2.6.1. СУТНІСТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ
Грошово-кредитна політика (ГКП) – це комплекс взаємопов’язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк.
Відповідно, в Україні таким монетарним керуючим є НБУ. Крім нього, у процесі формування ГКП беруть участь такі органи державного ре- гулювання, як Міністерство фінансів, Міністерство економіки, дію- чий уряд і Верховна Рада. Вони визначають основні макроекономічні показники, що слугують орієнтирами для вироблення цілей і стратегії монетарної політики, які декларуються в основних засадах грошово- кредитної політики на поточний рік. Згідно із обраним напрямком ро- боти НБУ використовує той чи інший інструментарій для впливу на фінансовий сектор країни. Сьогодні головною операційною метою НБУ залишається підтримка курсової стабільності гривні та зниження темпів інфляції. Хоча в перспективі планується перехід до плаваючого обмін- ного курсу та створення макроекономічних, фінансових та інституцій- них умов для переходу до монетарного режиму, який ґрунтується на ціновій стабільності (ОЗГКП на 2009).Зважаючи на рівень розвитку фінансового сектора та ті регулято- рні цілі та заходи, які НБУ декларує як основні напрямки монетарної політики, її можна охарактеризувати як таку, яка має неусталений, пе- рехідний характер. Якщо проаналізувати основні засади ГКП, то мож- на помітити, що з року в рік декларується одна й та ж основна мета – підтримання курсової стабільності національної валюти, що доповнена певною кількістю завдань залежно від економічної ситуації (рис. 2.10).
Інструменти грошово-кредитної політики
Цілі
грошово-кредитної політики
Операційні інструменти
визначення норм обов’язкових резервів;
процентна політика;
рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами;
валютні інтервенції;
регулювання імпорту та експорту капіталу
Операційні цілі
зниження інфляції; посилення контролю
за динамікою
корпоративного зовнішнього боргу; запобігання системним
ризикам фінансової
нестабільності у банківському секторі;
валютні резерви
Проміжні цілі
забезпечення внутрішніх аспектів стабільності (динаміка індексу споживчих цін, створення стабільного низькоінфляційного середовища
на довгостроковій основі);
зовнішні аспекти стабільності
(утримання обмінного курсу,
створення передумов
щодо переходу до нового монетарного режиму)
Кінцеві цілі
забезпечення стабільності національної грошової одиниці
Рис.
2.10. Структура грошово-кредитної політикиТрадиційно мають на меті утримання інфляційних процесів у ме- жах наявних можливостей, але фактично Національний банк дотриму- ється режиму таргетування обмінного курсу.
Можливість ефективної реалізації основних завдань, аргументо- ваних монетарною політикою, визначається напрацьованим інстру- ментарієм управління грошовим обігом і кредитного регулювання.
Відомо, що коли працюють інструменти грошово-кредитної політи-
ки, то і грошова система функціонує нормально, і вартість національної грошової одиниці стабілізується як на внутрішньому ринку через зниження темпів інфляції, так і на зовнішньому через зміцнення її обмінного курсу.
Період стрімкого падіння вартості національної валюти України
добре відомий – з кінця 1991 р. до першої половини 1994 р., коли інфляція стрімко підвищилась (з 240 % в 1991 р. до 2 100 % в 1992 р.) і перетворилась на гіперінфляцію в 1993 р. – 10 255 % за рік. У цей період вплив Національного банку України на стан грошового ринку та його стабільність був майже непомітний, а інструменти грошової політики не працювали. Ситуація визначалась надзвичайно значними
обсягами кредитних емісій, які здійснювались за постановами Верхо- вної Ради України, указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України.
Так у 1992 р. кредитна емісія становила нечувану на той час суму в 1 трлн. крб., яка була спрямована на забезпечення заліків взаємозабор- гованості підприємств, поповнення їх обігових коштів для сільського- сподарських підприємств і за іншими напрямками. У 1993 році обсяги кредитної емісії збільшилися в 30 разів і становили біля 30 трлн. крб.,
70 % з яких через різні канали було направлено на фінансування агро-
промислового комплексу.
Саме ці величезні за обсягами кредитні емісії є головною причи-
ною гіперінфляції 1993 року, поглиблення фінансової кризи початку
90-х років ХХ ст. та значного знецінення вартості національних гро- шей.
Додатковим фактором зниження вартості національної валюти було те, що емісійні кредити в той час надавались за пільговими про- центними ставками, які були значно нижче інфляції.Враховуючи досвід 1992-1993 рр., обсяги кредитних емісій за
рішеннями найвищих державних органів почали зменшуватись. Це до- зволило Національному банку України розпочати запровадження аде- кватної, впорядкованої системи регулювання грошового ринку через систему відповідних інструментів і таким чином стабілізувати не тільки грошово-кредитний ринок, але й інфляцію та вартість національних грошей.
Поступово для регулювання стану грошово-кредитного ринку
Національним банком України були запроваджені чи почали викорис-
товуватись у нормальному режимі такі інструменти грошової політики:
• облікова ставка Національного банку як базова ціна національної валюти та заходи щодо урегулювання рівня процентних ставок банківської системи;
• обов’язкове резервування залучених коштів комерційних банків;
• операції з підтримання ліквідності комерційних банків через кредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції РЕПО;
• запровадження в обіг нового фінансового інструмента 3/4 державних цінних паперів та операцій з ними на грошово-кредитному ринку;
• операції на валютному ринку щодо підтримання курсу національ-
ної валюти.
На сьогодні можна сказати, що Національний банк України воло- діє всіма методами та інструментами щодо забезпечення регулювання грошово-кредитного ринку.