6.4. Потреба в обігових коштах

У цьому розділі бізнес-плану здійснюється детальний розрахунок нормативів обігових коштів методом прямого рахунку. Цей метод передбачає науково обґрунтований розрахунок величини кожного елемента обігових коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня підприємства з урахуванням всіх змін, передбачених у розвитку техніки, технології і організації виробництва.

Детальний розрахунок потреби в обігових коштах проводиться для новостворюваних підприємств, а також у разі потреби докорінного перегляду існуючих нормативів обігових коштів. Для діючих підприємств коректування величини обігових коштів проводиться у фінансовому розділі бізнес-плану на основі використання коефіцієнтного методу нормування обігових коштів (виходячи з темпів зростання обсягу виробництва і поліпшення використання обігових коштів).

Розглянемо послідовність визначення потреби в обігових коштах.

Норматив окремого елемента обігових коштів розраховується за формулою:

їїел = Оел / Тд ■ Нел, або Мел = Р Нел, де Иел — норматив окремого елемента обігових коштів;

Оел — обіг (витрата, випуск) за окремим елементом за період; Тд — тривалість періоду, дн;

Нел — норма запасу для даного елементу обігових коштів, дн;

Р — одноденна витрата за даним елементом (сума відповідних витрат на квартал, яка ділиться на 90).

Норматив обігових коштів за сировиною, основними матеріалами, придбаними напівфабрикатами (Лу обчислюється на

підставі їх середньої одноденної витрати (Р) і середньої норми запасу у днях (Нза):

N. = Ншг.

Одноденна витрата за номенклатурою споживаної сировини, основних матеріалів і придбаних напівфабрикатів обчислюється шляхом ділення суми витрат за відповідний квартал на кількість днів в кварталі. Норма запасу встановлюється за кожним видом або групою матеріалів.

Незавершене виробництво — один з найважливіших елементів обігових коштів, питома вага якого в промисловості перевищує 20% загальної їх вартості.

Норматив обігових коштів у незавершеному виробництві (Н ) визначається як добуток вартості одноденної витрати за

нез єр

кошторисом витрат на виробництво валової продукції та норми обігових коштів:

Ннез ВР = Р . Т Кг

де Р — одноденна витрата на виробництво продукції (сума витрат за планом за квартал, поділена на 90);

Т — тривалість виробничого циклу, дн;

К — коефіцієнт збільшення витрат. Коефіцієнт збільшення витрат характеризує надходження фінансових ресурсів у виробничий процес і ступінь готовності виробу. Він залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу.

Норматив обігових коштів у витратах майбутніх періодів ( Н ) обчислюється за формулою:

4 єитр мп' ^ ^ -1

Нвитр МП = ВПП + Вп -Вс,

де Вп — перехідна сума витрат майбутніх періодів на початок планованого періоду;

Вп — витрати майбутніх періодів в майбутньому році, передбачені кошторисами;

В — витрати майбутніх періодів, які підлягають списанню на собівартість продукції майбутнього року.

До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад

або прийняті замовником відповідно до затвердженого для певних видів продукції порядку її приймання. Величина готової продукції на складі має бути оптимальною залежно від тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку її оплати. Готова продукція, виготовлена на підприємстві, характеризує перехід обігових коштів із сфери виробництва в сферу обігу. Норматив обігових коштів за готовою продукцією (Н ) визначається як добуток одноденного випуску товарної продукції в майбутньому році за виробничою собівартістю і норми обігових коштів:

Нгот.

де В — одноденний випуск товарної продукції в IV кварталі майбутнього року (при рівномірному характері виробництва) за виробничою собівартістю;

Нг — норма обігових коштів на готову продукцію, дн. Норма запасу обігових коштів за готовою продукцією (Н) визначається у днях і включає такі елементи:

1. час на комплектування виробів в партії;

2. час на упаковку і транспортування продукції зі складу постачальників до станції відправника;

3. час на вантаження;

4. оформлення розрахункових документів та здавання їх у банк.

При великій номенклатурі продукції, яка випускається, норма обігових коштів для готової продукції на складі може бути визначена як середньозважена з норм за групами продукції, які включають не менш (70—80%) планованого випуску готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма обігових коштів поширюється на всю готову продукцію на складі.

Сукупний норматив розраховується шляхом складання окремих нормативів. Нормативом обігових коштів є грошове вираження планованого запасу товарно-матеріальних цінностей, мінімально необхідних для нормальної господарської діяльності підприємства.

Сукупний норматив обігових коштів є вагомою складовою планової собівартості продукції і є основою для розрахунку планованої ефективності обігових коштів — коефіцієнта обороту обігових коштів. Цей показник прямо пропорційний планованому обсягу виробництва і зворотно пропорційний планованій сумі обігових коштів, необхідних для виробництва і реалізації продукції:

де О — планований обсяг виробництва і реалізації продукції, грн;

С — планована сума обігових коштів, необхідних для виробництва і реалізації цього обсягу продукції, грн.

Цей коефіцієнт показує, скільки гривень обігових коштів підприємства буде витрачено на одну гривню реалізованої продукції.

Таким чином, цей показник залежить від планового сукупного нормативу обігових коштів, а отже, і від всіх розрахункових показників, які входять у розрахунок конкретних нормативів: виробничих запасів, запасів готової продукції, тривалості виробничого циклу, собівартості продукції, коефіцієнта збільшення витрат, часу формування готової партії, для реалізації, швидкості розрахунків за реалізовану продукцію і ін.

Найбільшу питому вагу у складі обігових коштів підприємства мають запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів. За цими елементами обігових коштів норматив у грошовому вираженні визначається за формулою:

Нм= М ^ Р,

де М — норма запасу, дн;

Р — одноденна витрата матеріалів (відношення витрати за даним елементом обігових коштів за період часу до тривалості цього періоду).

Норма виробничого запасу в днях складається з таких видів: транспортний, підготовчий, поточний складський, страховий і сезонний запас.

Норматив обігових коштів на паливо і енергію обчислюється так само, як на сировину і матеріали, за умови, що це не газоподібне паливо і не електроенергія.

Норматив обігових коштів за тарою визначається так само, як за сировиною і матеріалам, за умови, що тара купується окремо.

Норматив за малоцінними швидкозношуваними предметами (МШП), запасними частинами встановлюється, виходячи з їх вартості і терміну служби. Якщо на підприємстві питома вага МШП і запасних частин не перевищує 10% у загальній величині виробничих запасів, використовують укрупнений розрахунок. Як правило, норматив встановлюється у відсотках від балансової вартості основних фондів — для запасних частин і у відсотках від загальної суми витрат на виробництво — для

МШП.

Норматив обігових коштів з незавершеного виробництва, Нє визначається вартістю розпочатих, але не закінчених виробництвом виробів, які знаходяться на різних стадіях виробничого процесу, за формулою:

н =р ■ т ■ до,

де Р — одноденні витрати на виробництво продукції, грн; Т — тривалість виробничого циклу, дн; Д — коефіцієнт збільшення витрат.

Норматив обігових коштів на готову продукцію Нг грн, визначається за формулою:

нг =р ■ д,

де Р — одноденний випуск товарної продукції за собівартістю;

Д — норма запасу в днях, яка складається з часу комплектування і накопичення продукції до необхідних розмірів, часу її зберігання на складі і встановлення і часу з дня виписки рахунків і платіжних документів до дня зарахування сум на рахунок підприємства.

Норматив за витратами майбутніх періодів НБ грн, розраховується за формулою:

НБ =Ро +Рп -Рс,

де Ро — сума витрат майбутнього періоду на початок планованого періоду, грн;

Рп — витрати в плановому періоді за кошторисом, грн;

Р — витрати, включені в собівартість продукції планованого періоду, грн.

Загальна потреба в обігових коштах — сукупний норматив обігових коштів визначається підсумовуванням конкретних нормативів за їх елементами (табл. 6.6).

6.5. Прогноз витрат

Розділ закінчується розрахунками витрат виробництва і собівартості продукції, яка виробляється (до розділу додаються калькуляція продукції, що випускається, і розрахунки за всіма статтями кошторису витрат на виробництво). Потребу в матеріальних ресурсах розраховують за допомогою таблиці (табл. 6.7).

де Р — необхідна кількість сировини і матеріалів; п — кількість виробів, шт.; Нр — норма витрати певного матеріалу;

Вр — відсоток зниження норм витрати в результаті проведення заходів щодо освоєння нової техніки і технології.

Допоміжні матеріали і сировина визначаються емпіричним або аналітичним шляхом з використанням норми витрати матеріалів на одиницю виробу.

Специфічними елементами витрат, які входять до складу собівартості, є такі витрати, як паливо, електроенергія, вода і ін. Розрахунки, пов'язані з визначенням цих елементів, поділяються на дві (три) частини:

— витрати на технологічні потреби;

— витрати на побутові (допоміжні) потреби.

Наприклад, вартість електроенергії на технологічні цілі визначається, виходячи з питомих норм витрат на одиницю виробу або одиницю ваги:

Ве = Р - д-Т,

де Р — кількість одиниць виробу або одиниць ваги;

д — питома вага споживання електроенергії на одиницю виробу або ваги;

Нр — норма витрати певного матеріалу;

Т — тарифна ставка 1 кВтгод. Розрахунок витрат на допоміжні і побутові потреби здійснюється, виходячи з потужності електроосвітлювальних, силових і опалювальних приладів, режиму їх роботи (терміну роботи, навантаження на потужності і т. д.) і вартості 1 кВтгод.

Витрати палива (наприклад, газу, для виробництва води або пари на технологічні потреби) визначаються і як добуток вартості 1 ГКал газу, норм витрат газу на виробництво 1 м3 води або пари, які мають параметри (і, Р), і як потреби в них:

П = Ц- д- 0,

де II — ціна 1 ГКал газу;

д — питома вага споживання на виробництво 1м3 води або пари;

Нр — кількість води або пари необхідних параметрів для технологічних потреб.

Витрати палива (наприклад, бензину на допоміжні потреби для автомобіля, призначеного для перевезення готових виробів) (Вб) можуть бути визначені за формулою:

Вб = Пд ■ Д ■ Нр ■ Ц,

де Пд — середньоденний пробіг автомобіля; Д — термін експлуатації, дн;

Нр — норма споживання палива (паспортні дані); II — ціна за 1 л палива.

Витрати на оплату праці по підприємству визначаються, виходячи з прийнятої системи оплати (почасова, відрядна тощо) і системи преміювання для різних категорій працюючих. Наприклад, розрахунок відрядної оплати праці визначається як добуток обсягу виконаної роботи в натуральних одиницях на середньота-рифну ставку працівників-відрядників, які беруть участь у виготовленні цього виробу.

При розрахунках запасів матеріальних ресурсів на підприємстві слід знати їх річну потребу і жорстко прив'язати її до фінансового плану.

Розрахунок річної потреби в матеріальних ресурсах (Пм) за кожним видом ведеться з урахуванням норм витрати даного виду ресурсу і обсягів випуску продукції у натуральних показниках (наприклад, кілограм, метр, літр тощо):

Пм = д - N.

де д — планований обсяг випуску продукції; N — норма витрати матеріалу. У вартісних показниках ця потреба виражається такою формулою:

Пм = д- N- р,

де р — оптова ціна матеріалу.

3. Електроенергія

4. Тара

5. Запасні частини

Облік обігових коштів підприємства можна здійснювати за допомогою таблиці (табл. 6.8)

Потреба підприємства в запасах матеріальних ресурсів є складовою частиною річної потреби, але виділяється в окремі економічні розрахунки внаслідок необхідності зменшення величини перетворення засобів у запаси сировини і матеріалів (табл. 6.9).

Таблиця 6.9

Інформацію про джерела постачання сировини і напівфабрикатів можна звести в таблицю, де наведено основні умови для укладання угод з постачальником на окремі види сировини, напівфабрикатів, форма оплати, методи завезення і поставки (табл. 6.10).

Кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції (послуг) може бути наведено за формою табл. 6.12.

Таблиця 6.12

Кошторис витрат на виробництво

Загальний розрахунок собівартості виробництва наведено в табл. 6.13.

Питання для самоконтролю

1. Які складові виробничого плану? Від чого залежить його структура?

2. Що таке виробнича потужність?

3. У чому полягає завдання виробничого плану?

4. Що таке виробнича програма?

5. Як обирається місце розташування підприємства?

6. Що таке амортизація і за якими методами вона розраховується?

7. На що орієнтується підприємство при виборі технології?

8. На основі чого визначається потреба в матеріальних ресурсах?

9. За якими показниками здійснюється прогнозування витрат підприємства?

10. Які питання розглядаються в заключній частині виробничого плану?

11. Про що свідчить показник мінімального рентабельного розміру виробництва?