Задать вопрос юристу

2.2. Розвиток нових форм взаємодії члені громади і влади

Розвиток громадської експертизи і консультування в процесі прийняття управлінських рішень. Громадська експертиза (ГЕ) діяльності органів виконавчої влади – оцінка діяльності органів виконавчої влади, а також ефективності прийняття та виконання ними рішень з метою підготовки пропозицій щодо розв’язання суспільно значущих проблем та створення належних умов для участі громадськості у формуванні державної політики.

Нормативно-правова основа громадської експертизи представлена спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку сприяння проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади» (Постанова, 2008). Але треба назвати ряд недоліків існуючого законодавства, що заважають подальшому розвиткові ГЕ:

· законодавство не передбачає обов’язковості врахування результатів громадської експертизи безпосередньо при прийнятті владних рішень, вони мають лише рекомендаційний характер;.

· запит на проведення громадської експертизи може бути надісланий лише письмово. Це не відповідає новітнім тенденціям поширення електронного урядування в Україні та світі;

· законодавство не встановлює фахових вимог до членів громадських організацій, які ініціюють та проводять експертизу. Це може навести до зниження якості експертних висновків;

· нерозвинута фінансова основа проведення експертизи – здійснюється переважно за кошти громадських організацій;

· законодавство не передбачає механізмів запобігання конфлікту інтересів під час проведення громадської експертизи. Можливою є ситуація, коли залучені експерти мають професійні або фінансові зобов’язання перед об’єктом експертизи, родинні зв’язки з представниками органів влади тощо. За таких умов незалежність громадської участі опиняється під загрозою.

Консультації з громадськістю – це організоване органами виконавчої влади обговорення з громадою питань формування та реалізації державної політики з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності відповідних органів. Консультації проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод людини, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Для долучення громадськості до процесу прийняття владних рішень була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (Постанова, 2010). Консультації з громадськістю можуть проводитися у формі публічного громадського обговорення та вивчення громадської думки.

Подальшому розвитку процесу консультування з громадськістю заважає існуюча недосконалість її законодавчого регулювання:

· законодавчо закріплений перелік форм консультацій із громадськістю, які можуть застосовуватися органами влади та місцевого самоврядування, є досить обмеженим;

· законодавство не встановлює правові наслідки недотримання органами влади встановлених процедур проведення консультацій із громадськістю;

· результати консультацій із громадськістю враховуються органами виконавчої влади при прийнятті остаточного рішення по певній проблемі АБО у подальшій роботі;

· для місцевого самоврядування проведення системних консультацій із громадськістю є рекомендацією, а не обов’язком. Інтенсивність і формат використання цього інструменту співпраці залежить від політичної волі конкретних посадовців;

· вносити питання до затвердженого плану проведення консультацій із громадськістю можуть громадські ради та інститути громадянського суспільства, але не окремі громадяни. В умовах неструктурованого громадянського суспільства та слабких інструментів взаємодії з громадянами на етапі визначення актуальних питань політичного порядку денного це обмежує можливості окремої особи порушувати питання перед органами влади;

· у законодавстві не зазначено порядок забезпечення репрезентативності різних соціальних груп населення, суб’єктів господарювання, інститутів громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування та інших зацікавлених осіб.

У більшості випадків органи влади ініціюють проведення обговорень, якщо це передбачено загальноукраїнською практикою та є обов’язковим для виконання. Консультації у формі громадських обговорень проектів актів органу виконавчої влади за період із 1 січня до 23 травня 2012 року провели 46 із 61 центральних органів виконавчої ради. За проаналізований період міністерствами проведено 464 громадських обговорення, у яких взяли участь понад 100 інститутів громадянського суспільства. Серед інших ЦОВВ аналогічні показники становлять 235 обговорень із розглядом 269 проектів нормативно-правових актів та за участі 785 інститутів громадянського суспільства. Органи виконавчої влади під час проведення консультацій дедалі частіше віддають перевагу електронним формам взаємодії. За наданою інформацією, проведення електронних консультацій із громадськістю практикується майже всіма органами виконавчої влади, для проведення електронних консультацій на офіційних веб-сайтах органів виконавчої влади створено відповідні рубрики. Водночас у більшості випадків обговорення проектів важливих суспільно значущих рішень у сфері соціально-економічного розвитку органами виконавчої влади не проводиться. Неналежний рівень планування проведення консультацій із громадськістю негативно впливає на якість таких консультацій, зменшує їх значущість у процесі формування управлінських рішень.

Характеристика практики діяльності громадських рад. Громадська рада – постійно діючий колегіальний виборний консультативно-дорадчий орган, утворений для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів влади, врахування позицій громадськості при формуванні та реалізації державної політики. Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (Постанова, 2010) зобов’язала місцеві органи виконавчої влади протягом 3-х місяців вжити заходів для проведення установчих зборів із метою створення громадських рад, затвердивши Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади.

Станом на 1 січня 2012 року громадські ради утворено при 14 міністерствах та 48 інших ЦОВВ (із 55, які надали інформацію, з яких 16 міністерств), Раді міністрів Автономної Республіки Крим, усіх обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях. Аналіз інформації свідчить, що проекти нормативно-правових актів розглядалися на засіданнях громадських рад при 48 органах виконавчої влади (всього розглянуто 129 таких проектів). Разом із цим, необхідно звернути увагу, що на засіданнях деяких громадських рад не було розглянуто жодного проекту нормативно-правового акта, що може свідчити про низький рівень залучення цими органами громадських рад до розроблення проектів рішень (Участь).

За два роки після прийняття цієї Постанови слід констатувати наявність значних недоліків у сфері законодавчого регулювання діяльності громадських рад:

· законодавство достатньо чітко не регламентує порядок створення ініціативних груп і проведення установчих зборів із формування громадських рад, а також не передбачає санкцій за порушення наявної процедури, чим відкриває можливості для зловживання як з боку органів влади, так і з боку недобросовісних інститутів громадянського суспільства;

· законодавство не встановлює чітких кількісних вимог до структури створених громадських рад (зокрема, це стосується кількості комісій і комітетів, відповідальності заступників голів за певні тематичні напрями регіональної політики), а також не містить припису про неможливість делегування права голосу членам громадських рад;

· законодавство не встановлює чітких строків, що стосуються процесу формування та організації роботи громадських рад, а саме: оперативності оприлюднення інформації про роботу ініціативних груп та протоколи установчих зборів, терміну затвердження керівником органу влади складу громадської ради, тривалості погодження положень про громадські ради.

<< | >>
Источник: Ю. М. Петрушенко. Місцевий розвиток за участі громади : Монографія у 2 т. Том 2. – Інституційні та прикладні аспекти управління місцевим розвитком, орієнтованим на громаду / [за заг. ред. Ю. М. Петрушенка]. – Суми : Університетська книга,2014. – 368 с.. 2014

Еще по теме 2.2. Розвиток нових форм взаємодії члені громади і влади:

  1. 1.3. Реинжиниринг как новая форма управления кризисными процессами на предприятии
  2. 1. Новые формы взаимопроникновения
  3. 1.1. Продукты, услуги, операции, клиенты и стратегии поиска новых форм бизнеса для банка
  4. Социально-экономическое планирование и прогнозирование в современной России: поиск новых форм или воспоминания о будущем?
  5. 3. Держава і ринок: досвід взаємодії в розвинутих країнах
  6. 5. Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.
  7. 9.3. Попит держави. Взаємодія державного сектора з приватною економікою
  8. 4.4.4. Взаємодія Державного казначейства, Державної податкової адміністрації та інших органів адміністрування податків і зборів у процесі обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами
  9. 2.1. Оцінка взаємодії елементів механізму формування бюджетного потенціалу регіону
  10. ЗМІСТ
  11. РОЗДІЛ 2. ФОРМИ ТА МЕХАНІЗМИ ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ГРОМАДИ І ВЛАДИ
- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЕД України - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -