2.5.1. ЕВОЛЮЦІЯ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ УКРАЇНИ
“Національний банк України (далі – Національний банк) – це емі- сійний центр держави, який проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки, координує банківську систему в цілому, визначає курс грошової одиниці щодо валют інших країн.
Він має мо- нопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. Відповідно має у своєму складі державну скарбницю та організовує її діяльність, збе- рігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золо- товалютні запаси. Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міжнародне співробітництво передбачене на рівні центральних банків”.Структура Національного банку України побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням (додаток В).
До системи Національного банку входять центральний апарат управління, філії (територіальні управління), а також банкнотно-моне-
тний двір, фабрика банкнотного паперу, центральна бібліотека, навча- льний центр і навчальні заклади Національного банку, інші структурні одиниці та підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Націо-
нального банку.
Закріплені законодавством загальні функції та повноваження на-
діляють Національний банк незалежним статусом щодо організації та регулювання банківської діяльності, зокрема й у відносинах нагляду. Об’єктивність є одним із основоположних принципів організації на- глядової діяльності і базується на неупередженості та безсторонності здійснюваної контрольної діяльності.
Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та норма- тивними актами Національного банку.
При цьому слід розуміти, що центробанк не повинен віддавати перевагу окремим представникам банківського бізнесу, хіба що за винятком ситуацій, коли для забезпе- чення стійкості всієї банківської системи центробанк зменшує еконо- мічні нормативи для конкретного банку у випадку його тимчасових фінансових проблем для відтворення нормальної фінансової діяльності.Компетентність контролюючих органів (Національного банку та його філій) пов’язана із професійною здатністю посадових осіб відпові- дних структурних підрозділів центробанку якісно, у встановлені терміни та в межах загальноприйнятої центробанком політики виконувати свої повноваження у сфері здійснення регулювання. Принцип гласності та- кож має визначальне значення для організації банківського регулювання і складається з декількох аспектів, які визначені ст. 57 Конституції України та полягають у тому, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення в термін, встановлений законом. У протилежному випадку вони не є чинними. З іншого боку, гласність є визначальним принципом і для роботи суб’єкта, що перевіряється, тобто банківської установи. Банк зобов’язаний публікувати квартальні баланси, а також звіт про прибутки (збитки) в газеті “Урядовий кур’єр” чи “Голос України” протягом місяця, наступного за звітним кварталом. Все це сприяє підвищенню довіри до банківської системи країни. Принцип плановості при здійсненні контрольних повноважень центробанком закладений у Законі України “Про банки і банківську діяльність” та у відповідних актах Національного банку, що регулюють порядок про- ведення перевірок. Зокрема, відповідно до ст. 71 зазначеного закону, кожний банк є об’єктом перевірки на місці інспекторами Національного банку чи призначеними ним аудиторами.
Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Націо- нальний банк України зобов’язаний повідомити банк не пізніше ніж за
10 днів до її початку.
Одним із головних проявів принципу постійності є обов’язок банків подавати Національному банку фінансову і статистич- ну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспро- можності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку.Відповідно до законів “Про банки і банківську діяльність” і “Про
Національний банк України” функції банківського регулювання та нагляду здійснює НБУ.
Діяльність учасників фондового ринку контролюється та регла-
ментується Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг здійснює нагляд за відповідним сектором фінансової системи України.
Від початку отримання Україною незалежності НБУ постійно проводить поетапне реформування та удосконалення системи банків-
ського нагляду (табл. 2.6). Адже в період створення Національного
банку України системи банківського нагляду не існувало і її потріб-
но було створювати відповідно до завдань і функцій діяльності бан- ківської системи. Проте розробки щодо виділення етапів становлення банківського нагляду відсутні.
Таблиця 2.6
Етапи створення та розвитку банківського нагляду в банківській системі України*
Період Характеристика етапу 1988-1990 рр. Формування прототипу банківської системи України у складі банківської системи СРСР 1991-1992 рр.
Березень 1991 р.
Жовтень 1991р.
Липень 1992 р. Україна – незалежна суверенна держава.
Прийняття:
• Закону України “Про банки і банківську діяльність”;
• Тимчасового положення про порядок створення, реєстрацію комерційних банків і здійснення нагляду за їх діяльністю,
в тому числі п. 6 “Нагляд за діяльністю банків”;
• Постанови Президії Верховної Ради України “Про статут Національного банку України”, в ст. 11 якого йдеться про те, що Національний банк... методом перевірок здійснює контрольний нагляд за діяльністю комерційних банків та їх філій 1992-1993 рр. Створення головного управління банківського нагляду Національного банку України та відділів банківського нагляду в обласних управліннях Національного банку 1994-1995 рр. Розвиток банківського нагляду – створення Департаменту банківського нагляду з управліннями:
• методології та координації банківського нагляду;
• аналізу діяльності банків і контролю економічних нормативів;
• реєстрації та ліцензування банків 1996-2005 рр. Подальше реформування та розширення функцій банківського нагляду, створення Генерального департаменту банківського нагляду для забезпечення проведення банками чіткого виконання грошово-кредитної політики НБУ,
в тому числі створення у його складі департаменту банківського регулювання
та нагляду 2006-2008 рр. Створення Дирекції з банківського регулювання та нагляду, в складі якої –
5 департаментів з відповідними управліннями та відділами, введення посади виконавчого директора. *Авторське узагальнення.
Проведене дослідження формування банківського нагляду дозво- лило визначити етапи становлення банківського нагляду НБУ як найва- жливішої умови гармонізації підходів до розробки норм регулювання банківської діяльності.
Отже, з моменту створення Національного банку України про- стежується чітка система створення, розвитку та реформування бан- ківського нагляду, тобто пройдено шлях від створення у структурі НБУ Управління банківського нагляду; Департаменту банківського нагляду (рис. 2.7); Генерального департаменту банківського нагляду до Дирекції з банківського регулювання та нагляду.
Департамент банківського нагляду
Управління методології та координації банківського нагляду
та аудиту Відділ координації та зведеної інформації Відділ методології банківського нагляду Відділ зв’язків з аудитом
Управління аналізу діяльності банків і контролю економічних нормативів
Відділ аналізу та контролю економічних нормативів
Управління реєстрації та ліцензування Відділ реєстрації банків Відділ ліцензування банків
Рис.
2.7. Структура Департаменту банківського нагляду НБУВідповідно до розбудови банківського нагляду створюється та роз- вивається банківське регулювання. На першому етапі, тобто в управлінні банківського нагляду і в подальшому зі створенням Департаменту банківського нагляду функцію банківського регулювання виконували спеціалісти, які займалися методологією банківського нагляду.
При цьому протягом тривалого періоду, а практично з початку створення, банківська система України працює в умовах політичної та економічної нестабільності, що посилює ризикову діяльність банків. На зменшення зростання та нівелювання ризиків значною мірою впли- вають впроваджувані Національним банком фінансові регулятори. Зрозуміло, що в цих умовах банківський нагляд вимушений перебудо- вувати стиль і методи діяльності, різко підвищувати їх оперативність, оптимізувати організаційну структуру, удосконалювати технології.
Тим більше, це необхідно тому, що Україна стала повноправним членом
СОТ, а це збільшує інтеграцію як фінансового ринку, так і банківської системи у світові економічні процеси.
Сьогодні у світі простежуються тенденції до реформування системи банківського нагляду. Серед таких тенденцій слід особливо виділити уніфікацію банківського нагляду, а також спрощення та прозорість інституційної та методичної інфраструктур банківського нагляду.
Відповідно до світових тенденцій Національний банк проводить реформування банківського нагляду, саме з цією метою в структурі На- ціонального банку з’являється Дирекція банківського регулювання та нагляду (рис. 2.8), в складі якої два департаменти: з банківського регу- лювання та нагляду; методології банківського регулювання та нагляду.
Суть банківського регулювання та нагляду в забезпеченні надій- ності та стійкості банківської системи через сприяння відповідальності банку при використанні своїх можливостей.
Дирекція з банківського регулювання та нагляду
Департамент реєстрації та ліцензування банків
Департамент банківського регулювання і нагляду
Департамент методології банківського регулювання та нагляду
Департамент припинення діяльності банків
Департамент з питань запобігання використання банківської системи для легалізації кримінальних доходів і фінансування тероризму
Рис. 2.8. Структура Дирекції з банківського регулювання та нагляду НБУ до 2008 р.
У декількох країнах ЄС з метою зростання ефективності прийня- то ряд домовленостей, за якими бюджет, персонал або інші ресурси виділяються у спільне користування центральних банків і наглядових органів.
Зрештою, дотримуючись зростаючої потреби на європейському рівні у поліпшенні співпраці між органами нагляду, майже всі члени ЄС рухаються в напрямку прийняття формальних домовленостей для забез- печення співпраці та обміну інформацією між центральними банками та банківським наглядом.
В Україні сьогодні де-факто існує модель підпорядкування банків-
ського нагляду Національному банку України (додаток Г). Натомість розвиток банківської системи демонструє нарощування тенденцій до універсалізації банківської діяльності, необхідності концентрації
та централізації банківського капіталу національної банківської сис- теми. Наявне середовище у банківській системі України є досить конку- рентним, але при цьому жоден із банків не має домінуючої позиції в окремій сфері діяльності.
На наш погляд, створивши Дирекцію банківського регулювання та нагляду, Національний банк України зробив перший крок до рефо- рмування банківського нагляду з метою надання йому незалежності.
У даному напрямку доцільним є розмежування департаментів інспекційного та дистанційного нагляду (рис. 2.9).
Дирекція з банківського регулювання та нагляду
Департамент реєстрації
та ліцензування
банків
Департамент інспектування банків
Департамент безвиїзного банківського нагляду
Департамент нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду
Департамент реорганізації
та припинення діяльності банків
Департамент з питань запобігання використання банківської системи для легалізації кримінальних доходів і фінансування тероризму
Рис. 2.9. Структура Дирекції з банківського регулювання та нагляду НБУ після реформування
Другим етапом реформування повинно стати затвердження бюдже- ту дирекції, де слід передбачити виділення зі складу територіальних управлінь відділів банківського нагляду та їх фінансування із бюдже- ту дирекції, тобто ввести їх пряме підпорядкування як структурних підрозділів.
Третім етапом стає пряме підпорядкування дирекції Голові Націо-
нального банку України.
Враховуючи те, що Національний банк має затверджувати щорічно
бюджет як доходів, так і видатків, а перевищення доходів над видатками перераховувати в Державний бюджет України, а також те, що кількіс- ний штат дирекції фінансується з бюджету НБУ, додаткових коштів на утримання дирекції передбачати не потрібно.
В європейських країнах існує чітка тенденція в напрямку консолі- дації органів нагляду на національному рівні з єдиною метою покра- щення їх ефективності та результативності. Основними причинами для уніфікації відповідальності нагляду, на наш погляд, є “розмивання” кордонів між фінансовими секторами або існування відносно малих фінансових ринків.
Національний вибір варіюється та може бути наслідком історії, конституційних особливостей або інших факторів, які стосуються національного фінансового сектора.
Проте поєднання банківського регулювання та нагляду в рамках
одного органу порушує дієвість принципу самоорганізації, обмежує можливість системи якісно оцінити комплексні проблеми її функціо- нування. Крім того, в Законі України “Про Національний банк України” є цілий ряд неузгодженостей щодо сутності цих явищ. Так, ст. 1 ви- значає банківське регулювання як функцію НБУ, нагляд – як окрему підсистему, а ст. 55 трактує їх як функції.