10.2.1. Завдання та передумови організації дебіторської заборгованості

Створення великих обсягів дебіторської заборгованості знижує платоспроможність підприємства. Для проведення розрахунків за зобов’язаннями підприємству доводиться перетворювати високоліквідні активи на грошові кошти, у протилежному випадку йому загрожує банкрутство.

Основними завданнями організації обліку дебіторської заборгованості є:

· вибір оптимальних для підприємства критеріїв класифікації дебіторської заборгованості;

· вибір методу визначення резерву сумнівних боргів;

· розробка графіка документообігу для документів, що підтверджують виникнення дебіторської заборгованості, та доведення цієї інформації до виконавців;

· достовірне відображення дебіторської заборгованості у реєстрах і звітності.

Основною передумовою достовірного відображення дебіторської заборгованості в обліку є правильна її класифікація (рис. 10.7).

Рис. 10.7. Класифікація дебіторської заборгованості.

Залежно від виду дебіторської заборгованості її оцінюють по-різному.

Довготермінову дебіторську заборгованість оцінюють за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, яких очікують для погашення цієї заборгованості. Порядок дисконтування необхідно своєчасно довести до облікових працівників, до обов’язків яких входить облік розрахунків з дебіторами.

Заборгованість за фінансовою орендою відображають у балансі орендодавця в сумі чистих інвестицій в оренду. Поточну дебіторську заборгованість оцінюють у фактичній сумі на дату її виникнення.

Крім того, при оцінці товарної дебіторської заборгованості чинним законодавством передбачені певні особливості. Відповідно до принципу обачності, в момент визначення доходу від реалізації підприємство має визначити можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями. Тобто, за сумнівною заборгованістю з метою відображення реальної картини фінансового стану підприємства створюють резерв сумнівних боргів, таким чином слід організувати відображення поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Величину сумнівних боргів можна визначати трьома способами:

· виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

· на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення з урахуванням досвіду минулих років щодо платоспроможності дебіторів;

· питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати.

Різниця у способах полягає лише в тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку, і як визначають коефіцієнт сумнівності.

Перший спосіб – метод умовного визначення резерву сумнівних боргів. При визначенні величини резерву сумнівних боргів, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, підприємство на дату складання фінансової звітності повинно вивчити платоспроможність за кожним дебітором і вивести за ними індивідуальний коефіцієнт сумнівності, за яким потім визначають суму резерву за даною заборгованістю.

Сума резервів за кожним дебітором становитиме загальну суму резерву сумнівних боргів у підприємстві.

При застосуванні даного способу визначення коефіцієнта сумнівності досить суб’єктивне, оскільки платоспроможність будь-якого дебітора можна визначити тільки приблизно. При цьому ступінь точності результату залежить від наявності достовірної інформації про дебіторів і від кваліфікації експерта.

За допомогою другого способу резерв розраховують на підставі класифікації поточної дебіторської заборгованості за термінами несплати й аналізу фактичного непогашення за попередні звітні періоди.

Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги класифікують, групуючи дебіторську заборгованість за термінами її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Таким чином, чим більше дебітор прострочив оплату за продукцію, тим більше у підприємства сумнівів щодо оплати цих сум. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає із збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт сумнівності встановлює підприємство, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію за попередні звітні періоди.

Суть третього способу полягає в визначенні коефіцієнта сумнівності шляхом співставлення величини дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, що визнана безнадійною за попередній період з величиною чистого доходу від реалізації товарів, робіт і послуг за цей період.

Величину резерву сумнівних боргів визначають як добуток розрахованого коефіцієнта сумнівності і чистого доходу за товари, роботи і послуги, що підлягає оплаті, за звітний період.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з активів здійснюють з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. При недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списують з активів на інші операційні витрати.

Організовуючи облік і контроль за дебіторською заборгованістю, необхідно передбачити:

· підвищення конкурентоспроможності продукції на ринку за допомогою відстрочення платежів;

· сприяння зростанню обсягу продажів шляхом надання комерційного кредиту;

· розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів;

· надання рекомендацій щодо зменшення кількості фактично або потенційно неплатоспроможних покупців.

<< | >>
Источник: І. Д. Фаріон І. В. Перевозова. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ Й АНАЛІЗУ. 2007

Еще по теме 10.2.1. Завдання та передумови організації дебіторської заборгованості:

  1. 11. Облік дебіторської заборгованості.
  2. Оптимізоція розміру дебіторської заборгованості
  3. Реестр дебіторів та аналіз стану дебіторської заборгованості
  4. 10.2.2. Документування дебіторської заборгованості
  5. Класифікація дебіторської заборгованості
  6. Структура кредиторської та дебіторської заборгованості
  7. 10.2. Організація обліку дебіторської заборгованості
  8. Тема 10 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ, РОЗРАХУНКІВ ТА ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
  9. 5.2. Зміст і передумови організації бухгалтерського обліку, аналізу та контролю
  10. 11.1. Завдання і принципи організації обліку праці та її оплати
  11. 9.1. Завдання організації обліку запасів та методи їх оцінки
  12. 5.1. Погашення кредиторської заборгованості за рахунок відновлення процесу виробництва
  13. 11.1 Основні поняття поточної заборгованості.
  14. Реестр кредиторів та аналіз стану кредиторської заборгованості
  15. РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ, СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ
  16. 6.4. Причини та наслідки зростання державної заборгованості країн, що розвиваються
  17. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ФІНАНСІВ