6.2. Потреба в довгострокових активах

У цьому пункті дається коротка характеристика наявних основних виробничих фондів і нематеріальних активів: склад, структура, вартість окремих видів майна, технічні характеристики, ступінь зносу, необхідність ремонту або реконструкції (табл.

Розкриваються питання, пов'язані з розширенням, модернізацією чи реконструкцією наявного виробництва або організацією нового:

— наявність документації;

—наявність підрядної організації, здатної забезпечити передбачувані терміни проведення будівельно-монтажних робіт;

—витрати.

Склад, структура і знос основних виробничих фондів

На основі цього встановлюється потреба в додатковому устаткуванні (табл. 6.4) і загальна потреба в основних фондах і нематеріальних активах (табл. 6.5). Розрахунок потреби в основних фондах здійснюється за категоріями основних фондів, виходячи з нормативів продуктивності.

Таблиця 6.4

Потреба в додатковому устаткуванні

Амортизація

Велике значення для відтворення основного капіталу і фінансових результатів діяльності підприємства має правильна амортизаційна політика.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні відрахування разом із прибутком, кредитами слугують джерелом доходів підприємства. При плануванні собівартості, прибутку і інших показників слід враховувати різницю в передбачуваних результатах у разі планування амортизації майна за різними методами.

Амортизації підлягають витрати на:

—придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

—самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

—проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

1 Група: будівлі, споруди, передавальні пристрої, житлові будинки.

8% на рік;

2. Група: автотранспорт і вузли, меблі, побутові електронні, оптичні електромеханічні прилади і інструменти, ЕОМ, оргтехн- іка, офісне і конторське устаткування.

40% на рік

3. Група: інші фонди, що не входять в 1 і 2-у групи. 24% на рік;

4. Група: мобільні телефони, програмне забезпечення, мікро- фони, рації, інформаційні системи.

60% на рік.

Термін корисного використання (експлуатації) — це очікуваний період часу, протягом якого ОФ використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так і кількістю одиниць продукції. Термін корисної експлуатації встановлюється підприємством самостійно з урахуванням таких факторів:

—очікуване використання об'єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

—передбачуваний фізичний і моральний знос;

—правові обмеження щодо термінів використання.

Деякі критерії досить суб'єктивні, отже, заперечувати встановлені підприємством терміни експлуатації проблематично. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

—очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

—фізичний та моральний знос, що передбачається;

—правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Стандартом визначено п'ять бухгалтерських методів нарахування амортизації і один — податковий:

—прямолінійний;

—зменшення залишкової вартості;

—прискореного зменшення залишкової вартості;

—кумулятивний;

—виробничий;

—податковий.

Відмінність застосованих методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційний відрахувань, а також у способі їх розподілення. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, морального зносу — підприємства за своїм бажанням застосовують найбільш ефективний і доцільний метод амортизації.

Розглянемо кожний з методів на прикладі. Підприємство придбало виробниче обладнання первісною вартістю 330000 грн. Загальний розрахунковий обсяг виробництва визначено підприємством в розмірі 1600000 од. Ліквідаційна вартість обладнання після його експлуатації за попередніми оцінками може становити 10000 грн, передбачуваний термін використання становить 4 роки.

Прямолінійний метод (метод прямолінійного списання). Згідно з цим методом, амортизуюча вартість об'єкта основних засобів рівномірно списується протягом терміну його використання. Цей метод найбільш характерний для пасивної частини основних фондів: будівлі, споруди, їх структурні компоненти, меблі т. д.

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;

я — я

_ ПЕРВ ЛІКВ Т

К.В-

де АВ — амортизаційні відрахування; ВПЕРВ — первісна вартість; ВЛІКВ — ліквідаційна вартість; ТКВ — термін корисного використання;

АВ = (330000 - 10000)/4 = 80000. Нарахування амортизації протягом 4 років можна відобразити таким чином:

Метод зменшення залишкової вартості.

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та коренем ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

сар = Взлл ■ НАР,

НАр = (1 - пі В лІКВ ) • 100%, V В ПЕРВ

де САр — річна сума амортизації;

ВЗАЛ — залишкова вартість об'єкта основних засобів;

НАР — річна норма амортизації;

п — кількість років корисного використання об'єкта;

^лшв ~ ліквідаційна вартість; В — первісна вартість.

Метод прискорення зменшення залишкової вартості. За цим

методом ліквідаційна вартість об'єкта не враховується. Цей метод економічно більш виправданий щодо активної частини, наприклад машин, механізмів, верстатів та ін. виробничого обладнання. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється:

АВ = 2 • НА • ВБАЛ,

де НА — норма амортизації; ВБАЛ — балансова вартість; АВ — амортизаційні відрахування; У нашому прикладі річна норма амортизації обладнання становить: 100% : 4 роки = 25%.

Розрахунок для кожного року:

Кумулятивний метод. Цей метод називають методом списання вартості у сумі кількості років. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

АВ

К КУМ ' (В ПЕРВ

В )

ЛІКВ '

К = •

КУМ

ЗАЛ

ВИК

де АВ — амортизаційні відрахування;

В

ліквідаційна вартість;

ВПЕРВ — первісна вартість; Ккуи — кумулятивний коефіцієнт. У нашому прикладі, оскільки термін служби дорівнює 4 роки, то сума років дорівнює: 1+2+3+4=10.

Виробничий метод. Цей метод базується на тому, що амортизація є тільки результатом експлуатації об'єкта основних засобів, і термін часу не має ніякого значення в процесі начислення. Найбільш доцільно використовувати цей метод щодо транспортних засобів. За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів:

АВ =N ■АС,

ВИР

АС ВИР

В

В

ПЕРВ " ЛІКВ N

" ЗАГ.РОЗР-

де АВ — амортизаційні відрахування;

N — фактичний річний обсяг продукції (робіт, послуг); АСшр — амортизаційна ставка виробнича; ВПЕРВ — первісна вартість; Вдікв — ліквідаційна вартість;

^лг. розр — загальний розрахунковий обсяг виробництва. Виробнича амортизаційна ставка =(330000—10000)/1600000=0,2

Податковий метод. Застосовується тоді, коли бухгалтери бажають зменшити обсяг облікової роботи і об'єднати бухгалтерський і податковий способи нарахування амортизації. Іншими словами, коли мова йде тільки про начислення амортизації, а не облік засобів в цілому. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):

група 1 — 2 % (/4) 5%;

група 2 — 10 % (/4) 40%;

група 3 — 6 % (/4) 24%;

група 4 — 15 % (/4) 60%.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному

році.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.