Додаток А

з/п

- встановлено, що суб’єктами розвитку можуть бути виключно люди, тільки люди є носіями цілей та одночасно виступають і об’єктами розвитку;

- встановлено, що саме в регіонах формуються ознаки спільності людей, їх економічної та соціальної цілісності, поєднуються інтереси всіх суб’єктів господарювання. Тому, скрізь призму регіонів можна репрезентувати все нагромадження загально державних проблем соціальної конверсії економіки.

- на регіональному рівні для оцінки змін соціалізаційних можливостей регіонів використовуються такі показники: питома вага областей у доданій вартості України, середній рівень доходів та видатків місцевих бюджетів на одну особу (без міжбюджетних трансфертів), питома вага видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення, освіту, духовний та фізичний розвиток; питома вага працівників, оплата праці яких фінансується за рахунок бюджетних коштів, рівень забезпеченості видатків соціально-культурної сфери місцевих бюджетів регіонів області податком з доходів фізичних осіб

- визначено концептуальні засади формування соціальної орієнтації економки, інституційне забезпечення, науково-методичні підходи виміру соціальної орієнтації та механізми її забезпечення на державному рівні;

- на регіональному рівні: рівень зайнятості та безробіття населення в регіонах; продуктивність праці зайнятої робочої сили регіону за показником ВРП; ефективність використання робочого часу та його витрати від неповної зайнятості й тимчасової непрацездатності.

Інститут економіки та прогнозування НАН України:

(В. Геєць, Б. Кваснюк, І. Бобух )

ІДСД НАН України:

(Е. Лібанова, О. Макарова, В.Саріогло);

НІСД:

(С. Біла, Я. Жаліло);

КНЕУ:

(А. Колот

Ю. Зайцев);

Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України:

(В. Куценко,

Я. Остафійчук)

Національна академія статистики, обліку та аудиту (В. Єременко)

- визначено протиріччя між економізованими формами життєдіяльності суспільства та соціальними складовими. Зростання економіки та стабільність держави не є запорукою успішного розвитку суспільства в силу обмеженості доступу до суспільних благ, оскільки не всі члени суспільства мають його в рівній мірі.

- визначено обмеженість ринкових законів щодо суспільного розвитку;

- визначено тенденцію до зростання ваги суспільних благ, розподіл і споживання яких не може регулюватися суто ринковими принципами;

- визначено важливість соціальної орієнтації економічного розвитку як фактору зменшення розриву в якості життя населення України з європейськими стандартами;

- визначається низька ефективність діяльності місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування через недосконалість трансфертів фінансових ресурсів держави на рівень територіальної громади та надмірну залежність місцевого самоврядування від рішень центральної виконавчої влади;

- встановлено, що в умовах глобалізації процес формування метосоціальних систем на національному та наднаціональному рівнях не має єдиної спрямованості, тому носить характер двоякої тенденції: з одного боку, забезпечує позитивну орієнтацію та збільшує можливості вибору варіантів досягнення мети, з іншого – може гальмувати прагнення національних економік до соціалізації

- встановлено, що у країнах із соціально орієнтовано економікою піднесення соціальної сфери розглядається як один із важливих факторів переходу до сталого розвитку, а статистика країн свідчить, що чим вищою є частка соціальних послуг у величині ВВП, тим вище є власне ВВП;

- досліджує генезис становлення соціальної економіки від античних часів до сучасності, визначаючи витоки соціальної економіки, теоретичні підходи до «соціально-економічної гармонії», методологічні основи соціальної орієнтації економіки та практичну реалізацію теорії на державному рівні в зарубіжних країнах. - довидено провідну роль держави у забезпеченні соціальної орієнтації економіки на державному та регіональному рівні.

- на державному рівні оцінка проводиться через визначення долі людського капіталу у структурі національного багатства; економічна оцінка людського потенціалу; доступ до суспільних благ

- на державному та регіональному рівні: індекс людського розвитку; рівень диференціації за доходами;

- на державному та регіональному рівні: структура бюджетних доходів та видатків

- на державному рівні: система бюджетування та оподаткування;

- сутність поняття «соціально орієнтованої економіки регіону», визначена у функціонуванні такої економіки, яка визначається високим ступенем персоналізації результатів розвитку економічних систем різного рівня, що є соціальною спільністю, якій властиві загальні ціннісні орієнтири життєдіяльності, а також тісна інтеграція приватних і суспільних інтересів;

- встановлено, що національним пріоритетом регіональної політики доцільно вважати формування та розвиток людського капіталу, як стратегічного ресурсу, який здатний забезпечити інноваційне перетворення соціально орієнтованої економіки регіону та перехід до постіндустріального інформаційного суспільства.

М. Долішний,

Л.Семів,

У.Садова, Л. Шевчук,

Г.Башнянін, В. Папп)

- визначено, що композиція інноваційного, соціального та економічного спрямування, виступає індикатором регіонального розвитку, орієнтованого на перспективу;

- досліджено теоретико-методологічні основи регіональної соціальної політики в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки;

- визначено, що високоефективна соціально зорієнтована економіка сприяє науково-технічному прогресу і забезпечує високу якість життя населення.

- встановлено, що однією з моделей інноваційного розвитку є модель економіки знань, яка з одного боку підтверджує соціальну орієнтацію економіки, а з іншого – інновативність регіонального розвитку;

- соціальна безпека регіону розглядається, як критерій забезпечення соціальної орієнтації його економіки;

- визначено, що соціальна економія центром досліджень ставить особистість людини;

- встановлено необхідність інноваційного розвитку країни;

- визначена роль соціального капіталу, як чинника соціалізації трансформаційної економіки