Задать вопрос юристу

1.3. Використання територіальними громадами України європейського досвіду безпосередньої участі громадян у муніципальному управлінні

В Україні упродовж останніх років напрацьовано чимало прикладів співпраці українських та європейських недержавних інституцій, спрямованих на забезпечення розвитку українських громад через залучення громадян до безпосередньої участі в місцевому управлінні та запровадження принципів ефективного врядування.

Отриманий досвід свідчить, що більшість громадян готові зробити свій внесок у місцеві проекти розвитку, коли можуть брати участь у прийнятті рішень і відчувають, що проект покращує конкретні умови проживання. Дозволяючи місцевим громадам визначати, як потрібно планувати ту чи іншу програму розвитку, органи місцевого самоврядування цим самим зміцнюють їхні почуття власності та відповідальності за проект. Це також створює персональну зацікавленість конкретного громадянина в успішному завершенні програми. Тому громадяни витратять більше часу та ресурсів на досягнення цілей проекту, що, у свою чергу, допоможе досягти кращих результатів, аніж у випадку, коли рішення про заходи програми приймаються далеким центральним урядом. Органи місцевого самоврядування можуть шляхом безпосереднього залучення громадян до реалізації проектів зробити розвиток більш сталим. Зацікавлені сторони, що є власниками проекту, візьмуть на себе відповідальність за його утримання. Можливість брати участь у плануванні проектів розвитку на ранніх стадіях, у свою чергу, заохочує місцеве населення належним чином контролювати і захищати результати проектів (Децентралізація, 2007).

Наведені нижче результати діяльності в Україні міжнародних проектів не є вичерпними. Скоріше, це лише аналіз деяких методик залучення громадян до безпосередньої участі здійсненні місцевого самоврядування, які дали позитивні, а подекуди і вражаючі приклади громадської участі. Однак, питання соціальної мобілізації та формування соціального капіталу в територіальних громадах ще потребують від науковців ґрунтовного дослідження, яке має опиратися на практичний досвід реалізації багатьох міжнародних програм в Україні.

Досвід Європейської Комісії має багато пілотних моделей проектів сталого регіонального та місцевого розвитку. Однак стандартного підходу згори- донизу недостатньо для швидкого та ефективного розв’язання нагальних потреб малозабезпеченого населення. На противагу цьому підхід, орієнтований на розвиток території (РТП), запропонований ПРООН в Україні, довів ефективність та економічність децентралізованого підходу в досягненні соціальних цілей.

Спираючись на надбання РТП та застосовуючи його головні принципи в межах цілої країні, ми очікуємо напрацювати критичну масу практичного досвіду з децентралізованого планування із залученням громадськості, практики прийняття рішень та впровадження, яка, в подальшому, стане цінним доробком та аргументаційною базою в постійних дебатах із питань адміністративної та фінансової децентралізації та подальшій демократизації суспільства. Саме з такою метою в Україні з 2007 року впроваджується Проект ЄС/ПРООН Місцевий розвиток, орієнтований на громаду (далі – Проект CBA, за англійською назвою проекту Community Based Approach (CBA) to Local Development Project).

Проект CBA забезпечить послідовність політики державного національного планування на місцевому рівні. Відповідно до підходів, вироблених Національною індикативною програмою 2004–2006 України, Планом дій ЄС–Україна та політикою ЄС, цей Проект передбачає покращення послуг і захист довкілля на місцевому рівні. З огляду на таку перспективу, головною метою Проекту CBA є створення сприятливого середовища для сталого довготривалого соціально-економічного та громадського розвитку на місцевому рівні шляхом підтримки місцевого самоврядування та активізації ініціатив громади, що сприятиме загальному гуманітарному розвитку та досягненню Україною Цілей розвитку тисячоліття.

Стратегічною метою Проекту CBA є розбудова потенціалу місцевих громад для політичної участі в процесах прийняття рішень і спрямування цього потенціалу на широку співпрацю з усіма зацікавленими сторонами в усіх секторах суспільства для зміцнення місцевого самоврядування, що в кінцевому результаті приведе до забезпечення сталого соціального розвитку.

Проект виконується в усіх областях України. Усього в 2007-2008 роках обрано 200 районів (у середньому по вісім із кожної області) та 1000 сільських/міських рад.

Зближення громад, місцевих/районних органів влади, приватного та громадського секторів досягається шляхом створення мережі інституцій і таким чином забезпечує постійний діалог сторін щодо бачення напрямків розвитку, визначення пріоритетності планів громади, встановлення механізмів партнерства між державним та приватним секторами задля розв’язання місцевих пріоритетних проблем та моніторингу процесу за участю всіх сторін. З метою забезпечення внутрішнього усвідомлення та засвоєння концепції Проекту в його рамках передбачено надання організаціям громад невеликих грантів для фінансування їхніх пріоритетних заходів, розроблених на принципах самодопомоги та державно-приватного партнерства, коли кожний із партнерів несе свою частку витрат на заходи розвитку. Відповідно до встановленого механізму не менше ніж 50% бюджету мікропроекту громади має складатися з місцевих внесків, у т. ч. – членів громади (не менше 5%), приватного сектора та центрального й місцевого бюджетів (не менше 45%), а необхідну решту коштів буде отримано від донорів Проекту – ЄС та ПРООН (але не більше, ніж 10 тис. дол. США). Цей принцип партнерського долучення до планування є обов’язковою передумовою для одержання таких грантів.

З метою закріплення принципів і цінностей, які підтримує Проект, важливо забезпечити сталість систем, інституцій (організацій громад тощо) та послуг, започаткованих за допомоги Проекту на місцевому рівні. Громада, за підтримки місцевих органів влади, бере на себе відповідальність за збереження набутих результатів та можливість ними користуватися.

Після завершення Проекту CBA передбачалося досягнення, зокрема, таких результатів: створення 1 000 сталих самоврядних організацій громад в різних секторах; впровадження 1175 ініціатив самодопомоги, спрямованих на покращення базової соціальної та комунальної інфраструктури і послуг, та профінансованих за підтримки зародкових грантів від донорів Проекту та місцевих внесків; налагодження роботи у 200 цільових районах Форумів місцевого розвитку для впровадження процесів спільного планування та прийняття рішень; створення у 24 областях громадських ресурсних центрів, призначених для поширення в Україні принципу розвитку, орієнтованого на громаду (Посібник, 2008).

Як показала практика, вказаних завдань вдалося досягнути. Понад 1,2 млн. осіб отримали користь від впровадження щонайменше 1303 сталих ініціатив громад загальною сумою у 25 млн. доларів США, а саме: покращилися пункти надання первинної медичної допомоги, управління водопостачанням, охорона навколишнього середовища, підвищилась ефективність використання енергії та покращились місцеві транспортні послуги одночасно із розширенням можливостей місцевих громад (Місцевий розвиток-І, 2012). Тому із червня 2011 року розпочався другий етап Проекту, який триватиме 4 роки, до червеня 2015 року. Другий етап Проекту матиме бюджет 17,1 млн. євро (з яких 98,4% – внесок ЄС та 1,6% – внесок ПРООН), який буде спрямовано на підтримку сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні (Місцевий розвиток-ІІ, 2013).

У 2003–2006 роках у Львівській та Донецькій областях діяла Програма Демократизація України: програма малих проектів за фінансової підтримки Міністерства у справах міжнародного розвитку Великої Британії (DFID, від англійської Department for International Development). Мета Програми – перевести процес демократизації зі сфери політичного спілкування на рівень людей у громаді. Програма Демократизація України стосується зміни ставлення, відносин і сприйняття у громадах, а також демократизації країни шляхом розбудови громад як за географічною ознакою, так і ознакою спільних інтересів. Програма працювала задля надання можливості людям у громадах, особливо незаможним і соціально вразливим, мати більший вплив на формування і прийняття владних рішень на місцевому рівні та якість послуг, які є важливими для їхнього життя (Від розвитку громад, 2007).

Основні зусилля Програми були спрямовані на апробацію в Україні інноваційних моделей демократії участі й розвитку громади, у такий спосіб збільшуючи вплив громадськості на впровадження змін та розв’язання місцевих проблем. У своїй роботі Програма виходила з таких базових цінностей та принципів: сприяння розвитку громадянського суспільства, місцевих ініціатив; відкритість, прозорість і підзвітність діяльності; політична нейтральність; розвиток партнерств і мереж, коаліційність зусиль, спільна відповідальність; конструктивні підходи, культура необвинувачення; орієнтація на реальні потреби; залучення громади до планування та оцінки діяльності; ініціативність, інноваційність, гнучкість та творчий підхід; аналіз процесів, результатів та впливу діяльності; постійне навчання, обмін досвідом на усіх рівнях; стратегічність впливу, сталий розвиток.

У рамках Програми у громадах Бродів, Дрогобича, Самбора, Сокаля і Червонограда (Львівська область) та Артемівська, Вугледара, Єнакієвого, Тельманового і Тореза (Донецька область) коаліції неурядових організацій у партнерстві з іншими зацікавленими особами, в тому числі владою, підприємцями, засобами масової інформації, розробили та реалізували свої проекти, спрямовані на активізацію незахищених верств населення та розвиток громад. Проекти на місцевому рівні поступово перетворилися з таких, що реалізовувалися для цільової аудиторію, на ті, що виконуються разом із ними. Активну участь у плануванні, виконанні та оцінці ефективності проектів брали місцеві активісти, соціально вразливі верстви населення – люди похилого віку, непрацевлаштована молодь і безробітні жінки, люди з обмеженими можливостями, неповносправні, батьки, що виховують неповносправних дітей, діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.

Досвід Програми свідчить, що пропоновані нами моделі розвитку можуть бути відтворені по всій Україні, аби сприяти посиленню демократичних традицій. Реалізація Програми відкрила нові можливості у громадах. Ось неповний перелік місцевих нормативних актів і рішень, які розроблені, ухвалені та діють завдяки виконавцям проектів громад-учасниць Програми: за участі представників громади у с. Тельманове розроблено та ухвалено Статут територіальної громади та План соціально-економічного розвитку на 2006 рік; рекомендації проекту увійшли до Соціально-економічної програми м. Артемівськ на 2006 рік; проекти Статутів територіальних громад також розроблено у м. Червоноград та м. Самбір; у м. Червоноград вперше ухвалено Регламент діяльності міської ради; положення про громадські слухання розроблено та ухвалено в м. Сокаль та м. Дрогобич; у м. Броди ухвалено Програму соціальної підтримки неповносправних дітей і молоді; у м. Вугледар ухвалено Положення про конкурс соціальних проектів та програм НУО, враховано пропозиції проекту в міській програмі зайнятості на 2006–2007 роки; у м. Єнакієве розроблено Положення про Раду з питань молодіжної політики при міському голові та створено відповідну раду.

За три роки Програма Демократизація України подолала взаємну недовіру й дистанціювання громадян, неурядових організацій та влади у громадах, зробила значні кроки до розвитку їх співпраці та налагодження справжнього рівноправного партнерства та створення можливостей для громадян впливати на рішення місцевих органів влади. Взаємодія НУО і влади призвела до ухвалення низки рішень та місцевих нормативних актів, спрямованих на підтримку, в тому числі фінансову, місцевих ініціатив. У дев’яти громадах Програми підписано Суспільні договори між місцевою владою та громадськими організаціями. Це стало можливим завдяки об’єднанню усіх зацікавлених осіб навколо спільно визначених проблем та орієнтації на відкрите співробітництво, що сприяло зміцненню довіри та готовності до спільної відповідальності. Для представників органів влади, це передусім впевненість у необхідності дослухатися до думки громадськості, дотримуватися принципів відкритого, прозорого, ефективного врядування. Для громадян це впевненість у тому, що треба діяти, треба самим творити своє життя. Органи влади дедалі більше прислухаються до голосу неурядових організацій, звертаються за інформацією, запрошують на свої заходи, користуються результатами досліджень, залучають представників НУО як експертів при розробці проектів нормативних актів, під час проведення громадських слухань. Представники громад почали не лише критикувати, а й пропонувати шляхи вирішення проблем.

Аналізуючи діяльність Програми, можемо виділити декілька уроків, які сприяли успіху міжсекторального діалогу на рівні громади. Передусім це урок партнерства – спільної відповідальності та об’єднання зусиль заради розв’язання нагальних проблем на основі відкритості та підзвітності. Відкритість до взаємодії, здатність почути іншу точку зору й домовитися – це є суттєвими чинниками успіху. Взаємодія передбачає не лише розширення контактів, а й залучення громадськості, цільової групи до розв’язання проблем, планування та оцінки діяльності. Наступні уроки – необхідність широкого обміну досвідом та необхідність гнучкості. Цей підхід передбачає відстеження поступу, процесів і результатів, сприяє адекватності дій відповідно до наявних потреб, можливостей і цілей. Гнучкість визначається реалізацією стратегії діяльності з орієнтацією на досягнення довготривалих результатів, на сталість розвитку (Єльчева та ін., 2007)

Використання досвіду мобілізації місцевих громад та створення умов для активної безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування лежить в основі співпраці українських неурядових організацій та польського недержавного Фонду ім. Стефана Баторія. Із 2004 року й до сьогодні понад 40 українських організацій за підтримки Фонду Баторія реалізують Програму Громадські ініціативи у Східній Європі, метою якої є підтримка демократичних змін та розвитку громадянського суспільства в Україні. Ідея програми та її форма є результатом багаторічного досвіду роботи Фонду в Польщі, а також співробітництва з сусідами, зокрема Україною. Цей досвід показує, що в посткомуністичних країнах найважчою і найпоширенішою проблемою є величезний дефіцит соціального капіталу, який розуміється нами як здатність людей до самостійного об’єднання для реалізації соціально корисної та важливої діяльності. Основою соціального капіталу є здатність самостійно приймати рішення і діяти. Тому програма громадських ініціатив зосереджена на підтримці участі громадян у справах, які близькі людям, таких, що стосуються вирішення їхніх проблем та захисту інтересів. Успіхи у цій царині є найкращим свідченням, що спільна діяльність на благо громади дає відчутні результати і люди перестають відчувати себе безсилими у вирішенні нагальних проблем.

Цілі програми досягаються завдяки: підтримці різної форми громадянської самоорганізації та взаємодопомоги, що підвищує рівень залучення громадян у справи їхніх місцевих громад; поширенню основ громадянської спільної відповідальності та об’єднанню задля досягнення спільних інтересів; підтримці співпраці між громадськими організаціями та іншими соціальними партнерами, на місцевому, національному і міжнародному рівнях, що сприяє вирішенню спільних проблем; поширенню демократичних стандартів, підвищенню рівня залучення громадян до управління. Головною дійовою особою у цій справі є передусім громадські організації, саме ті, що виникли з ініціативи громад і спрямовують свою діяльність на розвиток місцевих ініціатив, й ті, що працюють на полі широко витлумаченої громадянської освіти, допомагаючи зрозуміти очевидні механізми демократії та можливості, які ці механізми дають звичайним людям. На переконання фахівців Фонду Баторія, залучення кола громадян до спільних дій привертає увагу суспільства до проблем громади, а політиків спонукає приймати правильні рішення. Ініціатива знизу, саме народжена у громаді й основана на визнанні та повазі прав людини, безсумнівно, досягне певного політичного рішення та матиме успіх (Бабенко та ін., 2008). Загалом, метою діяльності Фонду ім. Стефана Баторія є побудова громадянського суспільства, члени якого усвідомлюють свої права й обов’язки, беруть участь у прийняття рішень на рівні конкретної держави і на міжнародній арені (Фонд ім. С.Баторія).

Однією із сорока організацій-партнерів Фонду Баторія з реалізації програми «Громадські ініціативи в Україні» є Фундація імені князів-благодійників Острозьких (м. Рівне). Тільки у 2006 р. за сприяння цієї організації в рамках конкурсу Соціальні проблеми вирішуємо громадою було реалізовано 16 проектів у сільських громадах на суму понад 130 тис. грн. Переважно ці проекти були виконані силами ініціативних груп мешканців сіл (Краплич, 2006). Ще один партнер Фонду – Рівненська обласна громадська організація Комітет виборців України – впродовж 2005-2007 років профінансувала 20 проектів сільських громад (Сила громади, 2007), причому внесок самих громад у їхню реалізацію в декілька разів перевищував розмір фінансування Фонду Баторія.

Інший позитивний досвід, яким польські колеги охоче діляться з українськими неприбутковими організаціями, – це впровадження програми Прозора Польща. Наші західні сусіди вирішили створити систему ефективного та етичного управління в органах самоврядування, яка ґрунтується на шести засадах: прозорості, нетерпимості до корупції, залученні громадян, передбачуваності, фаховості та підзвітності. Ці засади трактуються таким чином. Прозорість – все, що робить місцеве самоврядування, є ясним і зрозумілим завдяки оприлюдненню засад функціонування та інформування про актуальні справи. Нетерпимість до корупції – самоврядування діє етично та опирається корупції, ясно декларує те, що проводить політику протидії корупції. Залучення громадян – у гміні (гміна - найменша, базова адміністративна одиниця в Польщі) ведеться суспільний діалог, гміна сприяє виникненню об’єднань громадян, які беруть участь у вирішенні проблем місцевої громади. Передбачуваність – реалізація публічних завдань відбувається у передбачуваний та планомірний спосіб, мешканці мають можливість участі у формуванні планів. Фаховість – завдання виконують компетентні особи – працівники, які вміють ефективно використовувати засоби, існують методи постійного покращення послуг. Звітність – діяльність самоврядування вимірюється та фіксується, особливо у сфері фінансів, визначена відповідальність окремих людей (Газізова, Фенрих, 2008).

Якщо у 2004 році проект Прозора Польща підтримали 15 гмін та один повіт, то вже через рік заявки на участь у ньому подали понад 400 гмін і повітів Польщі. Нині процес реформування охопив більшість самоврядних громад Польської республіки. Серед обов’язкових були такі вимоги: запровадження Карти послуг, ухвалення Етичного кодексу, нові принципи співпраці з неурядовими організаціями, прийняття на роботу працівників виконкомів поза конкурсом, прозорість у формуванні місцевого бюджету та його видатків.

Дві громадські організації – Інститут демократії імені Пилипа Орлика з України та Фундація розвитку місцевої демократії з Польщі, починаючи з 2005 року, крок за кроком адаптують досвід Прозорої Польщі до українських реалій, готують фахівців-експертів, працюють з містами для запровадження на українських теренах аналогічної акції, що матиме назву Прозора Україна. Головна мета громадянської акції Прозора Україна – вдосконалення роботи органів місцевого самоврядування, підвищення ефективності надання ними управлінських послуг, співпраця з громадськістю, впровадження в повсякденну практику загальноєвропейських етичних принципів і, як результат, зменшення можливостей для корупції.

У ході реалізації трьох послідовних і взаємопов’язаних українсько-польських проектів вдалося сформувати підґрунтя для пілотного етапу акції Прозора Україна, що має охопити всі області України. До конкретних результатів означених проектів можна віднести: ознайомлення представників місцевого самоврядування та громадськості України з моделлю етичного та ефективного управління, що базується на шести засадах; детальне вивчення українськими місцевими посадовцями досвіду польських гмін щодо впровадження акції Прозора Польща; адаптацію польської моделі до українських реалій; пілотне впровадження моделі в п’яти містах України, які є різними з точки зору адміністративно-територіального устрою; впровадження окремих завдань у понад 10 містах на Донеччині; підготовку цільової групи українських експертів (12 експертів), що спеціалізуються на конкретних засадах та завданнях моделі; підготовку 60 українських експертів, які готові до впровадження моделі в регіонах; розроблено посібник та буклет, що дають розуміння сутності моделі та перший досвід українських міст; створено інтернет-сайт як навчально-консультаційну платформу зі впровадженню акції.

Нерідко спроби місцевої влади вирішити наявні проблеми без залучення громади не сприяють досягненню позитивних результатів. Тоді пасивність населення, його нездатність вирішувати власні проблеми називається одним із основних стримуючих факторів успішного розв’язання муніципальних проблем і забезпечення сталого розвитку громад (Сталий розвиток, 2008). Для забезпечення сталого розвитку громади органам місцевого самоврядування необхідно шукати можливості та цілеспрямовано працювати для запуску процесу формалізованої соціальної мобілізації або принаймні забезпечити сталість процесу громадської активності, що виникла стихійним шляхом. Уваги потребує і погляд на територіальну громаду з боку депутатів місцевих рад, які, на жаль, недостатньо обізнані з потенціалом дієвого самоврядування. Депутати, як і інші представники органів місцевого самоврядування, мають розуміти, що єдиною опорою для органів місцевого самоврядування є сама громада (Кошовий, 2007). І той, хто зможе ефективно залучити до своєї діяльності фактично необмежені ресурси громади, той зможе забезпечити розвиток свого міста, села. Адже громада, яка одного разу згуртувалася навколо вирішення нагальної проблеми та отримала позитивний результат від спільної діяльності, є достатньо мотивованою для нових звершень заради власного благополуччя.

<< | >>
Источник: Ю. М. Петрушенко. Місцевий розвиток за участі громади : Монографія у 2 т. Том 2. – Інституційні та прикладні аспекти управління місцевим розвитком, орієнтованим на громаду / [за заг. ред. Ю. М. Петрушенка]. – Суми : Університетська книга,2014. – 368 с.. 2014

Еще по теме 1.3. Використання територіальними громадами України європейського досвіду безпосередньої участі громадян у муніципальному управлінні:

  1. ЗМІСТ
  2. РОЗДІЛ 1. ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ УЧАСТІ ГРОМАДЯН У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ УКРАЇНИ
  3. 1.3. Використання територіальними громадами України європейського досвіду безпосередньої участі громадян у муніципальному управлінні
  4. РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ: СУТНІСТЬ, МЕХАНІЗМ ТА ІНСТРУМЕНТИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ
  5. 3.2. Соціальна мобілізація як механізм формування соціального капіталу територіальної громади
  6. 3.3. Фонд розвитку громади як дієвий інструмент формування соціального капіталу територіальної громади
  7. 4.1. Сутність та значення суспільного діалогу на рівні територіальної громади
  8. 4.3. Методика застосування механізму суспільного діалогу на рівні територіальної громади
  9. 5.1. Теоретичні основи формування фінансової бази розвитку територіальних громад
  10. 10.3. Напрями активізації участі громади в процесах територіального розвитку на інноваційних засадах
  11. Розділ 12. Земельні ресурси сільських територіальних громад: механізм формування та ефективність використання
  12. 12.2. Інструменти підвищення ефективності використання та особливості відтворення земельних ресурсів сільських територіальних громад
  13. 13.3 Роль державних органів та територіальних громад у збереженні біорізноманіття у контексті сталого розвитку
  14. II. МЕТОДОЛОГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
  15. РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
  16. 5.1. Сутність територіальної громади як соціально-економічної системи
  17. 7.1. Реалізація екологобезпечних трансформаційних зрушень для сталого розвитку територіальних громад на основі кластерних формувань
  18. 8.2 Сталий спосіб життєдіяльності як передумова сталого розвитку територіальних громад
  19. 9.3. Моніторинг активів сталого розвитку територіальної громади
  20. МІСТО ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНО-ПРОСТОРОВОЇ СТРАТИФІКАЦІЇ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА ОДИНИЦЯ
- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЕД України - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -