14.2. Поняття і види матеріальної відповідальності

Матеріальна відповідальність – це зобов’язання працівника відшкодувати збитки, завдані підприємству внаслідок порушення своїх трудових обов’язків.

Матеріальна відповідальність виникає безпосередньо після завдання збитків незалежно від притягнення працівника до інших видів відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, кримінальної) і застосування до нього інших заходів матеріального впливу.

Чинним законодавством встановлені два основних види матеріальної відповідальності: повна та неповна (обмежена).

При повній матеріальній відповідальності на працівника покладено обов’язок відшкодувати шкоду, що він завдав, у повному розмірі без обмежень.

Повну матеріальну відповідальність можна нести як один працівник (індивідуальна відповідальність), так і група працівників (колективна відповідальність).

При індивідуальній матеріальній відповідальності між підприємством і працівником, який виконує роботи, пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (випуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей (з умовою, що такий працівник досяг 18-річного віку), укладають письмовий договір про повну індивідуальну відповідальність (див. Додаток Т). Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 р. № 447/24.

Повну індивідуальну матеріальну відповідальність встановлюють при виконанні або заміщенні посад і робіт, передбачених вищевказаним переліком, і за одночасної наявності наступних умов:

· коли товарно-матеріальні цінності вручають безпосередньо працівникові під звіт, тобто на нього особисто покладають обов’язки щодо їх зберігання і продажу (комірники, касири, буфетники, експедитори та інші особи, які здійснюють виробничі операції з цінностями самостійно);

· працівнику надають окреме ізольоване приміщення або місце для зберігання, продажу чи обробки товарно-матеріальних цінностей;

· працівник самостійно звітує перед бухгалтерією підприємства за доручені йому цінності.

Колективну матеріальну відповідальність вводять при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника й укласти з ним окремий договір про повну матеріальну відповідальність. Таку відповідальність встановлює власник або орган, який він уповноважив, зі згоди профспілкового комітету (якщо такий є на підприємстві) та настає тільки на підставі договору, який укладають між підприємством і всіма членами колективу (бригади) й у випадку заподіяння дійсної шкоди підприємству.

Умови введення колективної матеріальної відповідальності наступні:

· якщо при бригадній формі організації праці члени колективу спільно виконують роботи, пов’язані з прийманням, зберіганням, продажем, застосуванням у процесі виробництва переданих ним цінностей;

· якщо для бригад створено реальну можливість забезпечувати повне збереження довірених їм цінностей. Для цього бригадам повинні бути виділені окремі виробничі допоміжні приміщення, що дадуть змогу приймати, відпускати, обробляти, продавати та виконувати інші операції з матеріальними цінностями, а також здійснювати постійний контроль за ними;

· якщо при укладанні договору про колективну матеріальну відповідальність дотримувалися принципу добровільності.

Введення бригадної матеріальної відповідальності й укладання договору означає, що бригада бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, які передані їй для зберігання.

У випадку виникнення конфліктної ситуації, коли працівник не бажає вступати до бригади з колективною матеріальною відповідальністю, відмова працівника від вступу до бригади не є підставою припинення трудового договору за ініціативою адміністрації.

При вибутті з бригади окремих працівників або прийманні до неї нових працівників договір не переоформляють. У цих випадках у договорі проти підпису члена бригади, який вибув, вказують дату вибуття, а новий працівник підписує договір та вказує дату вступу до бригади. При зміні бригадира або вибутті з бригади більше 50% від її первинного складу договір обов’язково переоформлюють.

Склад бригад із матеріальною відповідальністю визначають залежно від конкретних умов роботи та профілю того підприємства або його структурного підрозділу, де введена така відповідальність (спеціалізації, кількості робочих місць та змін, навантаження одного працівника).

До бригад із матеріальною відповідальністю не включають практикантів навчальних закладів, учнів, які навчаються безпосередньо на підприємствах.

До бригади з повною матеріальною відповідальністю також не входять:

· особи, прийняті на роботу з неповним робочим днем або неповним робочим тижнем, якщо вони спільно з іншими працівниками не розпоряджаються товарними цінностями. Цих осіб можна направляти на самостійні ділянки роботи з індивідуальною матеріальною відповідальністю;

· працівники, з якими може бути укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Бригади матеріально відповідальних осіб можуть бути комплексними та спеціалізованими.

Комплексні бригади об’єднують працівників різних професій та посад.

Спеціалізовані бригади формуються переважно з працівників однієї професії.

У зв’язку з тим, що в основу діяльності бригади матеріально відповідальних осіб покладена бригадна форма організації праці, вони функціонують на однакових принципах: добровільності комплектування, товариської допомоги та взаємозамінності, колективної матеріальної зацікавленості в результатах праці та відповідальності за доручену роботу, психологічної сумісності членів бригади тощо.

Склад колективу (бригад) з матеріальною відповідальністю встановлюють залежно від конкретних умов роботи та профілю (типу) підприємства.

При укладанні договору про повну матеріальну відповідальність слід пам’ятати, що такий договір може бути укладений лише з працівником, посада або виконувана робота якого є в Переліку наказу № 43, інакше на працівника за матеріальну шкоду, яку він заподіяв, може бути покладена тільки обмежена матеріальна відповідальність у розмірі не більше середнього місячного заробітку. Якщо ж буде встановлено, що дії винної особи призводять до кримінальної відповідальності, то до цієї особи застосовують повну матеріальну відповідальність.

Обмежену матеріальну відповідальність згідно зі ст. 133 КЗпП несуть:

· працівники – за псування або знищення з необережності матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів (продукції), в т. ч. при їх виготовленні, інструментів, вимірювальних пристроїв, спеціального одягу та інших предметів, які підприємство видало працівникам для користування;

· керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів – за шкоду, завдану підприємству надмірними грошовими виплатами, неправильною організацією обліку і зберіганням матеріальних цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкрадань, знищення і псування матеріальних грошових цінностей.

<< | >>
Источник: І. Д. Фаріон І. В. Перевозова. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ Й АНАЛІЗУ. 2007

Еще по теме 14.2. Поняття і види матеріальної відповідальності:

  1. 14.1. Нормативне регулювання матеріальної відповідальності
  2. Тема 14 ОРГАНІЗАЦІЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
  3. 5.4.1. Види соціальної відповідальності
  4. 3. ПОНЯТТЯ І ВИДИ МИТА
  5. 13.1. Поняття рейтингової оцінки банку та її види
  6. Поняття та види грошових потоків корпорації
  7. 8.3. Поняття та види державного боргу
  8. 1. Поняття та види банківських інвестицій
  9. Поняття, види та чинники формування валютного курсу
  10. 15.1. Поняття, види та учасники обліку векселів.
  11. Корпоративні утворення та їх роль в національній економіці. Поняття, види господарських товариств
  12. 4.4. Поняття еластичності, її види та показники. Аналіз еластичності попиту