1. Необхідність та методи цінового регулювання

Головну роль у всій системі державного регулювання економіки відіграє підтримка відповідного рівня цін і цінової рівноваги, оскільки розбалансування цінового механізму призводить до руйнівних наслідків.

Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки.

Ціна – це грошове вираження вартості одиниці товару.

Метою цінового регулювання є:

1) недопущення інфляції;

2) сприяння нормальній конкуренції;

3) підтримка прожиткового мінімуму.

Все це сприяє стабілізації довгострокового розвитку економіки та соціальної сфери.

Світова практика підтверджує, що державне регулювання цін існує в усіх країнах. Сутність і форми державного втручання в процеси ціноутворення залежать від стану економічного розвитку країни. За умов розвинутого ринку державне втручання обмежується відносним впливом на передумови та побічні наслідки вільного ціноутворення. На етапі початкового формування ринкових відносин держава мусить безпосередньо втручатися і в сам механізм ціноутворення, компенсуючи нездатність ринку утворювати рівноважні ціни.

Державне регулювання цін в Україні регламентується спеціальними законами: «Про ціни і ціноутворення», «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» тощо. Закони в галузі ціноутворення встановлюють основні правила формування та застосування цін в країні, порядок контролю за цінами, відповідальність за його порушення, права та обов’язки окремих органів виконавчої влади у сфері ціноутворення. Для практичного виконання зазначених законів вони доповнюються й конкретизуються спеціальними рішеннями парламенту, указами Президента чи постановами уряду.

В Україні створена спеціальна система органів ціноутворення, до якої входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. До першої групи належить Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, до другої – Управління з питань цінової політики Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Діяльність Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції у сфері ціноутворення спрямоване на формування та реалізацію цінової політики в країні, аналіз та прогнозування динаміки цін і тарифів, розробку пропозицій щодо регулювання цін та стримання інфляції.

Значно ширші повноваження у цій сфері надано місцевим органам виконавчої влади. Вони мають право регулювати ціни на паливно-енергетичні ресурси, що відпускаються населенню для побутових потреб, тарифи на теплову енергію, послуги водопостачання та водовідведення; граничні рівні рентабельності та торговельні надбавки на дитяче харчування; граничні рівні торговельних надбавок на окремі вітчизняні та імпортні лікарські засоби й вироби медичного призначення; заставні ціни на скляну тару.

Певну роботу в галузі ціноутворення проводять відомчі організації, до яких належать міністерства й відомства. Установлюючи ціни, вони погоджують свої рішення з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, пенсійним фондом, Національним банком.

Державна політика цінового регулювання чинить певний тиск на виробників та продавців продукції. За таких умов вони змушені дотримуватися встановлених цін, а іноді й зазнавати суттєвих втрат. Для компенсації збитків держава надає цим підприємствам фінансову допомогу, не допускаючи їх банкрутства на регульованих ринках. Отже, державне регулювання цін – це політика впливу держави на ціни за допомогою законодавчих, адміністративних та кредитно-фінансових заходів.

Втручання держави в процес ціноутворення здійснюється за допомогою різноманітних методів державного регулювання цін (рис. 1)


Рис. 1. Методи цінового регулювання

Спостереження за цінами є первинною формою державної активності в цієї області. Тут виявляється зростання вартості життя для визначення індексу щорічного мінімального підвищення заробітної плати. Вивчається вплив зростання цін на витрати виробництва та конкурентоспроможність. Спостереженням за цінами займається Центральне статистичне управління.

Опосередкований (непрямий) вплив на ціну переважає на етапі зрілого ринку і за нормальних умов розвитку економіки, коли регулюючий потенціал ринкового механізму реалізується на повну силу.

За допомогою цих методів держава регулює поведінку об’єктів, які беруть участь у процесі ціноутворення, але не диктує порядку чи способів визначення цін та їхнього рівня. Це здійснюється завдяки введенню або відміні обмежень у зовнішній торгівлі, зміні облікової ставки, податків, розміру емісії грошей. Державне втручання в процес ціноутворення відбувається шляхом санкціонування урядовими органами завищення витрат виробництва. У собівартість включаються завищені амортизаційні списання, відрахування у різні фонди.

Прямий державний вплив на ціни переважає на початковому етапі створення ринку, коли його регулююча здатність ще недостатньо розвинута або коли виникає кризова ситуація в економіці.

Цей метод передбачає надання субсидій; встановлення податку на додану вартість, встановлення цін на підакцизні товари. Прямий вплив держави на фіксовані ціни і тарифи, а також лідерство в цінах має місце у тих сферах, де значна частка держави, наприклад, будівництво, продукція ВПК тощо.

Використання конкретних методів цінового регулювання залежить від стану економіки країни, породженого певними умовами. Посилення державного регулювання цін зумовлюється:

1) кризовим станом економіки;

2) дефіцитом продукції;

3) високими темпами інфляції;

4) необхідністю прискорення структурної перебудови.

Державне регулювання цін – це засіб досягнення певних цілей у державній економічній політиці. Можна виділити кілька таких цілей:

запобігання руйнівному впливу цін на економіку. Така мета ставиться за переходу країни до ринкових відносин або в період відтворення ринкових відносин, зруйнованих війною чи соціально-економічними заворушеннями. У цей час наявні гострий дефіцит споживчих товарів, високий рівень інфляції, безробіття і т. ін. За таких умов держава вдається до політики прямого регулювання цін. На найнеобхідніші товари та послуги встановлюються фіксовані ціни. Політика фіксованих цін доповнюється дотуванням виробників цієї продукції:

стримування інфляції за допомогою політики доходів. Наразі ставиться завдання зупинити розкручування спіралі «зарплата – ціни» і знизити інфляцію до нормального рівня. Найбільш при цьому застосовується тимчасове «заморожування» цін, використання граничних нормативів рентабельності, датування виробників соціально важливих споживчих товарів тощо;

забезпечення доступу до товарів першої необхідності всім верствам населення незалежно від рівня їхніх грошових доходів. Це відбувається за умов порівняно невисокої ефективності суспільного виробництва, коли існує суперечність між високими витратами на виробництво товарів першої необхідності та низькою заробітною платою широких верств населення. Для вирішення цієї проблеми застосовується політика низьких цін на товари першої необхідності, яка реалізується через низький рівень товарних податків. Щодо деяких товарів не першої необхідності держава застосовує політику високих цін, яка реалізується за допомогою підвищених ставок непрямих податків (наприклад, акцизного збору);

захист внутрішнього ринку від негативного впливу зовнішньої конкуренції. Перевищення внутрішніми цінами світових робить вигідним імпортування іноземних товарів. Це може призвести до спаду виробництва національних підприємств і зростання безробіття. Для запобігання таким явищам держава використовує дотування національних виробників або за допомогою ввізного мита на імпортні товари підвищує їх ціни до необхідного рівня. Якщо необхідно стримати експорт нових товарів, держава через механізм експортного мита підвищує ціни вітчизняних товарів або обмежує вивіз за допомогою нетарифних методів (квотування, ліцензування);

стримування монополізму і забезпечення конкурентного середовища на ринку. Ця мета реалізується за умов переходу до ринкових відносин. На цьому етапі, коли практично немає конкуренції, кожне підприємство поводить себе як монополіст – підвищує ціни й скорочує виробництво для того, щоб забезпечити собі необхідний рівень заробітної плати і прибутку. Вільно визначаючи в собівартості (а також в ціні) своєї продукції частку оплати праці, виробник прагне компенсувати її за рахунок споживача. Такий процес вільного ціноутворення в неконкурентному середовищі є головною причиною нестриманого зростання цін і появи галопуючої інфляції.

Виходом з такої ситуації є запровадження державного регулювання цін і тарифів підприємств-монополістів, до складу яких входять як природні монополії, так і підприємства, що займають монопольне становище на ринку. Також тут існує регулювання цін на основі декларування. Декларування зміни ціни означає, що підприємство для підвищення ціни, яку регулює держава, повинно звернутися у відповідні органи ціноутворення на отримання дозволу на це. В декларації наводяться такі дані: запланований рівень ціни, калькуляція собівартості продукції з розшифровкою подорожчання матеріальних витрат і збільшення трудовитрат, досягнутий і запланований розміри прибутку від реалізації продукції, рівень рентабельності, обґрунтування причин зміни ціни. У разі перевищення рівня регульованих цін і тарифів або їх підвищення без декларування до порушників застосовуються відповідні санкції.

Здійснення державної цінової політики неможливе без контролю за додержанням дисципліни цін. Під дисципліною цін розуміють дотримання визначених нормативними актами й документами вимог щодо формування, установлення та використання цін за умов регульованої ринкової економіки.

Контроль за цінами здійснюють Державна інспекція з контролю за цінами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і підпорядковані їй державні інспекції Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Вони здійснюють державний контроль за дотриманням установленого порядку затвердження й застосування цін, експертизу економічного обґрунтування цін і тарифів, захищають законні інтереси громадян, викорінюють факти зловживань суб’єктами підприємництва.

Право контролю за додержанням дисципліни цін і тарифів мають такі установи: податкові, фінансові та антимонопольні служби, Комітет із захисту прав споживачів. Їх права значно вужчі, ніж інспекцій. Законодавством передбачається адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення законодавства про ціноутворення.

<< | >>
Источник: С.Є. Гіль, О.А. Дудник, Л.В. Єфремова, М.В. Горобинська, Л.І. Приймак. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. Ч.3 / С. Є. Гіль, О. А. Дудник, Л. В. Єфремова, М. В. Горобинська, Л. І.Приймак. - Харків: Вид. ХНЕУ,2004. - 79 с. (Укр. мов.). 2004

Еще по теме 1. Необхідність та методи цінового регулювання:

  1. 99.Необхідність і методи державного регулювання зовнішьно-економічної діяльності.
  2. Необхідність державного регулювання фінансового ринку
  3. 2. Сутність державного регулювання економіки та факто­ри, що зумовлюють його необхідність
  4. Тема 4. Методи державного регулювання ЗЕД. Тарифне та нетарифне регулювання ЗЕД
  5. 4.1 Методи державного регулювання ЗЕД.
  6. 3. Методи державного регулювання економіки
  7. 4.3. Методи бюджетного регулювання доходів та видатків
  8. 2. Форми та методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
  9. 3.2 Місце державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в системі регулювання світогосподарських зв'язків
  10. Методи державного регулювання соціальної сфер
  11. Лекція 2 Методи державного регулювання економіки
  12. Розділ 15 Цінова політика на зовнішньому ринку
  13. 4.4. ФІНАНСОВІ МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
  14. 1. СУЧАСНА ЦІНОВА СТРАТЕГІЯ ФІРМИ
  15. Цінова еластичність попиту і пропозиції
  16. 15.4. ФІНАНСОВІ МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ
  17. ТЕМА 4 .Основні методи та інструменти державного регулювання економіки
  18. 7.3. Монопольна влада. Цінова дискримінація
- Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЕД України - ВЭД РФ - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Товароведение - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -