3.1. ПОХОДЖЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ТАЙВАНЮ
На еволюцію банківської системи країни значною мірою впливає
політика уряду щодо становлення (створення) нових банків.
Розглянемо чотири стадії (етапи) розвитку банківської системи Тайваню (табл. 3.1).Еволюція банківської системи Тайваню
Таблиця 3.1
Етап
Період
Фінансові установи,
що були створені протягом періоду Кількість фінансових установ Перший 1945-1949 Bank of Taiwan, Land Bank of Taiwan, Taiwan Cooperative Bank, Chang Hwa Commercial Bank, First Commercial Bank, Hua Nan Commercial Bank
6 Другий 1950-1959 Central Trust of China 1 Третій 1960-1990 Закордонні китайські банки: Bank of Overseas Chinese, United World Chinese Commerical Bank
2 Муніципальні банки: Taiepi Bank, Bank of Kaohsiung 2 Експортно-імпортні банки: The Export-Import Bank of the Republic of China
1 Посередницькі банки: Taipei Business Bank, Hsinchu Business Bank, Taichung Busines Bank, Tainan Business Bank, Kaohsiung Business Bank, Enterprise Bank of Hualien, and Taitung Business Bank
7 Трастові та інвестиційні корпорації: Taiwan First, China, China United, Cathay, Overseas Chinese, Asia Trust
and Investment Corporation, Taiwan Development and
Trust Corporation, China Development Corporation
8 Четвертий 1991 –
сьогодення Становлення нових приватних банків: Grand Commerical
Bank, Dah An Commercial Bank, Union Bank of Taiwan, The Chinese Bank, Far Eastern International Bank,
Asia Pacific Bank, Bank Sinopac, E. Sun Commercail Bank,
Cosmos Bank, Taiwan, Pan Asia Bank, Chung Shing Bank, Taishin International Bank, Fubon Commerical Bank, Ta Chong Bank Ltd., Baodao Commercial Bank, En Tie Commerical Bank
16
Перша стадія (1945-1949 рр.) – становлення банків у період япон- ської окупації, існувало шість банків і чотири установи у формі асоціа- цій і кооперативів, що спеціалізувалися на здійсненні ощадно-кредитних операцій.
У 1945 році, коли Тайвань увійшов до складу Китайської Народної Республіки (КНР), уряд здійснив реструктуризацію фінансо- вих установ на його території. Чотири банки і два ощадно-кредитні бюро спочатку знаходилися на материковій частині КНР, а потім були відновлені в Тайвані і знаходилися під контролем центрального уряду республіки.Друга стадія (1950-1959 рр.) – переміщення банківських активів з
території континентального Китаю до Тайваню. Даний етап характери- зувався переміщенням активів фінансових установ з континентального Китаю до Тайваню. У зазначений період банкам було заборонено ство- рювати нові філії та впроваджувати нові, не регламентовані урядом бан- ківські продукти.
Третя стадія (1960-1990 рр.) – дозвіл на вибіркове створення но- вих фінансових установ. З 1960 р. новоствореним банкам дозволили впроваджувати нові банківські операції. Період 1960-1980-х рр. харак- теризувався значним впливом державної власності на розвиток і кон- курентноздатність учасників фінансової системи Тайваню, здійсненням урядового регулювання фінансового ринку за допомогою інструкцій. До 1990 р. усі банки Тайваню повністю або частково належали державі. Три державні банки на території Тайваню відіграли значну роль в індустріальному розвитку, а багато місцевих фінансових установ по- сприяли розвитку фермерських господарств і малого бізнесу. Водночас ключова роль в економічному розвитку в континентальному Китаї за останні п’ять десятиліть належала великій кількості банків. Разом з цим уряд КНР дозволив лише обмеженій кількості банків і трастових інвестиційних компаній працювати на території Тайваню, а банківські ліцензії для приватного сектора були заборонені. Отже, уряд КНР об- межував економічну свободу на території Тайваню, прагнучи зберегти контроль за економічним розвитком на острові. Модернізація фінансової системи Тайваню почалася у 1980-х рр., коли уряд КНР затвердив по- літику економічної лібералізації та інтернаціоналізації.
Таким чином, протягом 1970-1980-х рр. швидке накопичення ак- тивів, розвиток ринку праці, формування вартості тайванського долара в міжнародному масштабі – все це збільшило тиск на фінансову систе- му Тайваню і призвело до необхідності лібералізації економіки з ме- тою залучення іноземних інвестицій.
У той же час уряд КНР вдався до приватизації фінансових установ. Проте процес лібералізації був дуже повільний, оскільки велика кількість щойно створених груп контролюз майновими правами намагалися стримувати його. Причина цього дуже проста. Якщо всі банки, які належать державі, будуть приватизовані, то групи з майновими правами (інтересами) більше не зможуть мати винятковий статус щодо отримання доступу до державних коштів, отримувати вигідні державні замовлення та ін.
Процес реструктуризації фінансової системи Тайваню розпочався у 1987 р. Уряди КНР і Тайваню з метою лібералізації, зменшення ре- гулювання, інтернаціоналізації фінансового ринку Тайваню прийняли відповідні поправки до статуту валютної біржі (1987 р.), до законів “Про цінні папери та фондову біржу” (1988 р.) та “Про банки і банківську діяльність” (1989 р.).
Четверта стадія (1991 р. – сьогодення) – створення приватних бан- ків, контроль за процентною ставкою і відкритий ринок для інозем- них банків. У 1989 році були внесені поправки до закону “Про банки і
банківську діяльність”, відповідно до яких підвищувалася конкуренто-
спроможність банківської системи країни за рахунок таких заходів:
1. 10 квітня 1990 р. Міністерство фінансів (МФ) з метою лібера- лізації процесу створення нових банків і покращення рівня послуг, що надаються фінансовими установами, видало документ за назвою “Критерії створення комерційних банків” (“Criteria for Establishing Commercial Banks”). У 1991 р. МФ затвердило список із 15 форм до- кументів, необхідних для заснування банку. Така політика послаблення державного контролю над входженням до ринку банківських послуг призвела до його перенасичення, в результаті чого в 1992 році уряд при- пинив видавати ліцензії на банківську діяльність, а “En Tie Commericial Bank” був останнім, котрий її отримав. Загалом на Тайвані налічувалося
16 нових банків.
2. У липні 1989 р. в результаті перегляду закону “Про банки і бан- ківську діяльність” ліквідовано контроль за рівнем процентних ставок, а політика щодо останніх поступово була лібералізована.
Внесені зміни до зазначеного закону не тільки зняли всі обмеження стосовно ставок, але й створили законодавчий фундамент для видачі банківської ліцен- зії приватному сектору. Отже, згідно з новим законом був розширений обсяг повноважень різних банків. Наприклад, Міністерство фінансів заохочувало до реорганізації у банки кредитні кооперативи зі стабі- льним станом балансу. Результатом таких дій стало перетворення семи кооперативів у комерційні банки.На даному етапі за рахунок інтернаціоналізації банківської сис- теми Тайваню було полегшено іноземним банкам процедуру вхо- дження на ринок, що дозволяє вітчизняним установам розвивати нові
можливості бізнесу.
Четверта стадія еволюції банківської системи Тайваню характери- зується продовженням приватизації банків, що знаходяться в комуна- льній власності. Дані повноваження уряд делегував Раді з економічного планування та розвитку (Council for Economic Planning and Develop- ment) з метою забезпечення підвищення ефективності установ держа- вної форми власності. На кінець 2007 року були приватизовані п’ять фінансових установ, що формально належали центральному уряду, та вісім, які перебували у власності провінційного уряду (табл. 3.2).
Типи власності банків Тайваню
Таблиця 3.2
Типи власності банків Кількість банків Початок періоду Кінець періоду Суспільні банки 13 9 Банки у власності центрального уряду 4 4 Банки у власності провінційного уряду 7 3 Банки у власності муніципального уряду 2 2 Приватні банки 4 31 Усього 17 40
Щодо банків центрального уряду, то графіка їх приватизації ще не було оголошено. Два муніципальні банки “Taiepi Bank” і “Bank of Kaohsiung” приватизовані в 1999 році. Загалом за період 1989-2007 рр. було приватизовано 15 фінансових установ.