3.1. Розвиток концептуальних засад соціальної орієнтації економіки
Концептуальні засади соціальної орієнтації економіки базуються на відповідних теоретико-методологічних положеннях (розділ 1), ураховують наявні тенденції зміни структурних показників і показників соціальної складової економічної безпеки (розділ 2), створюють базис для стратегічного управління розвитком країни.
Концептуальні засади формують цілісну модель, яка поєднує в собі та узгоджує між собою мету, принципи, сфери, напрями, механізми, заходи та критерії оцінки соціальної орієнтації економіки. У межах цієї моделі відбувається взаємодія суб’єктів соціально-економічного розвитку, до яких належать органи державної влади та місцевого самоврядування, бізнес-спільнота і громадянське суспільство.Метою соціальної орієнтації економіки є підпорядкування її структури створенню умов і забезпеченню можливостей для розвитку особистості та прогресу соціуму.
Соціальна орієнтація економіки має базуватися на системі принципів, які відповідають її змістовному та сутнісному наповненню. Виходячи з теоретико-методологічних положень соціалізації економіки та основ побудови держави загального добробуту, до принципів забезпечення соціальної орієнтації економіки належать: структурна збалансованість економічного та соціального розвитку; соціальна безпека; соціальна справедливість; соціальна відповідальність; органічна вбудованість регіональної політики в державну; соціальне партнерство; інформаційна відкритість і прозорість; концентрація ресурсів, стійкості.
Принцип структурної збалансованості економічного та соціального розвитку передбачає симбіотичний взаємовплив структурних елементів економічної та соціальної сфер на засадах їх синергетичної взаємодії.
Принцип соціальної безпеки визначає спрямованість на формування структури економіки, яка забезпечує мінімізацію соціальних й економічних ризиків розвитку та їх попередження.
Принцип соціальної справедливості визначає спрямованість на досягнення цілей розвитку країни за рахунок адекватного внеску суб’єктів його розвитку та отримання ними відповідної користі, а також надання однакових стартових умов усім членам суспільства щодо доступу до соціальної інфраструктури.
Принцип соціальної відповідальності передбачає прийняття обов’язків щодо реалізації соціально відповідальної поведінки всіма суб’єктами забезпечення соціальної орієнтації економіки на всіх етапах досягнення цілей соціалізації економіки.
Принцип органічної вбудованості структури регіональної економіки в державну щодо сприяння соціалізації її розвитку припускає взаємозв’язок та взаємообумовленість центру і регіонів як підсистеми в системі.
Принцип соціального партнерства та консенсусу передбачає повагу, довіру і врахування інтересів усіх сторін забезпечення СОЕ, можливість добровільного прийняття на себе зобов’язань та відповідальності щодо їх забезпечення, а також подолання протиріч щодо розподілу наявних ресурсів і суспільного продукту.
Принцип інформаційної відкритості та прозорості передбачає гласність оцінок і стану соціально-економічного розвитку, наявних та потенційних небезпек, рішень щодо їх подолання, прогнозів щодо майбутніх перспектив.
Принцип концентрації ресурсів припускає консолідацію людських, фінансових, матеріальних, інформаційних, природних і технологічних ресурсів на забезпечення соціально орієнтованого розвитку економіки.
Принцип стійкості передбачає управління сукупністю (портфелем) активів, спрямоване на збереження та розширення національного багатства. До активів належать: фізичний, людський, природно-ресурсний, нематеріальний та фінансовий капітал. Сталому розвитку відповідає збільшення всіх активів або щонайменше не зменшення кожного з них.
Дотримання цих принципів здатне забезпечити консолідацію суспільства, бізнесу та влади для досягнення цілей соціалізації економічного розвитку, що є актуальним у посткризовий період, коли триває поширення індивідуально-споживацького здійснення господарської діяльності.
Соціальна орієнтація економіки потребує визначення напрямів її забезпечення, які відповідають встановленій меті та визначеним принципам (табл. 3.1). До цих основних напрямів належать: узгодження правової системи з концептуальними засадами соціальної орієнтації економіки; проведення структурних маневрів, націлених на поглиблення соціалізації вітчизняної економіки; збільшення частки машинобудування, легкої промисловості та харчових продуктів у структурі промисловості; підвищення рівня освіти працюючих у промисловості; збільшення частки реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової; збільшення частки оплати праці найманих працівників у ВВП; збільшення частки соціально орієнтованих видатків у ВВП; розвиток економічної демократії; збільшення частки у створенні ВВП малого та середнього бізнесу, розвиток інноваційної економіки, яка відповідає п’ятому та шостому технологічним укладам; підвищення якості стратегічного управління соціально-економічним розвитком; підвищення якості та тривалості життя населення; узгодження правової системи з концептуальним засадами соціальної орієнтації економіки; збільшення частки людського капіталу в національному багатстві.
Таблиця 3.1
Пріоритетні напрями забезпечення соціальної орієнтації економіки та система заходів щодо їх реалізації
| Сфера СОЕ | Пріоритетні напрями забезпечення СОЕ | Заходи щодо реалізації пріоритетних напрямів |
| 1 | 2 | 3 |
| Соціально орієнтоване виробництво | - збільшення частки харчових продуктів та напоїв у структурі промисловості; - збільшення частки легкої промисловості у структурі промисловості; - збільшення частки машинобудування у структурі промисловості; - збільшення частки штатних працівників, зайнятих у переробній промисловості; - збільшення частки штатних працівників промисловості, які мають повну вищу освіту; - збільшення частки реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової; - збільшення доходів населення у вигляді заробітної плати та прибутків від володіння капіталом; - максимізація частки творчої праці; - подальша інформатизація економіки; - підвищення наукоємності та технологічності виробництва (створення унікальних, інноваційно орієнтованих галузей та виробництв, які відповідають п’ятому та шостому технологічним укладам) - підвищення якості суспільних товарів та послуг до рівня сучасних технологій; - підвищення якості умов праці (мінімізація виробничого травматизму); - підвищення екобезпечності виробництва; - максимізація рівня вільної конкуренції
| · визначення цільової структури промисловості України, яка максимізує частку машинобудування, харчових продуктів та напоїв, легкої промисловості (внесення цих положень до Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року); · формування державного замовлення у вітчизняних виробників на харчові продукти та напої, а також продукцію легкої промисловості; · створення національної мережі венчурних фондів; · забезпечення обізнаності підприємців щодо інноваційного менеджменту через запровадження відповідних освітніх курсів; · заохочення працівників комунальних підприємств до інноваційного розвитку; · сприяння державному замовленню інноваційного продукції вітчизняного виробництва; · підтримка діючих інновацйних підприємств; · підвищення продуктивності та відповідне зменшення зайнятості в галузях з високим ступенем виробничого травматизму (в першу чергу це стосується добувної промисловості); · формування переліку точок економічного зростання та включення їх розвитку до ДСРР та РСР; · надання пріоритетів при проведенні конкурсів щодо будівництва та розміщення нових виробництв на користь високотехнологічних, а не високоприбуткових, тобто максимальне запровадження переходу від очищення відходів на кінці виробничого циклу (End-of-Pipe Technology) до нових чистих технологій (new 'clean' technologies) |
| Продовж. табл. 3.1 | ||
| 1 | 2 | 3 |
| Соціально орієнтований розподіл і перерозподіл | - збільшення частки оплати праці найманих працівників у ВВП; - збереження частки соціально орієнтованих видатків у зведеному бюджеті; - збільшення частки соціально орієнтованих видатків у ВВП; - збільшення частки податку на прибуток підприємств у доходах зведеного бюджету; - зменшення частки податку на додану вартість у доходах зведеного бюджету; - зменшення диференціації населення; - максимізація участі працівників та споживачів у прибутках; - мінімізація тіньових форм розподілу; - забезпечення зростання індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств швидше за індекс споживчих цін; - формалізація процесу стратегічного управління; - переорієнтація з виключної допомоги депресивним територіям до подолання депресивності через розвиток найбільш перспективних точок зростання; - розширення економічної демократії через створення умов формування широкого прошарку населення, яке володіє майновими правами на засоби виробництва та відповідає критеріям середнього класу, збільшення частки у ВВП малого та середнього бізнесу, через розширення можливостей його створення та функціонування | · створення умов та інфраструктури для трансформації доходів населення у капітал за рахунок забезпечення діяльності загальнодоступного ринку цінних паперів, спрощення умов діяльності малого підприємництва; · створення спеціалізованих інвестиційних банків для підтримки малого підприємництва та заохочення населення до створення нових бізнесів; · заохочення населення до участі у соціальному підприємництві; · забезпечення широких можливостей у поглибленні знань та навичок діючих та потенційних підприємців щодо їх фінансової обізнаності та правил ведення бухгалтерського обліку; · заохочення населення до організації колективних підприємств за рахунок створення відповідних агенцій; · забезпечення можливості першочергового права приватизації підприємств державної та комунальної власності для колективів відповідних підприємств щонайменше в межах певної частки; · закріплення цільової структури соціально орієнтованих видатків у Бюджетному кодексі України
|
| Продовж. табл. 3.1 | ||
| 1 | 2 | 3 |
| Соціально орієнтоване споживання | - зменшення частки кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП; - збільшення частки послуг, реалізованих населенню, у ВВП; - зменшення частки споживчих витрат на продукти харчування та безалкогольні напої у структурі сукупних витрат домогосподарств; - збільшення відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму; - зменшення частки населення із середніми сукупними витратами на одну особу на місяць, які нижче прожиткового мінімуму; - максимізація якості споживчих товарів та послуг; - споживання не менше раціональних норм або сучасних стандартів; - підвищення якості та тривалості життя населення | · поліпшення якості медичних послуг за рахунок розширення використання інформаційних технологій для віддаленого консультування пацієнтів; · розширення можливостей населення для активного відпочинку та занять спортом; · розробка науково обґрунтованих програм забезпечення продуктивного довголіття населення; · розширення надання рекреаційних послуг якнайближче до місця проживання людини; · перехід на екологічні стандарти відповідні країнам ЄС; · реформування інфраструктури закладів охорони здоров’я та поєднання її з медичним страхуванням згідно з принципами споживацької незалежності, коли населення має можливість вільно обирати ризики для страхування, заклади охорони здоров’я, де бажають обслуговуватися та яким шляхом (у Німеччині лише 10% населення мають поліси страхування життя з повним покриттям у приватних страховиків, у той час як переважна більшість населення задовольняється державним страхуванням [224, c.132]) |
| Соціально орієнтоване середовище | - збільшення частки населення, яке оцінює економічне становище в Україні як добре; - збільшення частки населення, яке відносить себе до середнього класу; - збільшення частки людського капіталу в національному багатстві; - узгодження правової системи з концептуальними засадами соціальної орієнтації економіки
| · прийняття концепції забезпечення соціальної орієнтації економіки держави; · формування умов та можливостей для активного контролю з боку громадськості за діяльністю бізнесу та влади через створення відповідних каналів комунікацій та широкого висвітлення такої діяльності у ЗМІ; · створення національної соціальної мережі, яка служить каналом комунікацій між населенням, владою та бізнесом; · часткове делегування функцій місцевих і державних органів влади громадським організаціям щодо виконання професійної діяльності (сертифікація, перевірка якості діяльності, розкриття інформації тощо) та функцій надання соціальних послуг
|
| Продовж. табл. 3.1 | ||
| 1 | 2 | 3 |
| - розширення контрольних функцій громадянського суспільства за діяльністю бізнесу та влади, заохочення населення до самоорганізації; - підвищення громадського контролю якості споживчих товарів та послуг; - консолідація громадянського суспільства та трансферт обов’язків і повноважень з державного рівня на громадський; - підвищення соціальної відповідальності бізнесу та місцевих громад; - поширення відповідальності органів виконавчої влади за стан та соціально-економічний розвиток країни; - підвищення якості стратегічного управління національною економікою; - мінімізація рівня безробіття | · науково-методична та інформаційна підтримка збільшення кількості активно діючих громадських організацій та стимулювання участі громадян у якнайбільшій кількості різних громадських об’єднань; · стимулювання розвитку соціального підприємництва, соціального партнерства та соціальної відповідальності бізнесу, що передбачає організацію та проведення навчання для керівників підприємств щодо підвищення обізнаності в питанні соціального партнерства та відповідальності бізнесу; · розширення обізнаності місцевої громади та бізнесу у її взаємній відповідальності в соціальній та економічній стабільності; · формування національного рейтингу соціально відповідальних підприємств; · упровадження системи мотивації та відповідальності органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади на базі ключових показників ефективності; · імплементація спрямованості на соціалізацію економіки в процес стратегічного управління розвитком; · максимально можливе залучення членів місцевої громади до референдумів та громадських слухань для визначення позиції громади стосовно її перспективного розвитку; · підвищення правової обізнаності населення за рахунок проведення відповідних навчальних заходів у вигляді відкритих лекцій та семінарів, де доповідачами виступають управлінці та науковці; · розробка та затвердження міжрегіональних соціально-економічних програм має відбуватися на засадах розгляду альтернативних варіантів та визначення максимально ефективного варіанта з точки зору соціальної ефективності як одного з головних критеріїв вибору. Вибір пріоритетної для виконання програми необхідно здійснювати з урахуванням у першу чергу диференціації соціального ефекту, а потім загального обсягу цього ефекту. Обмеженість економічних ресурсів ураховується ще на етапі створення альтернативних програм [30] | |
За визначеними шляхами забезпечення соціальної орієнтації економіки розроблено заходи, спрямовані на їх імплементацію.
Реалізація концептуальних засад соціальної орієнтації економіки передбачає використання нормативно-правових, фінансово-економічних, інституційно-організаційних, організаційно-управлінських та інформаційно-комунікаційних механізмів.
До нормативно-правових механізмів належить удосконалення чинного законодавства України щодо соціальної орієнтації економіки, а також забезпечення його якісного виконання. На сучасному етапі для встановлення єдиних стандартів та узгодження універсальних орієнтирів розвитку для всіх суб’єктів, які впливають на соціальну орієнтацію економіки, необхідне проведення експертизи чинного законодавства на предмет відповідності цілям та принципам соціальної орієнтації економіки та подальше його вдосконалення. Це значною мірою зроблено в підрозділі 3.3. Однак з урахуванням динамічної зміни законодавства України необхідний постійний моніторинг щодо необхідності його коригування вбік соціалізації економіки.
Фінансово-економічні механізми стосуються бюджетно-податкової політики, мобілізації фінансових та інших ресурсів і засобів інвестування та використання наявних ресурсів щодо забезпечення соціальної орієнтації економіки.
Питання вибору напряму інвестицій суттєво обумовлює стан ринку праці. З урахуванням того, що модернізація існуючих, технологічно застарілих виробництв (на рівні четвертого та нижче укладу) призводить до зростання безробіття, треба активно інвестувати кошти в технологічно нові виробництва та наукові дослідження, які матимуть попит у майбутньому та зможуть гарантувати продуктивну зайнятість. Таким чином, необхідне пріоритетне фінансування галузей, які визначають перспективи економічного і соціального розвитку та збільшення їх частки у структурі виробництва.
Інституційні механізми передбачають поглиблення соціальної спрямованості діючих інституцій і розширення практики створення некомерційних організацій та об’єднань громадян, спрямованих на вирішення соціально значущих проблем, що прискорить створення повноцінного третього сектору.
Інституції громадянського суспільства необхідні для забезпечення активного громадського контролю для вирішення проблеми обмеження та протидії впливу на економіку власників фінансово-промислових груп стосовно їх діяльності лише на власну користь щодо соціально значущих питань (ціноутворення, бюджетні компенсації, преференції щодо податкових пільг тощо). Такий стан речей обумовлюється високою концентрацією капіталу та надміцною організаційною структурою цих груп, на відміну від іншої частини суспільства, яка недостатньо інформована та пасивна в даних питаннях. Протидія таким малим групам із великими можливостями є ефективною лише за умови розширення діяльності громадських організацій у різних сферах життя суспільства та одночасного створення єдиного й об’єктивного інформаційного простору на базі Інтернет-ресурсів.
Саме громадянське суспільство має стати ключовою інституцією, яка може впливати на різноманітні процеси соціальної орієнтації економіки, включаючи протидію корупції як масовому явищу, зниженню корупційної ренти у вартості життя населення (обсягу хабарів при отриманні різноманітних послуг), тінізації трудових відносин, а також захист прав споживачів тощо.
Механізми інформаційного та комунікаційного забезпечення щодо процесів соціально-економічного розвитку і рівня його соціальної орієнтації серед усіх суб’єктів цього процесу створюють єдиний інформаційний базис, який є необхідною умовою для ефективних комунікацій між ними. До того ж єдиний інформаційний простір забезпечує формування соціально орієнтованої філософії господарювання та управління серед першого, другого і третього секторів економіки.
Забезпечення існування та розвитку єдиного інформаційного простору передбачає розширення можливостей діючих інформаційних ресурсів, створення спеціалізованих порталів з боку об’єднань громадян, де не лише наводиться та накопичується інформація щодо соціально-економічного розвитку, стану соціальної орієнтації економіки, наявних проблем та перспектив, а також існують можливості для зворотного зв’язку, враховуються побажання та пропозиції всіх сторін, зацікавлених у забезпеченні соціалізації економіки.
Наведені механізми не є відокремленими один від одного та застосовуються комплексно, що обумовлює важливість їх координації. Організаційно-управлінські механізми забезпечення соціальної орієнтації економіки реалізуються органами центральної влади. Саме на них покладено функцію координації процесу соціально-економічного розвитку країни та відповідальність за узгодження інтересів усіх суб’єктів забезпечення соціальної орієнтації економіки.
Деталізацію окремих аспектів упровадження визначених механізмів наведено в підрозділі 3.2.
Поєднання мети, принципів, цілей, сфер, напрямів, механізмів, заходів забезпечення соціальної орієнтації економіки, їх оцінки та моніторингу відбувається в процесі взаємодії суб’єктів даного процесу. Це в результаті формує загальну модель забезпечення соціальної орієнтації економіки (рис. 3.1).
Оцінка процесу соціалізації економіки полягає в одночасному застосуванні трьох блоків: структурні характеристики відтворювального процесу, соціальна складова економічної безпеки, загальний показник соціальної орієнтації економіки. Ці блоки характеризують різні аспекти соціалізації економіки та висвітлюють ключові аспекти соціалізації економіки як у межах відтворювального процесу, так і в цілому.
Рис. 3.1. Загальна модель структурного забезпечення соціальної орієнтації економіки України
Моніторинг процесів потребує активної участі представників центральної влади, місцевого самоврядування, громадянського суспільства та бізнес-спільноти. Основна роль центральної влади полягає в забезпеченні можливостей для моніторингу, що потребує об’єктивного аналізу результатів оцінки процесу соціалізації економіки, формування відповідної статистичної звітності, аналізу оперативної інформації при виконанні стратегічних документів та адекватної реакції на її зміст.
Ефективність соціалізації економіки України залежить від ступеня консолідації зусиль центральної влади, місцевого самоврядування, громадянського суспільства та бізнес-спільноти. Ураховуючи головну політичну роль центральної влади, слід зауважити, що економічні можливості поступово дедалі переходять із державного сектору до приватного. Так, частка державного сектору економіки за роки незалежності скоротилася щонайменше до 37% (включно із соціальним сектором [153, с.45]), та передбачається її подальше скорочення до 25-30% у 2014 р. [153, с.48]. У зв’язку з цим важлива роль у безпосередньому забезпеченні соціалізації економіки через реалізацію стратегій та програм розвитку країни перепадає на приватний сектор, який має брати активну участь у їх створенні та приймати на себе відповідні зобов’язання з одночасною імплементацією цих положень у власні бізнес-стратегії. Аналогічно, участь громадських організацій має активізовуватися та конкретизовуватися у процесі сприяння соціалізації економіки.
Узгодження діяльності суб’єктів соціалізації економіки потребує затвердження концептуальних засад, які формують усвідомлення змісту, цінностей, принципів, цілей, пріоритетних напрямів і механізмів забезпечення соціальної орієнтації економіки.