Управління реальними інвестиціями

Основу інвестиційної діяльності складає реальне інвестування. Специфічний характер реального інвестування та його форми визначають особливості його здійснення на підприємстві. Для підприємств

із високою інвестиційною активністю з метою підвищення ефективності управління реальними інвестиціями доцільно розробляти специфічну політику.

Політика управління реальними інвестиціями — це частина загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку та реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів.

Процес формування політики управління реальними інвестиціями передбачає:

- аналіз стану реального інвестування у звітному періоді;

- визначення загального обсягу реального інвестування в плановому періоді;

- визначення форм реального інвестування;

- підготовка бізнес-плану інвестиційного проекту;

- оцінка ефективності окремих реальних інвестиційних проектів на основі системи показників (чистої поточної вартості, терміну окупності, індексу рентабельності, внутрішньої ставки дохідності);

- формування портфеля реальних інвестицій.

Інвестиційний проект - це основний документ, що визначає необхідність здійснення реального інвестування, у якому в загальноприйнятій послідовності розділів викладаються основні характеристики проекту та фінансові показники, пов’язані з його реалізацією.

Залежно від видів інвестиційних проектів диференціюються вимоги щодо їх розроблення. Для невеликих інвестиційних проектів , що фінансуються за рахунок внутрішніх джерел, обґрунтування здійснюється за скороченим колом розділів та показників. Таке обґрунтування може містити мету інвестиційного проекту, його основні параметри, обсяг необхідних фінансових ресурсів, показники ефективності інвестиційного проекту та схему реалізації інвестиційного проекту.

Для інвестиційних проектів, що мають фінансуватися за рахунок зовнішніх джерел фінансування, необхідне повномасштаб- не обґрунтування за відповідними національними та міжнародними стандартам. Згідно з Положенням про типовий бізнес-план структура бізнес-плану містить такі розділи:

- юридичний статус підприємства;

- стисла історична довідка про діяльність підприємства;

- характеристика продукції (послуг), що виробляється та пропонується виробляти підприємством, та ринків збуту;

- характеристика конкурентного середовища;

план маркетингової діяльності; план виробничої діяльності підприємства; організаційний план;

план охорони навколишнього середовища; фінансовий план та програма інвестицій; заходи з мобілізаційної підготовки підприємства; аналіз можливих ризиків та страхування; висновки.

У процесі практичної діяльності було вироблено різноманітні методи та практичні прийоми оцінки реальних проектів, які можна об’єднати у дві групи:

1) статичні, тобто методи, у яких не враховується різниця вартості грошей у часі;

2) динамічні, тобто методи, засновані на дисконтуванні.

До статичних методів найчастіше відносять такі методи: простий термін окупності (PB - Pay Back)·, бухгалтерська норма дохідності (ARR - Average rate of Return).

Термін окупності як метод оцінки інвестиційних проектів досить простий, тому, незважаючи на притаманні йому суттєві недоліки, досить часто використовується при оцінці. Терміном окупності є період, протягом якого первинні інвестиції окупаються доходами від реалізації проекту. Досить часто цей метод використовують для експрес-аналізу проектів.

Бухгалтерська норма дохідності показує, скільки відсотків за рік у середньому заробляє підприємство на свої інвестиції. Розрахувати даний показник можна, поділивши середній річний прибуток на середню річну суму інвестицій. Як метод оцінки проекту бухгалтерська норма дохідності має низку переваг: по-перше, це простота розрахунків, по-друге, існує зв’язок із бухгалтерськими характеристиками доходу. Водночас при прийнятті інвестиційних рішень не слід ураховувати тільки бухгалтерські дані, адже при цьому не враховується зміна вартості грошей у часі.

Динамічні методи складаються з методу розрахунку чистої поточної вартості (NPV), методу розрахунку індексу рентабельності інвестицій (PI), методу розрахунку норми рентабельності інвестицій (IRR)1 методу визначення терміну окупності інвестицій.

Метод розрахунку чистої поточної вартості набув найбільшого поширення при оцінці інвестиційних проектів. Чиста поточна вартість характеризує абсолютний результат процесу інвестування і може бути розрахована як різниця дисконтованих до

одного моменту часу потоків доходів і витрат інвестиційного проекту.


де CFif — грошові надходження в період t, грош.

од.;

CFof t - вибуття грошових коштів у період t, грош. од.;

г- ставка дисконтування, од.;

п - термін реалізації проекту, років.

Логіка використання даного критерію для прийняття рішень така:

- якщо NPV > 0, то проект необхідно прийняти;

- якщо NPV< 0, проект необхідно відхилити;

- якщо NPV = 0, то проект неприбутковий, але й не збитковий.

Позитивне значення NPV відображає величину доходу, який інвестор отримає понад необхідного рівня. Якщо NPV=O, то інвестор, по-перше, забезпечить собі повернення вкладеного капіталу, по-друге, досягне необхідного рівня дохідності вкладеного капіталу, який задається ставкою дисконтування.

При цьому слід зазначити, що показник NPVвідображає прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник зіставний у часовому розрізі, тому NPV різних проектів можна підсумовувати. Це найбільш важлива властивість даного показника, що дозволяє йому використовувати якості основного при аналізі опти- мальності інвестиційного портфеля.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій є продовженням попереднього. Індекс рентабельності розраховується за формулою:


де Cg- загальна сума інвестиційних вкладень у проект, грош. од.

Якщо PI > 1, то проект необхідно прийняти, якщо PI < 1 - проект необхідно відхилити, якщо PI = 1, то проект неприбутковий і незбитковий.

На відміну від чистої поточної вартості індекс рентабельності є відносним показником, а тому досить зручним при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакове

значення NPV. При оцінці проектів, які передбачають однаковий обсяг капіталовкладень, PI повністю узгоджується з критерієм NPV(табл. 8.1).

Під нормою рентабельності інвестицій (або внутрішньою ставкою дохідності) інвестиції IRR розуміють значення коефіцієнта дисконтування, за якого NPVпроекту дорівнює 0; IRR = г, за якого


Числове значення внутрішньої норми дохідності отримується шляхом розв’язання рівняння (8.3) відносно IRR.

Суть розрахунку цього коефіцієнта при оцінці ефективності інвестицій полягає в тому, що IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект фінансується тільки за рахунок банківського кредиту, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня ставки за кредитом, перевищення якої робить проект збитковим.

Термін, протягом якого інвестор зможе повернути первинні витрати, забезпечивши при цьому необхідний рівень дохідності, отримав назву дисконтованого терміну окупності. Цей метод один із найбільш простих та поширених у світовій практиці, але його прийнято використовувати як метод, що дає можливість отримати додаткову інформацію щодо проекту. Якщо дохід розподілений за роками нерівномірно, то термін окупності розраховується діленням одноразових витрат на величину річного доходу, зумовленого ними. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком кількості років, протягом якого інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Даний метод є найбільш виправданий, коли керівництво підприємства більше значення відводить проблемам ліквідності, а не рентабельності проекту.

На практиці може виникати ситуація оптимізаціїрозподілу інвестицій за кількома проектама. Така задача виникає в тому

Таблиця 8.1. Відповідність між показниками чистої поточної вартості та індексу рентабельності інвестицій



випадку, коли на вибір є кілька привабливих інвестиційних проектів, але підприємство обмежене у фінансових ресурсах і не може брати участі в усіх проектах одночасно. У даному випадку доцільно розглянути кілька варіантів прийняття рішень.

1. Розглянуті проекти можна реалізовувати частинами, тобто можна реалізовувати проект не тільки в цілому, але й будь-яку його частину. Схема прийняття рішення при цьому така:

- розраховується PI для кожного проекту;

- проекти ранжуються за зменшенням PI;

- в інвестиційний портфель включаються перші R- проекти, які в сумі можуть бути профінансовані в повному обсязі;

- такий проект береться не в повному обсязі, а лише в тій частині, яка може бути профінансована.

2. Розглянуті проекти не можна реалізовувати частинами. У цьому випадку оптимальною буде комбінація проектів, що мак- симізують сумарну N PV.

8.2.

<< | >>
Источник: Школьник І. О.. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник /1. О. Школьник, І. М. Боярко, Б. І. Сюркало ; за ред. І. О. Школьник. - Суми : Університетська книга,2009. - 301,[3]с. 2009

Еще по теме Управління реальними інвестиціями:

  1. Управління реальними інвестиціями
  2. УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ
  3. Управління джерелами фінансування реальних інвестицій
  4. Сутність та класифікація фінансових інвестицій підприємства. Управління фінансовими інвестиціями
  5. Тема 8. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ
  6. Тема 8. Управління інвестиціями
  7. ТЕМА 8. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ
  8. Тема 8. Управління інвестиціями
  9. Форми реальних інвестицій
  10. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ
  11. ТЕМА 8. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ
  12. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ
  13. Управління капітальними інвестиціями
  14. Управління капітальними інвестиціями
  15. Тема 9. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ
  16. Управління фінансовими інвестиціями
  17. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ