ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано і розроблено концептуальні, правові та науково-методичні підходи до відтворення соціально орієнтованої економіки України на засадах структурної політики.
Основні висновки, одержані у процесі дослідження, полягають у такому:1. Соціальна орієнтація економіки країни залежить від характеру, напрямів і цільових орієнтирів структурної політики. Однак оцінка стану і тенденцій у структурних зрушеннях країни свідчить про її певну націленість на раціоналізацію структури економіки, в якій соціальна спрямованість має слабкий прояв і результативність. Структурні перетворення, обумовлені державним регулюванням, не орієнтовані на формування та реалізацію адресних соціальних стратегічних цілей. Простежується певний вакуум науково обґрунтованих рішень із визначених проблем. Наукові здобутки щодо забезпечення соціальної орієнтації економіки стосуються ринкових відносин, суб’єктів господарювання, державного регулювання, підвищення стандартів якості життя, глобалізаційних процесів, нагромадження людського капіталу, економіки знань та інноваційного розвитку. Не визначено структурні особливості формування соціально орієнтованої економіки в системі державного управління.
2. Узагальнення та поглиблення теоретико-методологічних підходів до соціалізації економіки дозволили обґрунтувати і систематизувати наукове підґрунтя комплексного забезпечення соціальної орієнтації економіки через її сфери (соціально орієнтовані виробництво, розподіл і перерозподіл, споживання і середовище), а також якісні та структурні характеристики. Структурні зміни в процесі соціалізації економіки охоплюють види економічної діяльності, збільшення частки тих виробництв і галузей, які спрямовані на задоволення потреб людини, створення сприятливих умов для життєдіяльності населення; безпосередній процес виробництва, що стосується зменшення частки виробництв із небезпечними і несприятливими умовами праці, збільшення частки сучасного високотехнологічного обладнання; організаційно-управлінську систему, що передбачає більш широке залучення до управління найманих працівників, розвиток соціального партнерства і соціальної відповідальності; розподіл і присвоєння створеної доданої вартості та прибутку, що припускає збільшення частки заробітної плати у ВВП.
3. Теоретико-методологічне узагальнення щодо забезпечення соціальної орієнтації економіки з використанням важелів структурної політики сприяло вдосконаленню її визначення та розвитку категоріального апарату. Соціальна орієнтація економіки передбачає таку соціально-економічну систему, яка націлена на формування структури економіки, що створює умови й забезпечує можливості для розвитку особистості та прогресу соціуму через збалансоване перетворення економічних ресурсів на соціальні блага при розширеному відтворенні суспільного продукту і нагромадженні людського капіталу з одночасним урахуванням вимог соціальної безпеки. Відповідно процес щодо формування соціально орієнтованої економіки – це соціалізація економіки.
4. Забезпечення соціальної орієнтації економіки відповідає процесу розширеного відтворення та споживання суспільного продукту, а також середовищу, у якому вони взаємодіють. У зв’язку з цим запропоновано виокремити та розкрити взаємозв’язок чотирьох сфер: соціально орієнтоване виробництво; соціально орієнтований розподіл та перерозподіл; соціально орієнтоване споживання та соціально орієнтоване середовище, які окремо та в сукупності можуть виступати об’єктами державної структурної політики з метою забезпечення соціальної орієнтації економіки на державному рівні. Обґрунтовано та визначено систематизацію складових соціалізації економіки: соціалізація системи економічних відносин (відносин власності, організаційно-економічних і розподільчих відносин); соціалізація продуктивних сил виробничого процесу; соціалізація структури економічної діяльності; соціалізація результатів економічної діяльності.
5. Міжнародний досвід забезпечення соціальної орієнтації економіки свідчить про наявність двох тенденцій. Згідно з першою відбувається лібералізація моделі загального добробуту, яка перш за все проявляється у зменшенні базових податкових ставок на прибутки корпорації та зростанні податку на додану вартість, що сплачується всім населенням. Згідно з другою –перехід структурної політки від лінійної моделі державної політики субсидування відсталих територій до комплексної політики, спрямованої на одночасне вирішення декількох не лише взаємопов’язаних, але й антагоністичних за характером та джерелами виникнення проблем щодо їх економічного розвитку, включаючи активну підтримку полюсів зростання. Структурна політика країн ЄС зосереджена на одночасному стимулюванні соціальної орієнтації виробництва та розподілу.
6. Аналіз стану державного регулювання структурних перетворень щодо соціалізації економіки свідчить про негативні та позитивні структурні зрушення. Відбувається десоціалізація структури виробництва України. Вона обумовлює падіння питомої ваги інноваційної продукції в обсязі промислової продукції України. Позитивні зрушення виявляються в соціалізації розподілу та перерозподілу суспільного блага, збільшенні частки витрат на робочу силу у ВВП та зростанні соціальних видатків. Податкова політика обумовлює десоціалізацію розподілу, спостерігається зменшення податкових надходжень від податку на прибуток, податок на додану вартість зростає. Відбувається перерозподіл джерел фінансування державних видатків від економічно успішної частини суспільства до всієї сукупності населення.
7. Встановлено, що динаміка структурних показників, які характеризують сферу соціалізації споживання товарів і послуг, є позитивною. Зростають кінцеві споживчі видатки у ВВП і частка послуг, реалізованих населенню, у ВВП на тлі зменшення витрат домогосподарств на продукти харчування. Незадовільним є середовище забезпечення соціальної орієнтації економіки. Питома вага людського капіталу в національному багатстві України становить близько 50%, що значно менше рівня економічно розвинутих країн, де цей показник наближається до 80%. Згідно із соціологічними структурними характеристиками понад 90% населення сприймає економічне становище як негативне та лише 35% відносить себе до середнього класу.
8. Державна структурна політика у просторовому розрізі може вважатися ефективною та стійкою, коли за певним напрямом більшість регіонів групується біля середнього значення по країні, яке відповідає інтервалу оптимуму, а додатні та від’ємні відхилення від середнього значення рівно ймовірні, тобто характер розподілу регіонів має бути наближеним до нормального, а також коли має місце відхилення від середнього значення вбік інтервалу оптимуму. В інших випадках державна регіональна політика є неефективною, тому що не спрямована на досягнення оптимуму та відповідно підвищення рівня соціальної безпеки.
Жоден серед досліджених показників не відповідає визначеним умовам, що вказує на необхідність удосконалення державної структурної політики України у просторовому розрізі.9. Простежується стійка тенденція до зростання загального показника соціальної орієнтації економіки. В Україні та Польщі він збільшився у 2,7 раза, у Німеччині – в 1,6 раза. Таким чином, має місце прискорена соціалізація економіки в Україні та Польщі порівняно з Німеччиною та Францією. Але Україна суттєво відстає від європейських країн. Так, загальний показник соціальної орієнтації економіки в Німеччині та Франції більший за відповідний показник в Україні у 8,1-15,7 раза протягом 2005-2012 рр. Навіть порівняно з Польщею, яка менш економічно розвинута відносно Німеччини та Франції, відставання складає 3,5-5,9 раза та показник соціальної орієнтації економіки станом на 2012 р. залишається менший за рівень Польщі у 2005 р.
10. Обґрунтовано теоретичну модель структурного забезпечення соціальної орієнтації економіки України, яка сприяє розвитку взаємозв’язку та взаємодії структурних складових відтворення і функціонування всієї системи. Доведено, що поєднання в єдину загальну модель мети, принципів, сфер, напрямів, механізмів, заходів та критеріїв оцінки соціальної орієнтації економіки України формує концептуальні засади комплексного управління соціально орієнтованим економічним розвитком. Це забезпечить продуктивну реалізацію державної структурної політики на визначених засадах й уможливить консолідацію зусиль суб’єктів соціально-економічного розвитку України.
11. Систематизовано напрями формування соціальної орієнтації економіки України, до яких належать: поглиблення соціальної орієнтації виробництва за рахунок зміни діючої структури промисловості; забезпечення соціальної орієнтації перерозподілу через зменшення майнової диференціації населення; прискорення соціалізації споживання через розширення послуг, реалізованих населенню; формування соціально орієнтованого середовища через удосконалення нормативно-правового забезпечення соціальної орієнтації економіки з використанням державних важелів структурної політики, яка потребує імплементації у державне стратегічне планування цілей формування соціальної орієнтації економіки та їх узгодження з регіональними стратегіями розвитку та відповідними бюджетами.