), у межах якої обґрунтовано доцільність формування структури просторового багатства як ключового показника стратегування; «Управління соціальними ризиками в умовах обмежених можливостей» (номер держреєстрації 0110U004203, 2009-2010 рр.), виконаної на підставі отриманого автором гранту Відділення економіки НАН України, згідно з якою обґрунтовано концептуальні засади комплексної системи управління соціальними ризиками, що визначають перешкоди, умови та можливості запровадження соціальної орієнтації економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення та розвиток теоретико-методологічних, науково-практичних, правових та організаційно-управлінських засад соціальної орієнтації економіки України шляхом здійснення структурної політики, заснованої на процесах відтворення.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено такі завдання:

визначено теоретико-методологічні підходи до соціалізації економіки в контексті структурних трансформацій та розроблено концептуальні засади її забезпечення;

здійснено оцінку міжнародного досвіду забезпечення соціальної орієнтації економіки з урахуванням структурної політики;

систематизовано підходи до оцінки рівня соціальної орієнтації економіки та обґрунтовано напрями вдосконалення такої оцінки;

визначено стан соціальної орієнтації економіки України щодо показників соціальної складової економічної безпеки та структурних характеристик економіки;

розроблено методику оцінки загального рівня соціальної орієнтації економіки та здійснено її апробацію;

обґрунтовано шляхи підвищення ефективності стратегічного управління регіональним розвитком щодо забезпечення соціалізації економіки;

розроблено загальну модель структурних змін щодо забезпечення соціальної орієнтації економіки України;

запропоновано напрями подальшого забезпечення соціальної орієнтації економіки України;

обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення соціальної орієнтації економіки України.

Об’єкт дослідження – процеси соціалізації структурних змін в економіці України.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні аспекти регулювання державної структурної політики щодо формування соціальної орієнтації економіки України.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних учених щодо проблем соціально-економічного розвитку, соціальної орієнтації економіки, економічної та соціальної безпеки, державної економічної, соціальної та структурної політики.

Для вирішення завдань дослідження застосовано: діалектичний метод (при визначенні категоріального апарату), кластерний аналіз (з метою визначення країн для порівняння з Україною), ймовірнісні методи (для визначення функцій розподілу регіонів за показниками соціальної складової економічної безпеки), включаючи нерівність Чебишова (для оцінювання ймовірності досягнення оптимального рівня соціальної складової економічної безпеки), симплекс-метод (для оцінки ефективності структурних маневрів).

Інформаційну базу дослідження становлять нормативно-правові акти чинного законодавства України, які стосуються соціально-економічної політики, статистична та аналітична інформація з вітчизняних та іноземних джерел. Для аналізу та систематизації економічної інформації, формування таблиць, графіків, алгоритмів використано сучасні комп’ютерні технології та пакети прикладних програм Microsoft Excel, Statistica та Microsoft Visio.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці й удосконаленні теоретичних положень, концептуальних, науково-методичних підходів до забезпечення соціальної орієнтації економіки на засадах трансформації структурної політики. До найбільш важливих результатів, які містять наукову новизну, належать такі:

удосконалено:

теоретичні підходи до визначення структурних змін соціалізації економіки України в межах загальнонаціонального відтворювального процесу, які обумовлюють трансформацію економіки з метою забезпечення її соціальної орієнтації шляхом державного регулювання;

зміст поняття «соціальна орієнтація економіки», що визначається як соціально-економічна система, яка створює умови і надає можливості для розвитку особистості та прогресу соціуму через збалансоване перетворення економічних ресурсів на соціальні блага при розширеному відтворенні суспільного продукту та нагромадженні людського капіталу з одночасним урахуванням вимог соціальної безпеки. Процес становлення соціально орієнтованої економіки формує соціалізацію економіки;

наукові підходи до оцінки соціальної орієнтації економіки України з використанням методів оцінки економічної безпеки, які створюють можливості для визначення ступеня забезпечення базових умов соціалізації економіки та їх відповідності оптимальним значенням, здійснення ймовірнісної оцінки переходу нормативних показників до «зони оптимуму» та «критичної зони», а також дозволяють обґрунтувати науково-методичні засади оцінки та формування державної регіональної політики з використанням форм емпіричної функції розподілу всієї сукупності регіонів за показниками соціальної безпеки, що уможливлює визначення напрямів державного регулювання структурної політики;

наукове обґрунтування та оцінку загального рівня соціальної орієнтації економіки, яка за рахунок відбору соціальних показників (середні доходи населення в розрахунку на одну особу, очікувана тривалість життя при народженні, соціальна диференціація населення за доходами) дозволяє характеризувати рівень соціальної орієнтації різних країн та регіонів, що створює підстави для обґрунтування напрямів структурної, економічної, соціальної політики;

систему взаємоузгодженості інтересів центру та регіонів у досягненні цілей соціалізації економіки, що визначає напрями змін структурної політики, яка передбачає підвищення ефективності стратегічного управління соціально-економічним розвитком через збалансованість Державної стратегії регіонального розвитку України та регіональних стратегій розвитку;

концептуальні засади соціалізації економіки України через визначення її складових (мета, принципи, сфери, напрями, заходи, механізми та критерії оцінки), які формують загальну модель структурного забезпечення соціальної орієнтації економіки України та розкривають сутність процесу її відтворення, що створює підстави для пріоритетності соціальної орієнтації економіки в державних стратегіях розвитку;

дістали подальшого розвитку:

систематизація особливостей міжнародного досвіду соціалізації економіки, які полягають у лібералізації моделі загального добробуту, спрямованості структурної політики розвинутих економік на поєднання підтримки точок економічного зростання та зменшення територіальних диспропорцій, що мають ураховуватися при формуванні та реалізації інституційного і правового забезпечення соціалізації економіки України;

наукові підходи до формування моделі структурного забезпечення соціальної орієнтації економіки України, яка передбачає взаємозв’язок і взаємодію її структурних складових при реалізації запропонованих структурних змін, які обумовлюють певну спрямованість системи;

обґрунтування пріоритетних напрямів і заходів щодо забезпечення соціальної орієнтації України шляхом використання структурних змін у сфері соціалізації виробництва та імплементації механізмів розширення прошарку власників засобів виробництва у сфері соціально орієнтованого розподілу;

напрями вдосконалення державних стратегій регіонального розвитку щодо забезпечення соціальної орієнтації економіки відповідно до її сфер, які гарантують умови формування та стійкості процесу соціалізації економіки й обумовлюють поглиблення соціальної орієнтації виробництва, забезпечення соціально орієнтованого перерозподілу, прискорення соціалізації споживання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні та методичні положення дисертаційної роботи доведено до практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання структурної політики та стратегування соціально орієнтованого економічного розвитку України.

Результати дослідження використано органами державної влади, серед яких: Верховна Рада України (Комітет з питань соціальної політики та праці, лист № 04-35/12-153097 від 13.08.2012 р.; Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, лист № 0416/16-884 від 22.09.2011 р.; Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, лист № 04-13/11-381 від 13.09.2009 р.); РНБО України (лист № 6/9-3614-6-6 від 12.11.2009 р.); Міністерство регіонального розвитку та будівництва України (лист № 2/2-09/13144 від 10.09.2010 р.); Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (лист № 4713-07/5415-12 від 17.02.2014 р.); Міністерство економіки України (лист № 2802-25/288 від 26.05.2009 р.); Донецька обласна державна адміністрація (лист № 5/вх. 11-001 від 18.01.2012 р.; лист № 4-503 від 11.09.2013 р.; лист № 6/156/03 від 12.09.2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, у якій викладено авторський підхід до вдосконалення державного управління та стратегування соціально орієнтованого економічного розвитку України. Усі наукові результати одержано здобувачем особисто. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації доповідалися й одержали схвалення на 11 міжнародних науково-практичних конференціях: «Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання» (м. Донецьк, 2009 р.); «Системний аналіз та інформаційні технології: SAIT 2010» (м. Київ, 2010 р.); «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (м. Донецьк, 2010 р.); «Капіталізація підприємств та фінансових організацій: теорія і практика» (м. Донецьк, 2011 р.); «Україна: Схід-Захід – проблеми сталого розвитку» (м. Донецьк, 2011 р.); «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності» (м. Сімферополь, 2011 р.); «Економічні проблеми сталого розвитку» (м. Суми, 2012 р.); «Шляхи удосконалення економічної діяльності країни» (м. Львів, 2012 р.); «Конкурентоспроможність економіки України: теорія, моделі, механізми» (м. Дніпропетровськ, 2013 р.); «Стратегія розвитку економіки регіонів в умовах протидії викликам глобалізації» (м. Сімферополь, 2013 р.); «Проблеми теорії та практики міського управління (економіко-правовий аспект)» (м. Донецьк, 2013 р.).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 32 наукові праці, у тому числі 7 розділів у 6 колективних монографіях, 8 статей у наукових фахових виданнях, 5 статей у наукових періодичних виданнях інших держав та виданнях України, включених до міжнародних наукометричних баз, 11 тез у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 22,59 д.а., з яких автору належить 15,65 д.а.