4.4. БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ,НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ

Закон “Про банки” від 2000 р.

ліцензування банків, встановлення критеріїв ефективності банківської діяльності, відхилення заявок банківських установ, які не відповідають стандартам. Процес ліцензування повинен включати оцінку структури власності банківських установ, кваліфікацію директорів і генерального директора, оперативних планів і внутрішніх засобів управління, фінан- сового стану банку, включаючи достатність капіталу. Інструкції ліцен- зування як і контролюючі інструменти розроблені для скорочення випадків банкрутств банків і не спрямовані на обмеження конкуренції, зменшення ефективності банків, перешкоджаючи діяльності будь-яких нових учасників ринку. Зазначені заходи необхідні для підтримки довіри суспільства до банківської системи.

Закон “Про банки” від 2000 р. № 28 містить велику кількість ста-

тей, спрямованих на вирішення проблем ліквідності банків, банківського ліцензування, організації та управління банками, встановлення вимог, умов здійснення банківських операцій, ведення рахунків і фінансової звітності, інспекції та ревізії, дотримання банківської конфіденційно- сті, умов поглинання та ліквідації банків, особливостей застосування коригуючих заходів і штрафів.

У той час як ці статті впроваджуються ЦБЙ, актуальними є декі-

лька проблем.

По-перше, оскільки банки зацікавлені в ліцензуванні, в статті

6 закону вказано: “щоб отримати статус ліцензованого, банк має бути

відкритим акціонерним товариством”. Зазначена вимога не поши-

рюється на:

1) відділення іноземних банків;

2) дочірні банки;

3) офшорні банки.

По-друге, в статті 8 закону зазначається, що Центральний банк Йорданії повинен визначити мінімальний розмір як статутного, так і акціонерного капіталу, що знаходиться в обігу на фондовому ринку.

По-третє, стаття 12a) зазначає, що “підрозділи іноземних банків не мають права розпочинати банківську діяльність у країні, доки не перерахують на рахунок ЦБЙ суму коштів в еквіваленті половини капіталу підрозділу банку”.

По-четверте, стаття 32 зазначає, що комітет з аудиту “має бути сформовано в кожному банку за рішенням ради директорів, включаючи голову та двох учасників, вибраних радою директорів, окрім виконав- чих директорів”. Обов’язки комітету з аудиту такі: контроль і перевір-

ка фінансової діяльності банку, вивчення річного плану внутрішньої ревізії; розгляд фінансових звітів банку перед поданням їх на розгляд раді директорів; гарантування повного узгодження із законами, пра- вилами, згідно з якими здійснюється управління діяльністю банку.

По-п’яте, стаття 41 зазначає, що “банки повинні дотримуватись лімітів, встановлених Центральним банком, щодо співвідношення”:

1) ризиків стосовно активів;

2) з суми позик, наданих десяти найбільшим клієнтам банку, до зага-

льної кількості позик банку.

По-шосте, для регулювання, контролю та управління діяльністю мусульманських банків у статті 51 зазначається, що “Центральний банк Йорданії може видавати постанови для встановлення спеціаль- них обмежень і умов, яких буде дотримуватися мусульманський банк

у процесі виконання своїх операцій згідно з цим законом”.

По-сьоме, в статті 66 йдеться, що “з належним дотриманням умов статті 63 цього закону, банк після схвалення фінансового звіту за ми- нулий рік акціонерами на загальних зборах повинен опублікувати свій щорічний баланс і звіт аудитора у двох місцевих газетах протягом ше- сти місяців наприкінці звітного року. Якщо він має відділи за кордоном, банк повинен опублікувати консолідований баланс на аналогічних умовах”.

Слід зазначити, що після випуску “Посібника директора банку з корпоративного управління” в 2004 р., ЦБЙ видав “Кодекс корпора- тивного управління”, який спрямований на розвиток найкращої між- народної практики корпоративного управління в банках Йорданії. Кодекс базується на “Принципах корпоративного управління” ОЕСР,

а також рекомендаціях Базельського комітету з банківського нагляду.

Використовуючи цей кодекс, очікується, що кожен йорданський банк запровадить свій власний кодекс з урахуванням специфічних потреб і принципів.

Отже, ЦБЙ з часу свого створення склав чимало правил та ін- струкцій, які вирішують широкий спектр проблем, зокрема інструкції з управління активами/зобов’язаннями банку в іноземних валютах (№ 32, 2006 р.); інструкції з класифікації кредитних пільг та обчис- лення умов погіршення інвестицій і резервів (№ 30, 2006 р.); інструк- ції щодо відмивання грошей і фінансування тероризму (№ 29, 2006 р.) та інші.