2.1. Структурні особливості та характеристики соціалізації економіки України

Всеохоплюючий моніторинг та оцінка соціалізації економіки України створюють інформаційний базис для прийняття своєчасних управлінських рішень, які є підґрунтям підвищення якості державної соціальної, економічної та структурної політики.

До того ж, незважаючи на різноманітні розробки щодо визначення критеріїв та підходів до оцінювання соціальної орієнтації економіки, загальноприйнятої та єдиної методики її оцінки дотепер не сформовано. Таке становище ускладнює визначення пріоритетних напрямів соціалізації економіки, а також перешкоджає розробці та впровадженню механізмів й інструментів її забезпечення на всіх рівнях організації українського суспільства. Тому актуальним залишається питання розширення інструментарію і визначення нових методичних підходів до оцінки рівня соціальної орієнтації економіки, її структурних характеристик, які відображають стан соціальної орієнтації економіки, вказують на тенденції її розвитку, виявляють можливості з метою здійснення структурних маневрів для поглиблення рівня соціальної орієнтації економіки.

На основі методологічних підходів до визначення сфер соціалізації економіки, сформульованих у підрозділі 1.1, запропоновано низку показників, які дозволяють виконувати оцінку основних структурних змін і виявити становище та тенденції соціалізації економічного розвитку України.

Серед основних структурних характеристик соціальної орієнтації виробництва визначено питому вагу: легкої промисловості у структурі промисловості; машинобудування у структурі промисловості; виробництва харчових продуктів (напоїв та тютюнових виробів) у структурі промисловості; штатних працівників промисловості, які мають повну вищу освіту; реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової; штатних працівників, зайнятих у переробній промисловості.

Загальна галузева структура виробництва обумовлює потенціал для забезпечення його соціальної орієнтації. Діюча структура виробництва, з одного боку, недостатньо спрямована на високотехнологічні галузі, а з іншого – помірно зорієнтована на задоволення потреб населення у товарах та послугах кінцевого споживання. Питома вага легкої промисловості складає лише 0,67% від загального обсягу реалізованої промислової продукції, а виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 17,17%. Відповідно, питома вага виробництва, спрямованого на задоволення кінцевих потреб населення, складає 17,85% і має певну тенденцію до зменшення протягом 2001-2012 рр., ураховуючи, що у 2001 р. вона дорівнювала 20,7% (табл. Ж.1 додатка Ж).

У той же час протягом усього періоду спостереження залишається низькою, порівняно з провідними економічно розвинутими країнами Європейського Союзу (Німеччина, Франція), питома вага машинобудування, яке входить до галузей, максимально сприятливих для створення та впровадження інноваційних технологій. Цей показник змінюється від 10,6 до 13,7% та складає 11,1% від загального обсягу реалізованої промислової продукції (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Частки харчових продуктів (напоїв і тютюнових виробів), легкої промисловості, машинобудування у структурі промисловості України у

2001-2012 рр., % до загального обсягу реалізованої продукції

Таким чином, діюча структура виробництва та тенденції її зміни не сприяють поглибленню соціальної орієнтації економіки, оскільки зменшується як питома вага продукції кінцевого споживання, так і частка галузей з найвищим потенціалом для створення та впровадження інновацій.

Структура зайнятості у промисловості України (табл. Ж.2 додатка Ж) вказує на тенденції до зменшення у переробній промисловості питомої ваги зайнятих працівників з 71,8% у 2000 р. до 66,3% у 2012 р. (рис. 2.2). Ці зміни відбуваються через зменшення питомої ваги штатних працівників, зайнятих у виробництві електричного, електронного та оптичного устаткування (мінус 1,6 в.п.), текстильному виробництві (мінус 2,7 в.п.), виробництві машин та устаткування (мінус 3,4 в.п.). Одночасно відбувається збільшення питомої ваги зайнятих у добувній промисловості (з 15,1 до 15,7%), виробництві та розподіленні електроенергії, газу і води (з 13 до 18%). Такі структурні трансформації відбуваються на тлі скорочення загальної чисельності зайнятих у промисловості з 4,06 млн чол. у 2000 р. до 2,76 млн чол. у 2012 р. Таким чином, у структурі зайнятості в промисловості домінують негативні тенденції, оскільки збільшується питома вага зайнятих у галузях із небезпечними та важкими умовами праці.

Рис. 2.2. Структура штатних працівників, зайнятих у промисловості України

Рівень здобутої освіти працівників, зайнятих у промисловості, характеризує якість трудових ресурсів (табл. Ж.3.1-Ж.3.5 додатка Ж). Облікова кількість штатних працівників у промисловості, які мають неповну, базову та вищу освіту, складає 46,5% (станом на 2012 р.), що значно менше, ніж у середньому по Україні (58,1%). При цьому лише 23,9% від загальної кількості мали повну вищу освіту на тлі 34,5% в середньому по Україні. Найнижчим є рівень працівників із вищою освітою у добувній промисловості (16,0%). У виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води він є найвищим ( 27,7%). Переробна промисловість займає проміжну позицію – 24,7%.

Протягом 2008-2012 рр. спостерігалося підвищення облікової кількості штатних працівників із вищою (неповною вищою та базовою) освітою як в Україні, так і в усіх галузях промисловості: з 35,5 до 38,5% – у добувній промисловості; з 42,6 до 46,5% – у переробній; з 50,4 до 53,5% – у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води.

Якість адаптації промисловості до споживчих потреб ринку з урахуванням технологічності виробництва характеризується рівнем інноваційної продукції. Тенденція зміни протягом 2001-2012 рр. частки реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції вказує на її зменшення (рис. 2.3), що виражається лінійною функцією.

Рис. 2.3. Частка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислової (2001-2012 рр.)

Частка реалізованої інноваційної продукції змінюється в діапазоні від 3,3 до 7% (2001-2012 рр.) та має місце стійка тенденція до її зменшення починаючи з 2007 р. Падіння у 2012 р. порівняно з 2007 р. дорівнює 2 рази (2007 р. – 6,7%, 2012 р. – 3,3%). Так, питома вага інноваційної продукції в загальному обсязі продажів у Німеччині становить 14,2% [227, с. 8].

Стан виробничого травматизму є одним з основних неекономічних показників, який характеризує соціальну орієнтацію виробництва. В Україні на промисловість припадає 61% випадків виробничого травматизму від їх загальної кількості, а також 41% смертельних випадків (станом на 2012 р.). Тенденція змін протягом 2010-2012 рр. свідчить про скорочення кількості нещасних випадків у промисловості (включаючи смертельні випадки), що відповідає загальнонаціональній динаміці. Переважна більшість як нещасних випадків, так і смертельних спостерігається у добувній промисловості – 66 та 57% відповідно. При цьому кількість занятих у цій промисловості становить лише 15,7% (табл. 2.1).

Узагальнюючи тенденції щодо змін основних структурних характеристик соціалізації виробництва, можна дійти висновку про те, що переважають негативні явища за наявності лише окремих позитивних зрушень у вигляді зменшення виробничого травматизму та підвищення рівня освіти. Це обумовлює довгострокові обмеження для формування соціальної орієнтації економіки України.

До ключових структурних показників соціально орієнтованого розподілу (перерозподілу) належить питома вага: соціально орієнтованих видатків у зведеному бюджеті України; соціально орієнтованих видатків у ВВП; оплати праці найманих працівників у ВВП України; податку на додану вартість у доходах зведеного бюджету; податку на прибуток підприємств у доходах зведеного бюджету України.

Таблиця 2.1

Стан виробничого травматизму у 2010-2012 рр.1

1 Таблицю складено за інформацією Держслужби гірничого нагляду та промислової безпеки України [169] (до «добувної промисловості увійшли такі галузі нагляду: вугільна, гірничорудна та нерудна, нафтогазовидобувна та геологорозвідка; до переробної промисловості увійшли такі галузі нагляду: машинобудування, металургійна, хімічна, газова промисловість, деревообробна промисловість, легка та текстильна промисловість; енергетику включено до «виробництва та розподілення електроенергії, газу та води»).

Питома вага оплати праці найманих працівників (за категоріями доходу у структурі ВВП) дозволяє виконати оцінку внеску працюючого населення у створення суспільного доходу та його первинного розподілу (табл. 2.2). Як свідчить зміна динаміки структури ВВП за категоріями доходу (2000-2012 рр.), має тенденція до збільшення питомої ваги оплати праці найманих працівників (з 42,3% у 2000 р. до 51% у 2012 р.). В економічно розвинутих країнах спостерігається зворотна тенденція, але питома вага оплати праці найманих працівників залишається суттєво більшою і складає 61,7% [69, c. 44]. Порівняно низька частка оплати праці у ВВП є наслідком її тінізації та низької вартості робочої сили в Україні, що суперечить принципам соціалізації економіки.

Таблиця 2.2

Структура ВВП за категоріями доходу, %1

1 Таблицю складено за даними статистичних щорічників України 2007-2012 рр. [171-176].

До ключових структурних показників соціально орієнтованого перерозподілу належить питома вага соціально орієнтованих видатків у структурі зведеного державного бюджету України. Згідно з результатами виконання державного бюджету у 2012 р. (табл. Ж.6 додатка Ж) приблизно 65% видатків бюджету мають соціальну спрямованість. Динаміка даного показника протягом 2002-2013 рр. має певну тенденцію до збільшення – з 58,2% у 2002 р. до 64,8% у 2012 р. (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Структура видатків державного бюджету України у 2002-2012 рр.

Зміна питомої ваги соціально орієнтованих видатків у бюджеті відбувається синхронно з коливаннями частки сукупних державних видатків у ВВП, максимальне значення яких було досягнуто у 2010 р. (22,7%), а мінімальне – у 2003 р. (15,5%). Незважаючи на відчутне зростання частки цього виду видатків, вони залишаються суттєво нижчими порівняно з провідними європейськими країнами, такими як Німеччина (31,3 та 67,7% соціальних видатків у ВВП та зведеному бюджеті відповідно) [241].

Структура податкових надходжень протягом 2002-2012 рр. (рис. 2.5) свідчить по поступове збільшення податку на додану вартість у доходах зведеного бюджету на тлі незначного зменшення питомої ваги податку на прибуток. Зважаючи на те, що податок на додану вартість належить до непрямих податків, який зрештою сплачується всіма споживачами товарів та послуг, а податок на прибуток належить до прямих податків та сплачується з урахуванням результатів економічно ефективної частини підприємницького сектору, відбувається десоціалізація перерозподілу джерел формування бюджету, що суперечить засадам соціалізації економіки.

Рис. 2.5. Питома вага податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у дохідній частині зведеного бюджету України у 2002-2012 рр.

До основних структурних показників соціально орієнтованого споживання можна віднести частки: кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП; споживчих видатків на продукти харчування (безалкогольні напої) у структурі сукупних витрат домогосподарств; послуг, реалізованих населенню, у ВВП.

Протягом періоду дослідження (2000-2012 рр.) відбулося збільшення частки кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП більш ніж на 15 в.п. – з 54,3 до 70,0% (рис. 2.6). При цьому значна частина зростання (з 61,4 до 70,0%) припадає на 2008-2012 рр. Разом з тим частка валового нагромадження основного капіталу у структурі ВВП стрімко впала з 27,5 до 18,8%.

Рис. 2.6. Частки кінцевих споживчих витрат домогосподарств та валового нагромадження основного капіталу у ВВП України (2000-2012 рр.)

У переважній більшості країн-членів ЄС у 2011 р. частка споживчих витрат домогосподарств у ВВП була більшою за 50%: у Німеччині – 54,0%, Франції – 55,3%, у Польщі – 64,0%. Протягом десятиріччя, починаючи з 2001 р., суттєвого відхилення не відбулося. Так, у Німеччині цей показник склав 55,6%, а у Франції та Польщі – 55,3 та 60,8% відповідно [242]. Одночасно найвище значення (понад 70%) було зафіксовано у Греції – 76,2% (станом на 2010 р.) та Кіпрі – 72,2% (станом на 2011 р.). Саме ці країни перебувають під суттєвим впливом економічної кризи, а в Люксембурзі, країні зі стабільним економічним становищем, – лише 36,4% (дані 2010 р.). Із цього випливає, що в Україні спостерігається соціалізація видатків на тлі зменшення інвестиційних ресурсів для економічного розвитку, яке формує ризики для забезпечення соціальної орієнтації економіки в майбутньому.

Відносно зміни частки послуг, реалізованих населенню, у структурі ВВП не постерігається стійкої тенденції до зменшення чи збільшення, хоча в підсумку зафіксований певний приріст (з 4,71% у 2000 р. до 5,44% у 2012 р.). Однак динаміка є нестійкою, на що вказує п’ятикратна зміна напряму тренду між зростанням та зменшенням (рис. 2.7). З урахуванням того, що обсяг послуг, пов’язаних з охороною здоров’я, здобуттям освіти та наданням комунальних послуг, відображає якість забезпечення суспільного життя, можна стверджувати, що наявна стагнація структури ВВП щодо даного показника не відповідає вимогам соціалізації економіки.

Рис. 2.7. Частка послуг, реалізованих населенню, у ВВП, %

Значне падіння питомої ваги споживчих витрат домогосподарств на продукти харчування (включаючи безалкогольні напої) у структурі загальних витрат з 64 до 50,2% протягом 2000-2012 рр. є позитивним явищем. (рис. 2.8). При цьому однозначно простежується вплив економічної кризи 2009-2010 рр., коли існуюча протягом 2000-2008 рр. динаміка до постійного зменшення видатків на продукти харчування була змінена на зростання цих видатків з 48,9 до 51,6% за 2009-2010 рр. Зниження питомої ваги витрат на харчування є характерною ознакою підвищення життєвого рівня населення. У той же час він залишається низьким, оскільки за міжнародними стандартами населення, яке витрачає більше 50% своїх витрат на харчування, належить до бідного. Наприклад, витрати домашніх господарств на продукти харчування (включаючи напої) у країнах ЄС-27 дорівнюють 12,9% обсягу сукупних витрат (станом на 2010 р.) [220].

Рис. 2.8. Питома вага споживчих витрат на продукти харчування

(включаючи безалкогольні напої) у структурі сукупних витрат домогосподарств протягом 2000-2012 рр., %

До показників, що визначають спрямованість середовища на формування соціально орієнтованої економіки, включено частки: людського капіталу у структурі національного багатства; населення, яке самоідентифікує себе як середній клас; населення, яке позитивно сприймає економічне становище в Україні.

Обсяг людського капіталу в національному багатстві є індикатором загального стану орієнтації економіки на людину. Вартість людського капіталу формується на базі кількості, кваліфікаційно-освітньої якості, стану здоров’я та рівня оплати праці економічно активного населення. Тому його збільшення є ознакою соціалізації економіки. Питома вага людського капіталу в національному багатстві економічного розвинутих країн складає близько 4/5 [245, с. 4], а в Україні – 1/2 [83, с. 190]. При цьому згідно з певними методиками обчислення протягом 2002-2008 рр. «вартість людського капіталу в Україні в середньому зросла у 2,17 раза» [57, с. 166], а матеріальне багатство збільшилося у 2,7 раза [223]. Це вказує на зниження частки людського капіталу.

Дані соціологічного моніторингу населення України дозволяють оцінити суб’єктивне сприйняття соціалізаційних процесів в економіці та за рахунок цього доповнити об’єктивну статистичну базу. Лише 5,4% населення України оцінює економічну ситуацію в Україні як «позитивну» станом на 2012 р. (рис. 2.9). Оцінку виконано в рамках шкали від 0 до 10 балів, де категорії «позитивно» відповідають значення 6-10 балів. Із цього випливає, що переважна більшість населення країни сприймає поточне економічне становище негативно.

* - роки, значення показника за якими розраховано у вигляді середнього арифметичного найближчих років.

** - виходячи з того, що згідно з оригінальним дослідженням [207, с.529] економічна ситуація в Україні оцінювалася в межах значень від 0 до 10, де 0 – «дуже погано», а 10 – «дуже добре», до категорії «позитивно» потрапили відповіді з інтервалу [6,10].

Рис. 2.9. Частка населення, яке «позитивно» оцінює економічну ситуацію в Україні, % від загальної кількості опитаних

Незважаючи на те що за 2000-2012 рр. мало місце підвищення частки позитивних оцінок існуючої економічної ситуації з 1,7 до 5,4%, динаміка є нестабільною. Максимальне значення 10,3% було досягнуто у 2005 р. Після цього спостерігалося дворазове зниження порівняно з показниками 2012 р.

Визнання населенням своєї приналежності до середнього класу є ознакою активної соціальної позиції, яка вказує на готовність прийняти відповідальність за економічний розвиток у країні і тому характеризує загальне середовище з формування соціалізації економіки.

Питома вага населення України, яке відносить себе до «середнього класу», має незначну тенденцію до скорочення. Так, зниження склало 3,8 в.п.: з 38,9% опитаних у 2006 р. до 35,1% опитаних у 2012 р. (рис. 2.10), що слід оцінювати як певний негатив.

Рис. 2.10. Частка населення, яке визнало свою приналежність до середнього класу, %

Окремою характеристикою загального становища соціальної орієнтації економіки є структура соціальних диспропорцій, яку буде детально розглянуто в підрозділі 2.2.

Узагальнюючи тенденції зміни ключових характеристик соціальної орієнтації економіки (табл. 2.3), можна дійти висновку про те, що динаміка є різноспрямованою з домінуванням негативних тенденцій.

Серед 6 структурних показників, які характеризують соціальну орієнтацію виробництва, тільки 1 має позитивну динаміку, решта 5 – негативну.

Таблиця 2.3

Узагальнення оцінок динаміки структурних показників соціалізації економіки України

Позитивні тенденції в забезпеченні соціально орієнтованого розподілу та перерозподілу суспільного блага стосуються збільшення соціальних видатків і частки витрат на робочу силу у ВВП. Одночасно податкова політика свідчить про певну десоціалізацію розподілу за рахунок зміщення податкових надходжень від податку на прибуток до податку на додану вартість.

Соціальна орієнтація споживання характеризується збільшенням питомої ваги кінцевих споживчих видатків у ВВП та зменшенням видатків домогосподарств на продукти харчування, що є позитивними індикаторами.

Соціально орієнтоване середовище відображається у ставленні населення до економічних процесів та власної самоідентицікації себе в цих процесах. Незважаючи на різноспрямовану динаміку оцінок економічного становища, питома вага населення України, яке характеризує поточний стан як «позитивний», залишається критично низькою. Понад 90% населення сприймає економічне становище як негативне, що вказує на необхідність подальшої соціалізації економіки. Питома вага населення, яке визнає себе активним учасником соціально-економічних процесів у країні, включаючи себе до прошарку середнього класу, має тенденції до зниження та не перевищує 40%.

Загальна характеристика середовища відносно формування соціалізації економіки – питома вага людського капіталу в національному багатстві свідчить про низьку капіталізацію населення України порівняно з провідними країнами ЄС та визначає напрями структурних змін національної економіки на примноження людського капіталу.