2. Антиінфляційна політика

Інфляція виникає внаслідок переважання випуску грошей над виробництвом товарів і має серйозні соціально-економічні наслідки.

Інфляційні процеси можуть виникати під впливом таких чинників:

грошових – емісія паперових грошей, швидкості їх обертання, стану фінансово-кредитної системи, відношення національної валюти до інших валют;

виробничих (негрошових) – монополізації виробництва, браку конкуренції, структурних перекосів у матеріальному виробництві та ціновій політиці, витратного характеру економіки.

Грошові чинники формують інфляцію попиту, яка виявляється в перевищенні сукупним попитом пропозиції і виникненні надлишкової платоспроможності. Якщо зростання сукупного попиту не компенсується підвищенням пропозиції, то це призводить до інфляційного зростання цін, яка супроводжується збільшенням грошової маси та знецінюванням грошової одиниці.

За умов перехідної економіки виникнення інфляційного попиту зумовлюється надмірною емісією грошей у готівковій формі; дефіцитом бюджету; непродуманою кредитною експансією банків, що призводить до емісії грошей у безготівковій формі; високим рівнем непродуктивних державних витрат, зокрема надмірним інвестуванням у важку промисловість та військово-промисловий комплекс.

Виробничі фактори спричиняють інфляцію витрат. Головним її імпульсом стає підвищення заробітної плати та цін на сировину, матеріали, устаткування. До чинників інфляції витрат належить підвищення ставок оподаткування, що рівнозначно збільшенню витрат виробництва й відповідному зростанню цін. Високі ставки податків обмежують стимули розвитку виробництва, що зменшує пропозицію товарів і відносно збільшує грошову масу.

З метою стримування інфляції та зменшення її негативних наслідків уряд здійснює антиінфляційну політику. Антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, які спрямовані на боротьбу з інфляцією.

Втілення в життя такої політики потребує від уряду розробки антиінфляційної програми, яка визначає мету, завдання та способи її реалізації.

Важливою частиною розробки цієї програми є встановлення кількісних показників, які визначають її кінцеві результати. До них відносяться цінові показники (темп інфляції, індекс споживчих цін та ін.), динаміка грошової маси в обігу, розмір та динаміка державних витрат тощо. Здебільшого антиінфляційна політика охоплює політику управління чинниками попиту та пропозиції.

У міжнародній практиці застосовуються такі класичні напрямки антиінфляційної політики:

дефляційна політика (регулювання попиту);

політика доходів (регулювання витрат).

Сутність дефляційної політики полягає у тиску на окремі елементи платоспроможного попиту з метою його обмеження та формування нового співвідношення попиту і пропозиції як щодо товарів, так і щодо грошей. З метою регулювання попиту використовуються заходи грошово-кредитної структури, структурно-інвестиційної та бюджетної політики. Заходи грошово-кредитної політики стосуються обмеження та стабілізації грошового обігу. З цією метою використовуються такі важелі впливу на грошову масу:

процентна ставка;

норма обов’язкових резервів;

операції на відкритому ринку.

Головним важелем впливу на величину грошової маси є надання Центральним банком кредитів комерційним банкам. Установлюючи офіційну облікову ставку, Центральний банк визначає вартість грошей. За підвищення облікової ставки вартість кредитів комерційних банків зростає, що зумовлює падіння попиту на кредит, а через них – на величину грошової маси в обігу.

Зміна норми обов’язкових резервів для комерційних банків має подвійні наслідки. З одного боку, підвищення резервної норми веде до прямого вилучення певних коштів з обігу, що обмежує їхню пропозицію. З іншого, це спричиняє подорожчання кредитів і сприяє зменшенню попиту на гроші.

Суттєвим напрямком антиінфляційного регулювання є проведення операцій з цінними паперами на відкритому ринку. Центральний банк продає комерційним банкам цінні папери, що призводить до вилучення з обігу відповідної частини грошової маси.

Іншим напрямком антиінфляційної політики є політика доходів, сутність якої полягає в прямому обмеженні зростання цін та доходів, передусім заробітної плати.

Політика доходів справляє подвійний вплив на інфляцію. Обмежуючи розміри підвищення цін і заробітної плати, політика доходів зменшує зростання витрат на виробництво товарів, в ціну яких входять ці величини. Стримування зростання заробітної плати обмежує платоспроможний попит, що негативно впливає на економіку. Тому політика доходів часто використовується із заходами дефляційної політики.

Особливістю проведення політики доходів держави є можливість її проведення не тільки щодо економіки країни в цілому, а й у межах окремих секторів економіки, зокрема в державному. Регулювання цін і заробітної плати в державному секторі справляє подвійний вплив на інфляційні процеси, стримуючи підвищення загального рівня цін і стабілізуючи державний бюджет.

Для проведення політики доходів держава може створювати спеціальні тимчасові органи або використовувати традиційні структури, наприклад Міністерство фінансів. Найбільш результативною політика доходів стає тоді, коли в регулюючих органах беруть участь представники трьох зацікавлених сторін: держави, підприємств і профспілок.

Слід звернути увагу також на адаптаційну політику, яка спрямована не стільки на боротьбу з інфляцією, скільки на пристосування до неї, а також на припинення інфляційних очікувань.

З таких можна назвати адаптаційну політику, яка реалізується за рахунок індексації доходів. Спричинення інфляцією підвищення цін призводить до зниження доходів населення. У зв’язку з цим виникає необхідність у повній або частковій індексації доходів через підвищення заробітної плати працівників бюджетних установ, пенсій, грошових виплат з урахуванням зростання цін.

Проведення антиінфляційної політики залежить від співвідношення багатьох економічних процесів. Найбільшої ефективності можна досягти лише за умов комплексного використання всіх способів боротьби з інфляцією.

<< | >>
Источник: С.Є. Гіль, О.А. Дудник, Л.В. Єфремова, М.В. Горобинська, Л.І. Приймак. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. Ч.3 / С. Є. Гіль, О. А. Дудник, Л. В. Єфремова, М. В. Горобинська, Л. І.Приймак. - Харків: Вид. ХНЕУ,2004. - 79 с. (Укр. мов.). 2004

Еще по теме 2. Антиінфляційна політика:

  1. 12.6. Інфляція та антиінфляційна політика
  2. 65.Антиінфляційне регулювання економіки в розвинутих країнах. Інфляція в Україні в 90-х роках ХХ ст. та на початку ХХІ ст.
  3. 10.2. Суть і види фіскальної політики. Дискреційна фіскальна політика
  4. 83. Фінансова система і фінансова політика в державі. Фіскальна політика.
  5. 3. Валютне регулювання та курсова політика центрального банку. Особливості валютного регулювання і курсової політики Національного банку України
  6. Основні типи дивідендної політики
  7. 12.4. Теоретичні основи та засоби монетарної політики
  8. 5.5. Політика комунікацій
  9. 3.3. Організаційно-правове забезпечення фінансової політики
  10. 21.Стимулююча та стримуюча фіскальна політика
  11. Тема 6. Державна бюджетна політика
  12. 3. Фінансова політика в ринковій економіці
- Бюджетна система України - Бюджетная система РФ - ВЕД України - ВЭД РФ - Государственное регулирование экономики России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - Инновации - Инфляция - Информатика для экономистов - История экономики - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Математические методы в экономике - Международная экономика - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоги и налогообложение - Организация производства - Основы экономики - Отраслевая экономика - Политическая экономия - Региональная экономика России - Теория управления экономическими системами - Товароведение - Философия экономики - Ценообразование - Эконометрика - Экономика отрасли - Экономика предприятий - Экономика природопользования - Экономика регионов - Экономика труда - Экономическая география - Экономическая история - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ -