Континентальна, англосаксонська та японська моделі
ську, німецьку (континентальну) та японську.
Найважливішою особливістю кожної з моделей є розподіл функ- цій управління рішеннями (розробка і виконання рішень) і контролю рішень (затвердження та контроль за виконанням рішень) між органами корпоративного управління.
Для англосаксонської моделі характерна однорівнева рада ди- ректорів.
Власність, як правило, розпорошена серед безлічі дрібних акціонерів. Модель орієнтована переважно на задоволення інтересів акціонерів, інші стейкхолдери в корпоративному управлінні прак- тично не представлені. В англосаксонській моделі розробкою рішень займаються оперативні комітети, затвердженням – рада директорів, виконавчі директори виконують рішення, а контрольні комітети ради контролюють виконання рішень (рис. 2.4).Контрольний комітет
Контроль за виконанням рішень
Виконавчий комітет
Виконання рішень
Затвердження рішень
Рада директорів
Оперативні комітети
Розробка рішень
Рис. 2.4. Англосаксонська модель корпоративного управління
У німецькій моделі існує дворівнева система управління. Контро- льний пакет акцій сконцентрований у банків і партнерів банку, фондо- вий ринок відіграє вторинну роль. Представники акціонерів і трудовий колектив відіграють вирішальну роль у стратегічному плануванні дія- льності банку. Модель акцентує увагу на підтримці балансу інтересів всіх зацікавлених сторін і взаємної відповідальності (рис. 2.5).
Специфіка континентальної моделі полягає в тому, що спостережна
рада виконує обидві контролюючі функції (затвердження та контроль за виконанням рішень), а правління реалізує управління рішеннями.
Контрольний комітет
Контроль за виконанням рішень
Правління
Виконання рішень
Затвердження рішень
Спостережна рада
Розробка рішень
Рис. 2.5.
Континентальна модель корпоративного управлінняЯпонська модель орієнтована на соціальний колективізм на рі- вні банку і діловий колективізм на рівні промислової групи (рис. 2.6). Характерною рисою є перехресне володіння акціями між компаніями- партнерами. Японська модель характеризується наявністю окремого контролюючого органу – ради корпоративних аудиторів. На рівні затвердження рішень цей орган розподіляє свої функції з радою дирек- торів. Стратегічні ж завдання належать виконавчому комітету, який займається розробкою та виконанням рішень.
Виконавчий комітет
Контроль за виконанням рішень
Виконання рішень
Затвердження рішень
Рада корпоративних аудиторів
Рада директорів
Розробка рішень
Рис. 2.6. Японська модель корпоративного управління
Для того, щоб з’ясувати приналежність української моделі корпо- ративного управління до однієї з вищеперелічених моделей, необхідно визначити, які органи виконують функцію стратега, а які – контролера.
У статті 51 закону “Про акціонерні товариства” сказано, що на-
глядова рада акціонерного товариства контролює і регулює діяльність
виконавчого органу (правління). Згідно зі статтею 52 до компетенції наглядової ради належить затвердження положень, якими регулюються питання, пов’язані з діяльністю товариства.
У статті 58 закону зазначено, що до компетенції виконавчого орга- ну входить вирішення всіх питань, пов’язаних з управлінням поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган акціонерного товариства, підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень.
На основі даних статей є підстави стверджувати, що банки України
використовують континентальну модель корпоративного управління.