3. Методи управління фінансовими ризиками


Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються різні способи: диверсифікація, придбання додаткової інформації, лімітування,страхування.
Диверсифікація являє собою процес розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою.
На принципі диверсифікації грунтується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а отримані кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються фондом на ринку і дають постійний прибуток. Диверсифікація дає змогу уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різними видами діяльності.
Лімітування — це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту. Лімітування є важливим засобом зниження ступеня ризику і застосовується банками при видачі позик, при укладанні договору на овердрафт; суб'єктами господарювання — при продажу товарів у кредит (на кредитні картки), на дорожні чеки і єврочеки; інвесторами — при визначенні сум вкладення капіталу.
Страхування виражається в.тому, що інвестор готовий відмовитися від частини прибутків, тільки б уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ступеня ризику до нуля. Фактично, якщо вартість страховки дорівнює важливому збитку, інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне відшкодування будь-яких фінансових втрат.
Для страхування характерні:
  • цільове призначення створеного грошового фонду, витрачання його ресурсів тільки на покриття втрат (надання допомоги) в обумовлених випадках;
  • імовірнісний характер відносин, оскільки заздалегідь невідомо, коли настане відповідальна подія, якою буде її сила і кого із страхувальників вона зачепить;
  • повернсність коштів, тому що ці кошти призначені для виплати відшкодування втрат від усіх страхувальників, а не від кожного окремо.

У процесі страхування відбувається перерозподіл коштів між учасниками створення страхового фонду: відшкодування збитків одному або декільком страхувальникам здійснюється шляхом розподілу втрат на всіх. Кількість страхувальників, які внесли платежі протягом того чи іншого періоду, більша від кількості тих, хто отримує відшкодування.
Широко використовується метод страхування цінового ризику шляхом проведення протилежних операцій із різними видами біржових контрактів. Цей метод отримав назву хсджування.
Хеджування — купівля і/або продаж похідних цінних паперів (опціонів або ф'ючерсів) для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх біржових угод.
Хсджування можна розглядати як систему укладання термінових контрактів і угод, що враховує ймовірність у майбутньому зміни обмінних валютних курсів і ставить за мету уникнення несприятливих наслідків цих змін. В Україні хеджування розглядається як страхування від ризиків несприятливих змін цін на будь- які товарно-матеріальні цінності за контрактами і комерційними операціями, що передбачають поставку (продаж) товарів у майбутньому.
Хеджування на підвищення, або хсджування купівлею, являє собою біржову операцію з купівлі термінових контрактів чи опціонів. Хедж на підвищення застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін (курсів) у майбутньому. Він дає змогу встановити купівельну ціну набагато раніше, ніж був придбаний реальний товар.
Хеджування на зниження, або хсджування продажем, — цс біржова операція з продажу термінового контракту. Хеджер, який здійснює хсджування на зниження, передбачає здійснити в майбутньому продаж товару, і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або онціон, страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому.
Хсджування може здійснюватися як із допомогою валютного опціону, так і через форвардну угоду.
Валютний опціон — цс право покупця купити і зобов'язання продавця продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим курсом на заздалегідь узгоджену дату або протягом узгодженого періоду.
Таким чином, опціонний контракт є обов'язковим для покупця. Суб'єкт господарювання купує валютний опціон, який надає йому право (але не зобов'язання) придбати певну кількість валюти за фіксованим курсом в обумовлений день (європейський стиль).
Форвардна операція являє собою взаємне зобов'язання сторін провести валютну конверсію за фіксованим курсом на заздалегідь обумовлену дату.
Терміновий, або форвардний, контракт це зобов'язання для двох сторін (продавця і покупця). Продавець зобов'язаний продати, а покупець купити певну кількість валюти за встановленим курсом у певний день.
Переваги форвардної операції проявляються у відсутності передчасних витрат і в захисті від несприятливої зміни курсу валюти.
Недоліком є потенційні втрати, пов'язані з ризиком втраченої вигоди.
Терміновий ринок, інструменти якого застосовуються з мстою зниження фінансового ризику, є одним із найбільш динамічно зростаючих сегментів.
Подальша інтернаціоналізація світового фінансового ринку на фоні процесів глобалізації всієї економіки розкриває дедалі ширші можливості використання строкових угод на ринках різних країн і забезпечує страхування інвесторів від можливих втрат коштів у процесі їх диверсифікованого вкладання в різні фінансові інструменти. Численність функціонуючих на фінансовому ринку країни фінансових інструментів характеризує ступінь роз- винутості такого ринку.
Питання для семінарських та практичних занять
    1. Фактори виникнення ризиків на фінансовому ринку.
    2. Класифікація фінансових ризиків.
    3. Методи оцінювання фінансових ризиків.
    4. Методи управління фінансовими ризиками.
    5. Хеджування як своєрідний метод страхування цінового ризику.
    6. Особливості процесу хеджування на фінансовому ринку України.
    7. Законодавче регулювання встановлення прийнятного рівня фінансових ризиків в банківській діяльності в Україні.
    8. Знайдіть та запам'ятайте законодавчі визначення термінів «хеджування», «опціон», «валютна операція на умовах «форвард»», «валютний своп».

Тестові завдання
      1. Ризик, пов'язаний із загальною економічною ситуацією в країні та світі, визначають як:
        1. несистематичний; Б)систематичний;
        2. ліквідності; Г)селективний.
      2. Доповніть перелік методів оцінки фінансового ризику:
        1. факторний аналіз;

Б) метод експертних оцінок;
        1. економіко-математичне моделювання;

О— Д)...
      1. Процес розподілу інвестиційних коштів між різними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов 'язані між собою, як метод зниження фінансового ризику називається:
        1. страхуванням; Б) лімітуванням;
        2. диверсифікацією;
      2. Купівля і/або продаж похідних цінних паперів з метою зниження ризику можливих втрат від майбутніх біржових угод — це:
        1. форфстування; Б) лімітування;
        2. трансферт; Г) хеджування.
      3. Коефіцієнт ризику на фінансовому ринку розраховується як:
        1. відношення максимально можливої суми збитку до обсягу власних фінансових ресурсів;

Б) відношення середнього квадратичного відхилення до середнього очікуваного значення;
        1. відношення дисперсії до середнього квадратичного відхилення.
      1. Хеджування може здійснюватися за допомогою:
        1. сек'юритизації; Б) консолідації;
        2. валютного опціону; Г) фінансового векселя.
      2. Біржова операція з продажу термінових контрактів чи опціонів

— це:
А) хеджування на підвищення; Б) хеджування на зниження.
      1. Спостереження, оцінювання і виявлення тенденції розвитку фінансового ринку — це:
        1. моніторинг;

Б) прогнозування;
        1. моделювання; Г) контролінг.

9. Дайте визначення: «Фінансовий ризик— це...». 10. Взаємне зобов 'язання сторін провести валютну конверсію за фіксованим курсом на заздалегідь обумовлену дату — це:
          1. ф'ючерсна операція; Б) форвардна операція;
          2. операція              своп; Г) операція спот.

Тематика рефератів
            1. Види фінансових ризиків і можливі напрями їх зниження.
            2. Оцінювання фінансових ризиків у банківській діяльності.
            3. Управління фінансовими ризиками в банківській діяльності.
            4. Розвиток хеджування в світі й в Україні.
            5. Строкові операції як інструменти перерозподілу фінансових ризиків.

<< | >>
Источник: Васильева В.В.. Васнльченко О.Р.. Фінансовий ринок. Навч. псх . К.: Центр Учбової .liivpai vpn,2008. - 368 с.. 2008

Еще по теме 3. Методи управління фінансовими ризиками:

  1. МЕТОДИ управління фінансовими ризиками
  2. Тема 9. Управління фінансовими ризиками
  3. Тема 9. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ
  4. управління ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ
  5. Тема 9. Управління фінансовими ризиками
  6. ТЕМА 9. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ
  7. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ
  8. ТЕМА 9. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ
  9. Зміст політики управління фінансовими ризиками
  10. Модель управління фінансовими ризиками
  11. Управління фінансовим ризиком
  12. Тема 10. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ
  13. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У ФІНАНСОВОМУ менеджменті
  14. Тема 9 Управління фінансовими ризиками
  15. 10.2. Основні етапи та методи управління ризиками у банку
  16. 2. Методи оцінювання ризику на фінансовому ринку
  17. МЕТОДИ ОЦІНКИ ризику на фінансовому ринку
  18. Тема 7.  Фінансовий механізм, фінансове управління та фінансовий контроль
  19. Структура моделі управління ризиками