Задать вопрос юристу

10.3. Напрями активізації участі громади в процесах територіального розвитку на інноваційних засадах

Сьогодні основні питання розвитку на місцевому рівні залишаються невирішеними, зокрема громада не повністю розуміє, що саме являє собою сталий розвиток, яким чином кожен окремий громадянин може сприяти його досягненню і як роботодавці можуть організувати корпоративний рух у рамках своїх організацій на благо суспільства.

У зв’язку із цим, необхідно сформувати культуру участі та залучити всіх зацікавлених осіб до участі у вирішенні даних питань (принцип «мобільних» інтелектів). І хоча вони можуть не усвідомлювати шляхи рішень усіх проблем, що постають перед ними, вони принаймні здатні продемонструвати відданість справі та своє прагнення, метою якого є досягнення блага на місцевому рівні.

Інноваційний розвиток вимагає нової стратегії роботи з населенням, де головним принципом повинен стати саме територіальний принцип, відповідно до якого територія розглядається як джерело ресурсів, як джерело проблем, як місце, де ці проблеми повинні бути вирішені та вирішуються за участю населення. Прийняття принципу територіальності дозволить збільшити число учасників процесу за рахунок залучення різних структур, професійних і соціальних груп, які живуть і діють на цій території. Усе це забезпечить процес становлення місцевого співтовариства, а ініціативи громади будуть виконувати функцію стимулювання соціально-економічних та екологічних інновацій для території в цілому.

Чим простіше та локальніше проект, тим зрозуміліший він для жителів і тим помітнішим буде результат. Це – ключ до успіху будь-якого проекту, але особливо проектів, спрямованих на соціальні зміни та розвиток на локальному рівні. Якщо проект заснований на пріоритетній для громади проблемі; якщо діяльність в рамках проекту базується на залученні населення до вирішення такої проблеми власними силами; якщо результат відчутний та значимий для жителів – це гарний проект. Таким може стати і благоустрій території, і підтримка родин, що мають маленьких дітей, і створення сервісів для туристів тощо. Це можуть бути невеликі проекти соціального підприємництва, а можуть бути й амбіційні ідеї створення столиці або батьківщини чогось, когось близького для багатьох явища, що зберігає місцевий колорит. У кожному разі, повинна бути названа конкретна проблема та запропоновано її адекватне локальне рішення (Вайнер, 2011).

Перехід до розвитку регіональних систем повинен ураховувати наступні положення (Шалмуев, 2006):

1. Основою розвитку має бути комплексний підхід, тобто розгляд всіх сфер життєдіяльності міста як системи взаємозалежних компонентів.

2. Стратегія розвитку значною мірою визначається величиною та особливостями початкових потенціалів території.

3. Однією з основних проблем стійкого розвитку варто вважати визначення зон стійкості, що дозволить визначити перспективні напрямки розвитку та сконцентрувати на них зусилля, виходячи з доцільності використання того або іншого ресурсу, а також шляхів його використання.

4. Базовим принципом механізму розробки та реалізації програми розвитку є принцип «балансу інтересів», що дозволяє забезпечити дотримання інтересів підприємств та організацій різних форм власності, суб’єктів управління різного ієрархічного рівня та населення. У теорії та на практиці давно відома неможливість стихійного узгодження інтересів.

Найбільш успішними ініціативами інноваційного розвитку територій є ті, що об’єднують зусилля влади, бізнесу та громади, а також ті, що є найбільш ефективними з точки зору комунікацій між усіма зацікавленими у розвитку агентами (табл. 10.1).

Таблиця 10.1

Форми участі громади в розвитку території (Участие, 2012)

Форма участі Сутність Приклад
Вимоги за законом доступ до інформації наприклад, Директива ЄС 90/313 щодо права на отримання інформації про навколишнє середовище
Надання інформації система інформування громадськості розробка інформаційного повідомлення та вибір каналів інформування
Збір інформації вибір форми участі інформаційні центри, аудит інтересів, розширені зустрічі, наради, конференції, анкетування тощо
Спільна робота об’єднання в мережу стимулює роботу в співробітництві та комунікації
тематичні групи інструмент для проектів, що включають складні питання та багато стейкхолдерів
складання карти території громади залучення місцевих жителів до опису та складання карт навколишнього середовища на їх ділянці
багатокомпонентний аналіз часто застосовується як альтернатива аналізу витрат-переваг
Спільне прийняття рішень партнерство допомагає прийти до консенсусу; накладає обов’язку стосовно проекту та процесу із самого початку
консенсус процес участі, при якому стейкхолдери працюють разом для досягнення результатів, від яких виграють усі
«круглі столи» зустрічі зацікавлених груп проекту
«журі громадян» один зі шляхів залучення поінформованих громадян до винесення рішень з питань суспільної політики
Надання повноважень нарощення можливостей посилення організаційних можливостей;

надання інформації і тренінги для стейкхолдерів

делегування надання повноважень через меморандум про взаєморозуміння, урегулювання за законом або бюджетний контроль, із вказівку делегованих повноважень та обов’язків
місцеві ініціативи (знизу вгору) часто створюються НУО або місцеві групи активістів
референдум найвищий рівень участі

При цьому суспільна участь – постійний процес взаємодії між установою (організацією), відповідальними за прийняття рішень і громадськістю, на чиї інтереси діють наслідки планованих рішень. Механізм такої взаємодії щонайменше включає:

1) заходи, що сприяють повному розумінню з боку громадськості процедури прийняття рішень владою та механізмів для вивчення проблем;

2) поінформованість громадськості про статус і стадію реалізації певної ініціативи (проекту, плану, програми або політики, її перевірки та оцінки), а також про можливості одержання інформації та коментарів до неї та про інші види участі;

3) моніторинг думок громади про цілі й завдання проекту, найбільш ефективні шляхи використання наявних ресурсів; альтернативні стратегії розвитку та одержання іншої інформації, пов’язаної з прийняттям стратегічних рішень.

У випадку проектного підходу участь громади у процесі прийняття значимих рішень можна розділити на чотири етапи (Участие, 2011):

1. Інформування громадськості про намічувану діяльність (проекті, стратегії, ініціативах) на стадії аналізу проблемного поля та оцінки потреб.

2. Визначення думок різних груп інтересів із приводу реалізації проекту на основі наданої їм повної інформації щодо проекту та результатів досліджень (протоколи суспільних слухань, збір підписів, анкетування з питань, що стосуються даного проекту, протоколи зборів, звернення, резолюції тощо).

3. Організація та проведення суспільної експертизи.

4. Моніторинг реалізації проекту.

У процесі самоорганізації відбувається зв’язок структурних рівнів різного масштабу у вигляді кооперації частин системи з виникненням нової якості, що забезпечує синергетичний ефект, що може бути як негативним, так і позитивним. Інакше кажучи, якщо взаємодія учасників системи не буде ефективною, спрямованою на підвищення її стійкості, то можемо одержати резонансний ефект по її руйнуванню. Величина як позитивного, так і негативного синергетичного ефектів взаємодії елементів системи значно більше, ніж сума ефектів, що діють незалежно (Никонова, 2011).

Один із підходів до подолання проблем залучення громади до процесів розвитку розроблено Київською обласною дорадчою службою (Місцевий, 2003). Його ідея полягає в розробці та реалізації комплексних програм соціально економічного розвитку сільських територіальних громад, у підготовці яких саме громада приймає найбільш активну участь. Комплексна програма являє собою детально викладений документ з відповідними географічними, економічними та соціальними характеристиками окремої сільської ради та визначає сукупність завдань та поетапних послідовних заходів, націлених на реалізацію стратегії розвитку цієї громади, а також потрібні засоби, терміни виконання, витрати та відповідальних виконавців.

Для того, щоб суспільство підтримувало інновації необхідно почати спільну довгострокову програму взаємодії інститутів розвитку, PR організацій і мас-медіа. Програма повинна бути динамічною та ґрунтуватися на таких базових принципах:

· відкритості та доступності до можливостей інститутів розвитку;

· залучення навчальних закладів і науково-дослідних організацій;

· кластеризації регіонів залежно від потенціалів наукової спеціалізації;

· статусності й підтримки навчальних закладів середньої освіти;

· регулярного зворотного зв’язку та контролю реалізації проектів.

Першим кроком у цьому напрямі потенційно може стати створення в містах (зокрема у проблемних мономістах) агентств місцевого розвитку, завдання яких полягає у розвитку бізнес-середовища в регіонах, та залучення інвестицій. Такі агентства, створені за участі Співтовариства Соціально Відповідальний Бізнес, уже працюють у містах Бурштин, Добротвор і Ладижин. Разом із міською владою вони розробляють інвестиційні паспорти міст і видають міні-гранти на проекти соціальної сфери, енергозбереження або інфраструктуру, готуються навчати активне населення, як зареєструвати свій бізнес, і вже працюють над залученням інвестицій у міста. Наприклад, програма «Місто своїми руками» дає можливість городянам або громадським організаціям одержати до 95% фінансування на реалізацію значимого для жителів міста проекту (Ковалевская, 2013).

Зазначені ініціативи підходять під дію теорії галузевого поширення інновацій Т. Хегерстранда, що робить ставку на ефект «впливу найближчого сусіда» та знайшла широке застосування в сільському господарстві країн Західної Європи. Фахівці вважають, що вона багато в чому ще може знайти застосування для розуміння діапазону сприйняття інновацій у тому числі і на локальному рівні. Дана теорія враховує закономірність «зародження – вплив на найближчого сусіда» та широко використовується у сучасних технологіях сприйняття населенням інновацій і просуванні нових споживчих товарів та послуг. Її застосування до місцевого розвитку передбачає розширення підтримки інновацій та включення до їх впровадження по мірі усвідомлення їх фактичного та потенційного ефекту. В 70-х рр. ХХ ст. в роботах Торнквіста і Претак про промислові інновації показано, що інновації виходили з великих міських центрів провідних країн та ієрархічно випливали по ланцюжку до дрібних міст. Однак цей процес часто блокувався або гальмувався в менш розвинених країнах і регіонах (Хемилтон, 2009).

У результаті сьогодні головне завдання громади – створити «моду» на інновації. Незважаючи на те, що держава має відігравати свою важливу роль в інноваційній системі, саме суспільство повинно прагнути до інноваційної діяльності та реалізувати алгоритми інноваційної поведінки, тобто сприяти створенню інноваційних продуктів і послуг, і лише тоді це стане трендом.

У США накопичений коштовний досвід партнерства влади та громадського суспільства при рішенні стратегічних завдань розвитку, що й буде використано при реалізації «Інноваційної ініціативи».

Згідно з нею окремі штати відповідають за два напрямки стимулювання економічного розвитку:

· активне партнерство з центральним урядом у підготовці умов для економічного росту на території;

· визначення конкурентних переваг території та формування на їх основі політики місцевого інноваційного розвитку.

Зазначені ініціативи доцільно реалізовувати при виборі не менше двох і не більше трьох пріоритетів розвитку території, що дозволить уникнути концентрації виробництва на даній території з подальшим зменшенням стійкості локальної соціально-економічної системи. Також диверсифікація пріоритетів дозволить забезпечити умови для інноваційності, що багато в чому є наслідком зіткнення людей, які володіють різними знаннями і досвідом, оскільки саме протилежний підхід породжує групове мислення, відтворення старих ідей, стереотипів і підходів.

Найбільш зручно розвиток пріоритетів на окремій території можна реалізувати у формі кластерів. Взагалі кластерна політика являє собою систему державних і суспільних заходів та механізмів підтримки кластерів і кластерних ініціатив, що забезпечують підвищення конкурентоздатності регіонів, підприємств, що входять у кластер, розвиток інститутів, що стимулюють формування кластерів, а також забезпечують впровадження інновацій.

Реалізація проектів зі створення на території малого муніципального утворення кластеру дозволяє:

· забезпечити інноваційний розвиток малих виробничих підприємств на території малого муніципального утворення, а також у прилеглих депресивних сільських районах;

· забезпечити ефективний розвиток кооперації всередині кластеру та спеціалізації виробничої діяльності господарюючих суб’єктів;

· забезпечити повноцінне виробниче завантаження господарюючих об’єктів у кластері (на виділеній промисловій площадці);

· забезпечити створення нових високооплачуваних робочих місць і забезпечити високий соціальний ефект від діяльності кластера (промислової площадки) у цілому.

Відповідно до теорії конкурентоздатності М. Портера, найбільш конкурентоздатні в міжнародних масштабах фірми однієї галузі звичайно сконцентровані в одному регіоні, що пов’язано з хвильовою природою інновацій, які поширюються найбільш конкурентоздатними компаніями та включають постачальників, споживачів і конкурентів даних компаній.

Зважаючи на це, останнім часом усе більше штатів США почали розробляти спеціалізовані програми, що спрямовані на приведення систем освіти в коледжах у відповідність до стратегій економічного розвитку діючих на їх територіях кластерів (наприклад, Алабама, Коннектикут, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Вашингтон і Вісконсін).

Важливим напрямом розвитку також має бути співпраця з інститутами розвитку як на національному, так і міжнародному рівні. Це, насамперед, гранти міжнародних організацій для реалізації локальних проектів за пріоритетними напрямами (наприклад, енергозбереження).

Зокрема Програма розвитку ООН пропонує сьогодні ініціативним групам селян, таким як неформальні об’єднання фермерів, власників особистих селянських господарств, членів існуючих обслуговуючих кооперативів і т. п., можливість пройти відповідне навчання та взяти участь у конкурсі на одержання технічної і фінансової допомоги для створення заготівельно-збутового кооперативу. Дана ініціатива реалізувалась Програмою розвитку та інтеграції Криму ПРООН в Україні разом з районними державними адміністраціями й районними радами.

Незважаючи на негативні загальні тренди, в Україні вже є цілий ряд прикладів ініціатив, що здатні стати локомотивами розвитку.

Одним із таких є рух креативних міст – Creative City (на основі праці Чарльза Лендрі «Творче місто: путівник для міських інноваторів»: місто стає найважливішим простором громадського та інтелектуального ресурсу регіону) (http://creativecities.org.ua), ідеєю якого є те, що «для того щоб вижити в конкурентному середовищі глобальної економічної системи міста повинні змінитися та винайти свою ідентичність заново». У межах проекту на конференції «Інтегрований розвиток старої частини Львова як успішний інструмент сталого міста» було підписано Львівську декларацію намірів, у якій усі учасники відзначили потребу розвитку українських міст і готовність співпрацювати для їх розвитку.

Прикладом системного підходу до державно-суспільного партнерства є проект «Територія майбутнього», що почав реалізовуватися в Херсонській області за ініціативи обласної державної адміністрації в 2013 році.

Для залучення максимальної кількості територій у рамках проекту пропонується реалізація чотирьох «хвиль» (табл. 10.2).

Таблиця 10.2

Механізм проекту «Територія майбутнього» (Проект, 2013)

Хвиля Перелік заходів Основні результати
Перша

«Пілотні території-добровольці»

Визначення «пілотних сільських» для відпрацювання алгоритму впровадження проекту.

Концентрація зусиль обласної і районних державних адміністрацій, представників громадських організацій для вироблення алгоритму визначення «точок економічного росту», стратегічних конкурентних переваг території (тренінги, суспільні збори, координація з місцевими товаровиробниками, активізація громади, розробка проектів та їх спільна реалізація)

Вироблення покрокового механізму реалізації проекту у кожному селі
Друга

«Пілотні райони»

Визначення районів, у які входять «пілотні села». Проведення серед сіл, що не приєдналися до проекту, інформаційної роботи щодо перспектив проекту.

Приєднання максимальної кількості сіл району до проекту.

Вироблення механізму реалізації проекту в районі

Вироблення покрокового механізму реалізації проекту в кожному районі
Третя

«Інформування»

На базі «пілотних сільських територій» розробляються тренінгові програми для кожної території, що долучається до проекту (залучення позабюджетних засобів, активізація громадськості тощо).

Здійснення освітньо-просвітницьких програм (тренінгів)

Постійно діюча інформаційна кампанія через об’єднання зусиль влади, громадських організацій і вищих навчальних закладів регіону
Четверта «Комплексна реалізація» Визначення послідовності залучення до проекту сіл, селищ і районів.

Проведення класифікації напрямків розвитку районів (виробнича, курортно-рекреаційна та ін.).

Упровадження покрокового механізму реалізації проекту у більшості сіл, селищ і районів області

Створення самодостатніх територій області (село, район, місто), що забезпечать стійкий розвиток і високий рівень якості життя.

Кожна сільська й селищна рада буде мати програму соціально-економічного розвитку території (з унікальними, конкурентоздатними «точками» економічного росту).

Більшість сільських і селищних рад буде мати успішний досвід реалізації соціально значимого проекту і досвід участі громади в створенні стратегії розвитку

У результаті об’єднання зусиль влади, бізнесу та населення будуть створені плани розвитку територій, які поєднають у собі стратегічне бачення, унікальність та економічні стимули. Проект спрямований на розвиток села, району та окремого міста.

Першим етапом є залучення населених пунктів-волонтерів, які першими зголосяться розвиватися за унікальною інноваційною схемою. Строк реалізації проекту – до 2015 року. Розробники відзначають, що:

1) реалізація проекту являє приклад практичного втілення в життя головної тенденції 2013 року – «спільного створення цінностей» (тільки об’єднання зусиль допомагає вирішувати складні проблеми);

2) у рамках проекту починає використовуватися дієвий механізм народного самоврядування: активізація участі громадськості, підвищення якості роботи влади, формування усвідомлення, що територія району, міста, села – це територія, успіх розвитку якої залежить від консолідації зусиль жителів і влади;

3) у рамках проекту відбувається управління ініціативами та виховання громадської самосвідомості. Влада створює умови, щоб громада виробила навички проектного мислення.

У рамках реалізації в царині державно-приватного партнерства та проекту «Територія майбутнього» Великолепетихський район одним із перших надав своє бачення подальшого соціально-економічного розвитку своїх територій.

Пріоритетним для району був і залишається проект відновлення зрошення й технічного водопостачання, бо аграрна сфера – це основне джерело добробуту населення, і реалізація проекту дозволить окремим населеним пунктам, вулицям, незважаючи на далеке їх розташування, одержувати воду, необхідну для нормального життя та роботи.

У районі введений проект, що дозволяє здійснювати забір води із Дніпра. Результат – відновлення зрошувальних систем і здешевлення ціни на воду для користувачів. Проект передбачає зрошення 507 присадибних ділянок, тобто 73,4 га землі. Вартість такого масштабного будівництва майже 2 млн грн Частину фінансування проекту погодилося взяти на себе населення. Будівництво системи майже завершено. Довжина такого водогону досягає майже 10 тис. метрів. Для району відновлення зрошувальних систем – це економічний порятунок. Рубанівський зрошувальний канал колись охоплював 6,5 тис. га земель, а тепер працює лише на половину.

Сьогодні на місцевому рівні джерелом високих доходів стає не лише рента від використання природних ресурсів, а й виробництво нових ідей, технологій та впровадження інновацій. У результаті постає завдання підтримки децентралізації та місцевого розвитку, що дозволять створювати на місцевому рівні суспільно-державно-приватні партнерства як необхідну умову місцевої інноваційної системи. Варто підкреслити, що необхідно підтримувати не лише науково-технічні інновації на підприємствах, а й соціальні, що відкривають нові способи виробництва товарів, надання послуг і підвищення якості життя.

Потенційними сферами участі громади у впровадженні інновацій у малих містах можуть бути:

1) формування сприятливого господарського клімату та розвиток багатопрофільної економіки (розвиток існуючого економічного потенціалу міста, розвиток нових галузей, розвиток малого бізнесу, сфера формування споживчого ринку, система міжбюджетних відносин та управління муніципальними фінансами);

2) розвиток міської інфраструктури (розвиток житлового господарства та системи послуг, удосконалення інфраструктури розвитку міста, поліпшення стан навколишнього середовища);

3) формування сучасної системи стратегічного планування.

Участь громадськості підвищує легітимність рішень та передбачає, що ухвалені рішення є прийнятними і що можна покращити їх якість – через розширення можливостей для висловлення думок з метою ухвалення кращого варіанта за допомогою фасилітації місцевими експертами. Це також дає можливість залучення традиційно маргиналізованих груп до процесу управління, призводить до підвищеної інформованості про ухвалені рішення та можливі результати. Загалом участь у процесах розвитку надає людям почуття розширення власних можливостей.

І насамкінець, будь-яке фінансування із будь-якого джерела може бути отримане та використане найбільш ефективно не сторонніми організаціями, а самими жителями поселень, які об’єдналися в некомерційні або комерційні організації, що здатні пропонувати інвестиційні проекти та готові реалізовувати замовлення й соціальні програми на своїй території.

<< | >>
Источник: Ю. М. Петрушенко. Місцевий розвиток за участі громади : Монографія у 2 т. Том 2. – Інституційні та прикладні аспекти управління місцевим розвитком, орієнтованим на громаду / [за заг. ред. Ю. М. Петрушенка]. – Суми : Університетська книга,2014. – 368 с.. 2014

Еще по теме 10.3. Напрями активізації участі громади в процесах територіального розвитку на інноваційних засадах:

  1. 6.4. Перспективні напрями РЕАЛІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
  2. Інституційне середовище реалізації фінансового потенціалу населення в контексті формування інноваційного розвитку економіки
  3. ЗМІСТ
  4. І. ІНСТИТУЦІЙНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСТІ ГРОМАДИ В МІСЦЕВОМУ РОЗВИТКУ
  5. 1.3. Використання територіальними громадами України європейського досвіду безпосередньої участі громадян у муніципальному управлінні
  6. 3.2. Соціальна мобілізація як механізм формування соціального капіталу територіальної громади
  7. 3.3. Фонд розвитку громади як дієвий інструмент формування соціального капіталу територіальної громади
  8. 4.1. Сутність та значення суспільного діалогу на рівні територіальної громади
  9. 4.3. Методика застосування механізму суспільного діалогу на рівні територіальної громади
  10. 5.1. Теоретичні основи формування фінансової бази розвитку територіальних громад
  11. IІ. ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ МІСЦЕВИМ РОЗВИТКОМ, ОРІЄНТОВАНИМ НА УЧАСТЬ ГРОМАДИ
- Антимонопольное право - Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЕД України - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Стандартизация и управление качеством продукции - Страховая деятельность - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -