1.1. Організаційні передумови створення підприємства

Фінансовий облік на підприємстві ведуть протягом усього періоду його діяльності – від створення до ліквідації. Офіційно робота бухгалтера починається після реєстрації підприємства. Але досить часто, особливо на невеликих підприємствах, бухгалтеру самому доводиться брати участь в організації підприємства, розробці установчих документів, реєстрації.

Тому він має знати, як це здійснюють.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – це засвідчення факту створення або припинення дії юридичної особи, факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законодавчо-нормативними актами України, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Перш ніж починати створювати та реєструвати підприємство, необхідно ознайомитися з такими нормативними документами (зі змінами та доповненнями) як:

· Конституція України/ Голос України від 13.07.1996 р.;

· Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV;

· Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV;

· Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV;

· Господарський процесуальний кодекс України від 6.11.1991 р. № 1798-ХIІ;

· Закон України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» від 15.03.2003 р. № 755- IV;

· Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ;

· Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 157б-ХІІ;

· Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480 – IV;

· Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991 p. № 872-ХІІ;

· Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 p. № 448/96-ВР;

· Наказ ДПАУ від 19.02.1998 p. № 80 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків» (зареєстровано в Мін’юсті України 16.03.98 р. за № 172/2612;

· Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 17 від 11.01.1999 p., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.1999 p. за № 264/3557;

· Інструкцією № 3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженою постановою НБУ від 18.12.1998 p. № 527.

· Постановою КМУ «Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп» від 20.07.1996 p. № 781 із змінами, внесеними постановою КМУ від 25.08.1998 p. № 1336.

· Постановою КМУ «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» від 22.01.1996 р. № 118.

· Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 p. № 740 «Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності».

Для організації ведення обліку в залежності від системи оподаткування бухгалтеру може стати слушною наступна підбірка аналітичних матеріалів (зі змінами та доповненнями):

· Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ;

· Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV;

· Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997 р. № 283/97- ВР;

· Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/ 97 – ВР;

· Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV;

· Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 р. № 1776-IІІ;

· Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік;

· Закон України «Про патентування деяких видів деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. № 98/96 – ВР;

· Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775 – ІІІ;

· Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 № 2063 – ІІІ;

· Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96 – ВР;

· Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV;

· Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-IІІ;

· Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-IІІ;

· Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV;

· Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 28.06.1999 p. № 746/99;

· Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21- 1;

· Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, затверджена наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18.12.2000 р. № 339;

· Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

· Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.10.1999 p. № 599;

· Порядок страхування осіб на добровільних засадах за загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затверджений постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.2005 р. № 62;

· Тимчасовий порядок узяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців як платників страхових внесків, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.06.2005 р. № 10-1;

· Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100;

· Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат із загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджений постановою КМУ від 26.12.2003 р. № 2035, тощо.

Дореєстраційному періоду передує ряд організаційних етапів:

Рис. 1.1. Дореєстраційні етапи створення підприємства.

Види підприємства визначені статтею 63 Господарського кодексу України (рис. 1.2).

Підприємства, створені на договірних засадах юридичними та фізичними особами на змішаній формі власності для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку, носять назву господарських товариств (рис.1.3).

Рис. 1.2. Види підприємств в Україні.

Рис. 1.3. Види господарських товариств в Україні.

Установчі документи юридичної особи готують і затверджують на початковій стадії створення організації. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладають письмово і підписують усі учасники (засновники), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

При розробці установчих документів доцільно звернутися за допомогою до фахівця, оскільки правильність їх складання має велике значення для подальшої діяльності підприємства. Адже практика показує, що внаслідок порушення положень установчих документів може постати питання про існування самого підприємства.

Загальні вимоги до оформлення документів, які подаються для державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи – підприємця, є наступними:

O викладені державною мовою;

O рєєстраційна картка заповнюється в друкований спосіб або від руки друкованими літерами (якщо документи надсилаються на державну реєстрацію рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально посвідчений);

O установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом, викладені письмово, прошиті, пронумеровані та підписані засновниками (учасниками). Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені.

Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід’ємною частиною відповідних установчих документів.

Залежно від організаційно-правової форми юридичної особи необхідними установчими документами є:

· статут (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, кооперативи, державні комерційні підприємства, казенні підприємства, комунальні унітарні підприємства, приватні підприємства, статутні об’єднання підприємств);

· засновницький договір (повні товариства, командитні товариства, договірні об’єднання підприємств);

· індивідуальний або спільний установчий акт (установа за ЦКУ).

Положенням встановлена господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб’єктів у випадках, визначених законом (частина 2 пункту 4 статті 57 ГКУ).

Законодавчі акти України встановлюють деякі спеціальні вимоги щодо форми та змісту рішення про створення юридичної особи:

1) стаття 142 ЦКУ визначає вимоги щодо договору про заснування товариства з обмеженою відповідальністю, який не є установчим документом.

Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновують кілька осіб, то вони, при необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства, можуть укласти договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку в статутному капіталі кожного з учасників, терміни і порядок внесення вкладів та інші умови. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов’язковим.

2) аналогічні правила встановлені статтею 153 ЦКУ і статтею 81 ГКУ до договору про заснування акціонерного товариства.

Стаття 88 ЦКУ та стаття 57 ГКУ встановлюють вимоги до змісту установчих документів юридичної особи.

Статут підприємства дає повне уявлення про його правовий статус як самостійного господарюючого суб’єкта, що має всі права юридичної особи, про внутрішній механізм управління, режим формування і використання майна, розпорядження коштами і прибутком підприємства (див. Додаток А).

У статуті можуть бути такі розділи:

1) Загальні положення.

2) Мета і завдання діяльності.

3) Функції.

4) Утворення і використання коштів. Майно підприємства.

5) Управління.

6) Членство. Права та обов’язки.

7) Звіт, звітність та контроль.

8) Створення та використання пайового фонду (якщо це передбачено законодавством).

9) Виробничо-господарська, зовнішньоекономічна діяльність.

10) Повноваження трудового колективу.

11) Реорганізація та ліквідація.

При розробці статуту необхідно звернути особливу увагу на такі питання:

· зазначення власника (склад засновників, учасників), найменування підприємства та його місцезнаходження (юридична адреса);

· визначення предмета і мети діяльності.

Мета – це отримання прибутку, заповнення ринку товарами вітчизняного виробництва;

· юридичний статус підприємства.

Це статті про підприємство як юридичну особу, його майно, самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках, фірмовий знак, про печатку і найменування. Якщо підприємство має право випускати цінні папери, то таке право теж належить до юридичного статусу підприємства;

· склад майна підприємства: перелік фондів (основні, оборотні, інше майно, статутний фонд, резервний фонд, страховий фонд та ін.); порядок утворення майна; порядок розподілу прибутків та покриття витрат; порядок випуску акцій. Якщо підприємство не має свого майна, то включають пункт, що майно закріплене за ним на праві повного господарського відання, оперативного управління та оренди;

· перелік органів управління підприємством;

· порядок призначення директора та інших посадових осіб, їх компетенція;

· про контрольні органи (ревізійну комісію, її склад, порядок діяльності);

· про трудові відносини, засновані на виконанні положень Кодексу про працю в Україні;

· про раду підприємства (порядок її створення, склад, компетенцію);

· про ревізійну комісію, про раду трудового колективу, діяльність профспілкового комітету;

· також окремими статтями визначають порядок внесення змін до статуту.

Усі примірники статуту необхідно нотаріально засвідчити.

Статут акціонерного товариства має містити також відомості про види випущених акцій, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купують засновники, наслідки невиконання зобов’язань із викупу акцій.

У статуті товариства з обмеженою відповідальністю також зазначають розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Засновницький договір – це один із різновидів згоди про спільну діяльність, який визначає всі параметри взаємовідносин між засновниками товариства, насамперед майнового та організаційного параметру.

До засновницького договору вносять такі положення:

1) Термін діяльності товариства (це може бути якийсь конкретний період до досягнення мети або його може взагалі не бути).

2) Дочірні підприємства, філії, представництва (можна створювати, але не обов’язково).

3) Конкретні права учасників товариства:

а) участь в управлінні товариством;

б) участь у розподілі прибутку;

в) вихід із товариства;

г) отримання інформації про діяльність товариства.

4) Обов’язки учасників товариства.

5) Фонди товариства (страхові та резервні).

6) Прибуток товариства, порядок розпорядження прибутком.

7) Зміни до статутного фонду.

8) Припинення діяльності товариства, реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) або ліквідація.

9) Розподіл коштів товариства при його ліквідації.

Посадовими особами органів управління товариством визначають: голову та членів виконавчого органу, голову ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства (спостережна рада), – голову та членів товариства.

Засновницькі договори повного і командитного товариств мають також визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладів командитного товариства у засновницькому договорі вказують тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Після затвердження установчих документів підприємство реєструють в органах державної реєстрації (рис. 1.4). Цей процес містить низку суттєвих недоліків:

1) обов’язкова присутність власників (підприємця) при реєстрації;

2) недостатня інформація щодо процедур реєстрації у різних державних установах;

3) розташування реєстраційних установ у різних частинах міста;

4) дублювання відомостей, що подаються у різні установи;

5) необізнаність підприємців щодо прав гарантованих їм законодавством, а також щодо обов’язків установ, що здійснюють реєстрацію.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців включає наступні етапи:

O перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

O перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

O внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу – підприємця до Єдиного державного реєстру;

O оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

З прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-ІV (набрав чинності з 01.07.2004 р.) всі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичні особи – підприємці підлягають державній реєстрації, кількість етапів якої значно зменшилась за рахунок створення Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (функціонує у вигляді так званих «Реєстраційних палат» – «єдиного вікна» (рис. 1.5)). Таке функціонування Реєстраційних палат надає ряд суттєвих переваг:

Рис. 1.4. Послідовність реєстрації підприємства з середніми термінами реєстрації.

1 – Середній термін реєстрації 16 днів; 2 – Середній термін реєстрації 4,5 дні; 3 – Середній термін реєстрації 3 днів; 4 – Середній термін реєстрації 3 дні; 5 – Середній термін реєстрації 3 дні; 6 – Середній термін реєстрації 3 дні; 7 – Середній термін реєстрації 6 днів; 8 – Середній термін реєстрації 3 дні; 9 –Середній термін реєстрації 16 днів; 10 – Загальний час реєстрації 28 днів.


Рис. 1.5. Реєстрація підприємства за допомогою Реєстраційних палат – «єдиного вікна».

1) проведення реєстрації відбувається без особистої присутності власників (підприємця) на проміжних етапах реєстрації. Особиста присутність необхідна лише на початку (подання документів) та в кінці (отримання всіх необхідних документів);

2) відкрита та вичерпна інформація щодо процедур реєстрації;

3) економія зусиль та часу власників (підприємців) за рахунок розміщення усіх представників реєстраційних установ в одному приміщенні;

4) відкритість та прозорість реєстрації;

5) уникнення дублювання інформації, що подається для реєстрації;

6) контроль громадських організацій за здійсненням реєстраційних процедур, наявність консультаційних послуг, що надаються професійними юридичними організаціями;

7) процедура реєстрації триває не більше 10 днів;

8) витрати складають: для юридичних осіб – 194 грн., для фізичних осіб – 84,5 грн.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Але вважаємо за доцільне навести повний перелік організаційних етапів реєстрації підприємства для цілісності їх сприйняття та в зв’язку з невідпрацьованістю переліку етапів, що входять до складу «єдиного вікна».

Алгоритм (послідовність) реєстрації наведено у вигляді схеми (рис. 1.6), на якій зображена стежка, що проходить через органи виконавчої влади і банк, на шляху використовують портфелі з відповідним номером, у них – усе, що необхідно для реєстрації у відповідному органі.

Розглянемо кожен із цих етапів.

Рис. 1.6. Послідовність реєстрації підприємства.

<< | >>
Источник: І. Д. Фаріон І. В. Перевозова. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ Й АНАЛІЗУ. 2007

Еще по теме 1.1. Організаційні передумови створення підприємства:

  1. 3. Створення організаційної структури управління підприємства
  2. Організаційні основи ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
  3. Організаційні заходи щодо операційної реструктуризації підприємства
  4. 8.1 Порядок створення та організація діяльності підприємств за участю іноземних інвесторів в Україні
  5. Тема 1. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА
  6. 8.2 Порядок створення та функціонування підприємств за участю українського капіталу за кордоном
  7. БІЗНЕС-ПЛАН з проекту: «Створення цеху з випікання здобних виробів на базі приватного підприємства
  8. 54.Функції управління фірмою. Організаційні структури управління підприємством.
  9. 10.2.1. Завдання та передумови організації дебіторської заборгованості
  10. Загальні поняття та передумови реорганізації