Задать вопрос юристу

11.1. Об’єктивні передумови переходу до обслуговуючої кооперації в сільській місцевості

Упродовж останніх років аграрний сектор України розвивався шляхом укрупнення виробництва, створення великих агрохолдингів. Зростає чисельність компаній, які господарюють на десятках, а то й сотнях тисяч гектарів, займаються інтенсивним веденням землеробства, відмовляючись від малоприбуткових напрямів діяльності.

Це призводить до вивільнення робочої сили. До того ж, із кожним роком погіршується стан соціальної інфраструктури, яка не фінансується в достатньому обсязі. Вказані процеси зумовлюють зменшення робочих місць, міграції сільського населення у великі міста, далеке та близьке зарубіжжя. Порівняно з 1990 роком чисельність жителів сільської місцевості зменшилася на 2,7 млн. осіб, або 16 % і становить 14,3 мільйони (Офіційний, 2013). Сільські населені пункти поступово обезлюднюють і припиняють своє існування, смертність у них на третину перевищує цей показник у міських поселеннях. За останнє десятиліття щороку припиняє своє існування до 20 населених пунктів. Чисельність об’єктів соціального призначення в сільській місцевості постійно зменшується. Майже не проводяться роботи з будівництва доріг із твердим покриттям, об’єктів інженерного облаштування, житла, об’єктів комунально-побутового та соціально-культурного призначення.

Проте, сільські території розглядаються не лише як місце проживання близько третини населення України, а також як невід’ємна частина аграрного сектору країни. За офіційною статистикою, лише господарствами населення виробляється молока 78 % , м’яса – 43 %, яєць – 39 %, картоплі – 98 %. Крім того в них утримується понад 77 % корів, свиней – 55 %, птиці – 50 % (Офіційний, 2013). Це значні обсяги у загальнодержавному виробництві, які не залучаються до економічного обороту.

У 2012 році за ініціативи Міністерства аграрної політики та продовольства України в державі запроваджується проект «Рідне село», який передбачає підвищення якості життя сільського населення через зміцнення сільської економіки, налагодження соціальної інфраструктури, покращення довкілля. Основним принципом державної ініціативи є перенесення акценту бюджетної підтримки на малого та середнього сільськогосподарського виробника. Цей сегмент виробників є основним гарантом продовольчої безпеки країни і головним роботодавцем на селі. Великотоварне сільськогосподарське виробництво в Україні уже сформувалося. Його головним завданням є нарощення експортного потенціалу, що наразі й відбувається. Великі аграрні формування застосовують потужну техніку, новітні технології та мають мотивацію до динамічного розвитку. Разом із тим, середні та дрібні господарства за цих умов намагаються просто вижити. Тому ініціативою Мінагрополітики «Рідне село» підтверджується пріоритетність державної підтримки малого та середнього аграрного виробництва.

Одним із засобів покращення економічної ситуації в сільській місцевості є розвиток кооперації. Кооперативних рух серед дрібних та середніх товаровиробників – один із дієвих європейських інструментів сталого сільського розвитку. До того ж, 2012 рік відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН проголошено Міжнародним роком кооперативів. Тому ініційований державою проект прийнятий у контексті розвитку світового кооперативного руху.

Незважаючи на те, що в господарствах населення виробляється вагома частка сільськогосподарської продукції, у селах і донині відсутня належна заготівельно-збутова мережа. Існуючі заготівельні пункти переробних підприємств не відповідають потребам сьогодення, оскільки не забезпечують умов формування товарних обсягів якісної продукції та сприятливих закупівельних цін. Через систему кооперації дрібний виробник зможе отримувати державну підтримку, зокрема у вигляді цінового регулювання, виробничих дотацій, а також доступу до кредитних ресурсів.

В Україні знаходиться 11,5 тисяч сільських громад. Площа присадибних ділянок жителів сіл становить 3,5 млн га, що є вагомим підґрунтям для розвитку кооперації. Уряд має наміри допомогти кожній громаді в економічному обґрунтуванні тих напрямів діяльності, які вони оберуть: переробка сільськогосподарської продукції, сільський (зелений) туризм, розвиток легкої промисловості тощо. Проте сільська громада має самостійно усвідомити свою роль та само організуватися, не відкидаючи активність економічно зацікавлених селян та підтримуючи ініціативи сільського чи селищного голови. (Ладика, 2013)

Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація сприяє:

· підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва завдяки оптимізації витрат товаровиробників на придбання засобів виробництва, проведення окремих технологічних операцій, здійснення маркетингових досліджень, а також збільшення прибутку від реалізації продукції;

· розширенню доступу сільськогосподарських товаровиробників, особливо особистих селянських та фермерських господарств, до агросервісних послуг;

· удосконаленню для сільськогосподарських товаровиробників процесу реалізації продукції, більш ефективному використанню каналів збуту, досягненню міцних позицій на ринку, адаптації до ринкових умов;

· створенню додаткових робочих місць у сільській місцевості, поліпшенню соціального захисту сільського населення, підвищенню рівня життя на селі.

До того ж, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи відіграють важливу роль у розвитку сільської місцевості, а саме (Маслак, 2009):

1. Ведуть до стабільного процвітання сільськогосподарських товаровиробників. Завдяки збільшенню прибутку, отриманого за рахунок кооперативу, у виробників з’являється як мотивація, так і необхідні засоби для розвитку виробництва.

Забезпечення матеріально-технічними ресурсами і надання послуг кооперативів сприяє зростанню продуктивності в аграрному секторі. Завдяки послугам, які надають обслуговуючі кооперативи, сільськогосподарські товаровиробники можуть реалізовувати вироблену ними продукцію за більш вигідними цінами і знижувати витрати на виробництво. У міру того, як кооператив посилює свої позиції на ринку, члени кооперативів будуть отримувати все більше переваг.

2. Забезпечують зростання продуктивності праці. У процесі реструктуризації сільськогосподарських підприємств створення сільськогосподарських кооперативів робить можливим підтримання цілого комплексу виробничої інфраструктури і робить його доступним для всіх новостворених сільськогосподарських підприємств. Обслуговуючий кооператив може надавати дрібним власникам послуги, яких вони потребують, стати з’єднувальною ланкою між ними та ринковою економікою, що дозволяє значно підвищувати продуктивність праці й отримувати стабільний дохід. Кооперативи допомагають виробникам сільськогосподарської продукції протистояти комерційним структурам, які є посередниками в ланцюгу виробництва та збуту сільськогосподарської продукції.

3. Сприяють плавному та ефективному протіканню процесу реструктуризації сільськогосподарського сектору. На відміну від переробних підприємств, які часто працюють не на повну потужність, кооперативи можуть покладатися на своїх членів, які одночасно є їх клієнтами і власниками. Члени кооперативу не лише беруть зобов’язання з постачання виробленої ними продукції в кооператив, вони зацікавлені в цьому. Тому кооператив може спрогнозувати обсяг діяльності та задіяти своє обладнання на повну потужність.

4. Ведуть до оптимального використання виробничих потужностей. Завдяки послугам зі зберігання та переробки продукції, сільськогосподарські товаровиробники мають можливість реалізовувати продукцію на стабільних умовах. Кооператив може виступити на ринок з більш вигідною пропозицією, ніж кожен окремий виробник, що врівноважує сили між виробниками, переробниками та закупівельниками, які донедавна посідали домінуючі позиції. Кооператив – це система, яка з’єднує сільськогосподарських виробників із ринком і дозволяє їм адаптуватися до його вимог.

5. Забезпечують зайнятість, соціальну захищеність та інтеграцію селян. Для незаможних об’єднання в кооперативи є можливістю забезпечити себе роботою, отримувати стабільний заробіток, задовольнити свої потреби в навчанні, розвитку соціального капіталу в тій місцевості, де проживають. На міжнародному рівні сільськогосподарські кооперативи також визначаються як елемент самодопомоги, особливо в часи агресивних методів формування ринкової економіки, коли селяни часто залишаються незахищеними. Жодна організаційно-правова форма виробників, приватних структур не зацікавлена настільки, як кооперативи, сприяти розвитку соціального капіталу на тих територіях, де розвивається ця структура.

6. Сприяють розвитку сфери послуг на селі. У світі особливого значення набувають сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, ощадні каси, спілки взаємодопомоги. У сільській місцевості немає розвиненої сфери банківських, касових послуг. Тільки кооперативні структури можуть вирішити цю проблему.

7. Сприяють процесу екологізації сільськогосподарського виробництва та сталого розвитку сільських територій. Кооперативи у своїй діяльності здатні ефективно вирішувати питання пов’язані із формуванням позитивного екологічного іміджу цих підприємств, високих стандартів якості та безпечності продукції та підвищенням рівня обізнаності населення шляхом розвитку органічного виробництва, сприяння щодо доступу до новітніх екологічно безпечних та ресурсозберігаючих технологій, полегшення процесу сертифікації виробників (в тому числі екологічної), забезпечення доступу до фінансування, наприклад для зменшення хімізації виробництва та вирішення вже існуючих проблем.

Статистика кооперативного руху свідчить про значні перепади у створенні таких суб’єктів господарювання. Упродовж 2005–2009 рр. в Україні практично зупинився процес створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, а в окремих регіонах вони взагалі припинили свою діяльність. Так, кількість зареєстрованих кооперативів зменшилася з максимального показника 1127 (2005 р.) до історичного мінімуму – 645 (2010 р.).

У 2011 р. (станом на 1 січня 2012 р.) зареєстровано вже 920 кооперативів (рис. 11.1).

Рисунок 11.1. Динаміка кількості сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні

Найбільше сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів створено у Вінницькій, Львівській, Рівненській, Волинській, Кіровоградській, Хмельницькій та ряді інших областей.

Наразі часто ототожнюється поняття сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і колгоспів, які створювалися за часів колективізації 20-30-х років та на початку 90-х років минулого століття. Хоча, і колгосп, і кооператив передбачають пайові внески для формування статутного фонду господарського суб’єкта, що реєструється в установленому законом порядку, як юридична особа, останній має властиву лише йому специфіку.

Особливістю обслуговуючого кооперативу є те, що він не втручається в діяльність своїх членів, які самостійно займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, а тільки сприяє їм у здійсненні такої діяльності. Це добровільне об’єднання дрібних виробників товарної продукції, основною метою якого є не отримання прибутку, а допомога своїм членам.

<< | >>
Источник: Ю. М. Петрушенко. Місцевий розвиток за участі громади : Монографія у 2 т. Том 2. – Інституційні та прикладні аспекти управління місцевим розвитком, орієнтованим на громаду / [за заг. ред. Ю. М. Петрушенка]. – Суми : Університетська книга,2014. – 368 с.. 2014

Еще по теме 11.1. Об’єктивні передумови переходу до обслуговуючої кооперації в сільській місцевості:

  1. Об’єктивна необхідність та суть фінансів
  2. Передумови виникнення фондового ринку
  3. 10.1. Сутність місцевих фінансів та принципи їх організації
  4. 90. Зміст перехідної економіки: загальне і особливе. Об”єктивні чинник перехідного стану.
  5. Висновки до третього розділу
  6. ЗМІСТ
  7. РОЗДІЛ 11. РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ КООПЕРАЦІЇ ЯК НАПРЯМ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ СПІЛЬНИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ
  8. 11.1. Об’єктивні передумови переходу до обслуговуючої кооперації в сільській місцевості
  9. 11.2. Особливості створення та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів
  10. 11.3. Світовий досвід реалізації інтересів громади через створення обслуговуючих кооперативів
  11. 4.3. Європейські орієнтири муніципалізації в Україні
  12. Сутність структурно-функціонального аналізу
  13. 3.3.3. Функція організації діяльності Зміст організаційної функції в державному управлінні
  14. 1. Механізми ринкової саморегуляції і державна політика
  15. 2. Передумови й чинники ефективності економічної стратегії в нестабільній економіці
  16. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МІСТА ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЙОГО ВРАХУВАННЯ У БЮДЖЕТНИХ ПРОЦЕСАХ
  17. Тема 1. Місцеві фінанси в складі фінансової системи України
  18. Об’єктивні передумови виникнення світового господарства. Міжнародний поділ праці - основа формування світового господарства.
  19. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТЕОРІЙ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЇ
  20. 4.2.5. Економічна інтеграція
- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЕД України - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -