2.3. Методичне забезпечення оцінки соціальної орієнтації економіки та його апробація

На основі теоретико-методологічних положень забезпечення соціальної орієнтації економіки, викладених у підрозділі 1.1, та аналізу шляхів оцінки соціальної орієнтації економіки, визначених у підрозділах 2.1, 2.2, встановлено, що існуючі підходи до оцінки соціальної орієнтації економіки формують взаємно неоднозначні напрями її здійснення та включають значну кількість показників.

По-перше, необхідне виконання оцінки структурних характеристик соціалізації економіки, які відображають не лише поточний стан, але і наявний потенціал. По-друге, потрібне здійснення оцінки стану соціальної складової економічної безпеки як характеристики базових (мінімальних) умов для соціалізації економіки. По-третє, необхідний розрахунок загального показника соціальної орієнтації економіки, який відіграє роль всеохоплюючого показника та дозволяє простежувати загальну динаміку соціалізаційних змін.

Основні структурні характеристики соціальної орієнтації економіки (підрозділ 2.1) дозволяють визначити стан і доцільний напрям соціалізації економіки за чотирма сферами її відтворення.

Сутність оцінки соціальної складової економічної безпеки досліджено в підрозділі 2.2. Саме структура розподілу показників соціальної складової економічної безпеки характеризує умови для реалізації соціалізаційних можливостей економіки країни в просторовому контексті, визначаючи їх критичне, оптимальне чи проміжне становище.

Розглянуті в підрозділах 2.1, 2.2 показники акцентують увагу на окремих сферах соціалізації економіки, галузях, просторових структурах розподілу і не дозволяють одномоментно оцінити загальний стан соціалізації економіки.

Загальну ефективність соціальної орієнтації виробництва відносно окремої людини можна оцінити за допомогою наявного доходу в розрахунку на одну особу та очікуваної тривалості життя при народженні. Наявний дохід характеризує економічну ефективність виробництва, а якість трудового життя впливає на очікувану тривалість життя при народженні через умови виробництва та його вплив на навколишнє середовище.

Загальна ефективність соціально орієнтованого перерозподілу визначається через оцінки диференціації життєвого рівня населення, яка розраховується у вигляді квінтильного коефіцієнта фондів за загальними доходами.

Загальному рівню соціально орієнтованого споживання відповідає очікувана тривалість життя при народженні та наявні доходи в розрахунку на одну особу. Наявні доходи окреслюють границі споживання, а очікувана тривалість життя при народженні − якість цього споживання.

Основні показники оцінки соціальної орієнтації економіки, визначені представниками різних наукових шкіл (додаток Е), пов’язані з цими індикаторами, утворюють схему агрегації показників оцінки соціальної орієнтації економіки відносно її сфер (рис. 2.13).

На наявний дохід у розрахунку на одну особу впливають: чисельність загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів; кількість студентів ВНЗ І-ІV рівнів акредитації в розрахунку на 10 тис. населення; структура та технологічність виробництва, кількість інноваційно активних підприємств, ВВП на душу населення, на формування якого впливають інвестиції в основний капітал та введення в дію основних засобів; частка збиткових підприємств; середня заробітна плата в розрахунку на одного зайнятого; кількість зареєстрованих малих підприємств у розрахунку на 10 тис.

Рис. 2.13. Схема агрегації показників оцінки соціальної орієнтації економіки відносно сфер відтворювального процесу

Кількість загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та чисельність студентів ВНЗ І-ІV рівнів акредитації у розрахунку на 10 тис. населення характеризують загальний рівень освіти, що в подальшому обумовить рівень трудових і підприємницьких доходів. Чим більший освітній рівень населення, тим більший наявний дохід у розрахунку на одну особу.

ВВП на душу населення є загальним показником економічного становища України. Високі доходи населення можливі лише за умови економічної розвиненості всієї економіки. Стійкість та обсяги створення ВВП залежать від інвестицій в основний капітал та введення в дію основних засобів. До того ж ці показники характеризують рівень виробничої інфраструктури, на базі якої формується дохід працюючих.

Частка збиткових підприємств характеризує економічну ефективність використання людського та виробничого капіталу. Відповідно, значна частка збиткових підприємств, відносно всієї сукупності підприємств, зменшує ресурси для формування доходів від трудової діяльності та у вигляді прибутків від підприємницької діяльності.

Середня заробітна плата в розрахунку на одного зайнятого є одним із головних джерел формування трудових доходів. Низька заробітна плата унеможливлює формування високих наявних доходів.

Кількість зареєстрованих малих підприємств у розрахунку на 10 тис. населення характеризує можливості формування підприємницьких доходів.

Рівень безробіття обумовлює розмір недовикористання економічно активного населення. Зниження рівня безробіття сприяє підвищенню наявних доходів населення.

Співвідношення номінальної заробітної плати до прожиткового мінімуму характеризує купівельну спроможність заробітної плати відносно мінімальних потреб людини.

На диференціацію життєвого рівня населення впливають: видатки зведеного бюджету на соціальні заходи; питома вага видатків щодо соціального захисту та соціального забезпечення населення; рівень інфляції; соціальна безпека суспільства.

Видатки зведеного бюджету на соціальні заходи та питома вага видатків щодо соціального захисту та соціального забезпечення населення регулюють диференціацію життєвого рівня населення через механізм перерозподілу.

Рівень інфляції характеризує перерозподіл доходів за рахунок коливання цін, що є одним із факторів формування диференціації. Низький рівень інфляції перешкоджає швидкому отриманню надприбутків з боку товаровиробників, які зрештою акумулюються у власників капіталу.

Соціальна безпека суспільства передбачає підтримання прийнятного рівня майнової диференціації населення.

На очікувану тривалість життя при народженні впливають: коефіцієнт смертності населення; рівень реального споживання; споживання основних продуктів харчування; забезпечення населення житлом; рівень злочинності; викиди шкідливих речовин в атмосферу; рівень захворювань на туберкульоз, кількість лікарняних ліжок у розрахунку на 10 тис. жителів, кількість лікарів у розрахунку на 10 тис. чол.; частка соціальних послуг у величині ВВП.

Коефіцієнт смертності населення безпосередньо обумовлює очікувану тривалість життя. Чим більше коефіцієнт смертності, тим менша очікувана тривалість життя при народженні.

Рівень реального споживання та споживання основних продуктів харчування впливає на відтворення фізичних сил людини, а відповідно і на очікувану тривалість життя.

Забезпечення населення житлом характеризує умови проживання. Відповідний сучасним стандартам рівень забезпечення житлом сприяє збільшенню тривалості життя.

Рівень злочинності впливає на стан здоров’я та смертність населення.

Викиди шкідливих речовин в атмосферу впливають на стан здоров’я населення, що, у свою чергу, вливає на тривалість життя.

Захворюваність на туберкульоз належить до соціально обумовлених хвороб. Чим нижче рівень захворюваності на туберкульоз, тим вище рівень соціального здоров’я населення та його тривалість життя.

Кількість лікарняних ліжок та лікарів відображають можливості забезпечення охорони здоров’я. Підвищення рівня охорони здоров’я сприяє збільшенню тривалості життя.

Частка соціальних послуг у величині ВВП характеризує рівень задоволення населення у соціальних послугах, якість яких впливає на очікувану тривалість життя.

Таким чином, для оцінки рівня соціальної орієнтації економіки розроблено загальний показник соціальної орієнтації економіки (формула 3.1), який складається з комбінації очікуваної тривалості життя при народженні, наявного доходу в розрахунку на одну особу (тис. грн) та диференціації життєвого рівня населення, у вигляді квінтильного коефіцієнта фондів (за загальними доходами), які поєднуються у формулі

, (2.1)

де – показник соціальної орієнтації економіки;

– очікувана тривалість життя при народженні, років;

– наявний дохід у розрахунку на одну особу, тис. грн;

– квінтильний коефіцієнт фондів (за загальними доходами), разів.

Одинця виміру (о.в.) – грн ? років/разів.

Чисельник являє собою добуток очікуваної тривалості життя при народженні та наявного доходу в розрахунку на одну особу протягом року, що складає сукупний дохід середньостатистичної людини протягом життя на поточну дату без урахування сучасної вартості коштів, тобто виступає оцінкою вартості людського капіталу в розрахунку на одну особу.

Диференціація життєвого рівня населення є вкрай важливим показником відображення соціально-економічних процесів. Стосовно соціальної диференціації французький економіст Л. Столерю зазначає, що «країна, в якій дохід кожного повільно зростає, може бути щасливою країною; країна, в якій середній дохід зростає дуже швидко, але одночасно збільшується нерівність доходів, йде назустріч своїй загибелі» [177]. Зростання середніх доходів при одночасному збільшенні диференціації населення за доходами означає відносне погіршення матеріального стану більшої частини населення та не гарантує її абсолютного поліпшення.

Диференціація життєвого рівня населення знаходиться у знаменнику формули. Тому збільшення диференціації має зворотний вплив на зміну показника соціальної орієнтації економіки: чим більше рівень диференціації, тим менше значення показника.

Для України та країн-порівнянь (Німеччина, Франція, Польща) виконано розрахунок загального показника соціальної орієнтації економіки протягом 2005-2012 рр. (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Загальний показник соціальної орієнтації економіки України

та країн-порівнянь у 2005-2012 рр., о.в.1

1 Розраховано автором.

Наявний дохід у розрахунку на одну особу в Україні, Німеччині, Франції та Польщі визначено з урахуванням зміни споживчих цін та приведено до цін 2012 р. у гривневому еквіваленті. Це робить значення показника соціальної орієнтації економіки за всіма країнами протягом визначеного періоду зіставними між собою.

У цілому протягом зазначеного періоду має місце тенденція до зростання загального показника соціальної орієнтації економіки. З 2005 до 2012 р. в Україні він збільшився в 2,7 раза (з 198,6 о.в. у 2005 р. до 543,5 о.в. у 2012 р.), Німеччині − у 1,6 (з 3 112,7 до 4 865,0), Франції − у 1,5 (з 2 849,9 до 4 293,1), Польщі – у 2,7 раза (з 767,0 до 2 045,6 о.в.).

Таким чином, в Україні та Польщі має місце пришвидшена соціалізація економіки порівняно з Німеччиною та Францією. Але спостерігається суттєве відставання від країн-порівнянь. Так, загальний показник соціальної орієнтації економіки в Німеччині та Франції більший за відповідний показник в Україні у 8,1-15,7 раза протягом 2005-2012 рр. Навіть порівняно з Польщею, яка менш економічно розвинута відносно Німеччини та Франції, відставання складає 3,5-5,9 раза та показник соціальної орієнтації економіки станом на 2012 р. залишається менший за рівень Польщі у 2005 р. (рис. 2.14).

Різке збільшення відставання України за загальним показником соціальної орієнтації економіки відносно країн-порівнянь було зафіксовано у 2009 р. порівняно з 2008 р., що є наслідком впливу економічної кризи та девальвації гривні.

У результаті аналізу динаміки пофакторного внеску в поглиблення соціальної орієнтації України протягом 2005-2012 рр. встановлено, що основним фактором є доходи населення, які зросли у 1,88 раза. Другим за значущістю фактором є зменшення диференціації населення за доходами у 1,39 раза. Найменший позитивний вплив є наслідком збільшення очікуваної тривалості життя при народженні з 68 років у 2005 р. до 71,2 року у 2012 р., тобто у 1,05 раза.

Рис. 2.14. Відношення між загальним показником соціальної орієнтації економіки України та Німеччини, Франції та Польщі протягом 2005-2012 рр.

Таблиця 2.12

Пофакторні зміни загального рівня соціальної орієнтації економіки регіонів України

Аналогічна ситуація має місце в Польщі. Натомість у Німеччині та Франції відбувається певне збільшення диференціації доходів населення, що негативно впливає на соціальну орієнтацію економіки цих країн.

Відповідно зменшення відставання України від економічно розвинутих країн майже вдвічі (з 15,68 раза у 2005 р. до 8,95 раза у 2012 р. відносно Німеччини та з 14,35 раза у 2005 р. до 7,9 раза у 2012 р.) в першу чергу обумовлено зменшенням рівня диференціації населення за доходами з 4,6 раза у 2005 р. до 3,3 раза у 2012 р. Одночасно дещо прискорено зростали доходи населення та очікувана тривалість життя при народженні порівняно з Німеччиною та Францією.

Таким чином, порівняно з країнами-членами ЄС-28 економіка України є недостатньо соціально орієнтованою, що обумовлено значним відставанням розміру наявного доходу в розрахунку на одну особу та очікуваної тривалості життя при народженні в Україні порівняно з країнами-членами ЄС.

Використання визначених підходів до оцінки соціальної орієнтації економіки України, а також їх імплементація у процес стратегічного управління національним розвитком створює умови для узгодження державної політики щодо забезпечення соціалізації економіки.