банківський ризик

- це ситуативна характеристика діяль­ності банку, що відбиває невизначеність її результатів та можливі неспри­ятливі наслідки. Банківський ризик - це можливість втрати ринкової вартості капіталу банку (отримання збитків) за всіма напрямками його діяльності, пов'язана з внутрішніми та зовнішніми факторами невизначе­ності, що впливають на діяльність банку.

Кількісно рівень ризику може виражатися в абсолютних і відносних показниках. В абсолютному вираженні ризик становить розмір можли­вих втрат при здійсненні певної операції. Однак оцінити ці втрати з до­статньою точністю не завжди видасться можливим. Якщо ж віднести роз­мір імовірних втрат до будь-якого показника, що характеризує банківську діяльність, наприклад, до розміру кредитних ресурсів, розміру витрат або доходів банку, пов'язаних зі здійсненням конкретної операції, то увага акцентується на рівні ризику у відносному вираженні.

Опис ризику в абсолютних і відносних показниках досить часто прак­тикується банками. При цьому в абсолютному вираженні ризик обчислю­ється, коли йдеться про одну конкретну угоду. Якщо ж вищим керівництвом банку визначаються нормативні положення, що стосуються допусти­мого рівня ризику при здійсненні різних банківських операцій, то засто­совуються відносні показники, що характеризують, наприклад, розмір ри­зику до суми доходів, які очікуються в результаті здійснення конкретних операцій.

Надзвичайно важливою складовою в системі стратегічного управління ризиками в банку є їх класифікація, яка полягає в розподілі ризиків за групами Розподіл ризиків на внутрішні та зовнішні обумовлений різною сфе­рою виникнення та впливу даних ризиків. До зовнішніх належать ризи­ки, безпосередньо не пов'язані з діяльністю банку або конкретного його клієнта. Мова йде про політичні, соціальні, економічні, геофізичні, демо­графічні, культурні та інші особливості ситуації, що впливають на рівень ризику банку та його безпосереднього оточення (мікросередовище).

Зовнішні ризики в діяльності банку розподіляються на такі види:

• ризик щодо країни;

• валютний;

• відсотковий;

• системний та ін.

Ризик щодо країни - це ризик зміни поточних або майбутніх умов у країні, що можуть вплинути на здатність її суб'єктів відповідати за зобо­в'язаннями зовнішнього боргу. До найбільш важливих складових ризику країни в банківській діяльності належать ризики:

• мораторію платежу (політичний);

• конвертації (економічний);

• трансферту (переведення).

Ризик мораторію платежу (політичний ризик) пов'язаний з можливи­ми втратами банку та його клієнтів унаслідок війни або революції, нестій­кого політичного режиму, націоналізації, приватизації, заборон на платежі за кордон, введення ембарго, скасування імпортної ліцензії та інших поді­бних подій.

Показник ризику конвертації оцінює рівень економічного управління країною, інституціональну структуру економіки, насиченість ресурсами (робоча сила, ресурси капіталу, природні ресурси), здатність країни підтри­мувати стабільну й незначну інфляцію і багато інших факторів, що мають вирішальне значення для банків, створених за участю іноземного капіта­лу, а також для банків, що працюють на міжнародному рівні. У цілому економічний ризик визначає здатність країни обслуговувати даний рівень зовнішнього боргу, що, у свою чергу, впливає на рівень конвертованості національної валюти.

Ризик трансферту являє собою можливість призупинення обслугову­вання боргу через проблеми ліквідності, пов'язані з зовнішньою торгівлею й інвестиціями. Рівень цього ризику визначається ліквідністю платіжно­го балансу країни, наявністю в неї ліквідних фінансових резервів. Даний ризик також пов'язаний з проблемами погіршення довгострокового фі­нансового становища країни. ризик трансферту може бути обумовлений заходами внутрішньої економічної політики з метою контролю над Ін­фляцією, над несприятливими рухами цін товарів, або ж над зовнішніми економічними факторами. Скорочення припливу іноземної валюти для обслуговування зовнішнього боргу або перекази іноземним інвесторам у цьому випадку мають тимчасовий характер і не впливають на стратегіч­ний ризик банку відносно певної країни.

Наступним видом зовнішніх ризиків у діяльності банку є валютний ризик, який становить небезпеку валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї з іноземних валют стосовно іншої (у тому числі національ­ної) валюти під час здійснення банком зовнішньоекономічних, кредитних і інших операцій, що мають валютне відображення та залежать від зміни валютних курсів. Валютний ризик - це ризик того, що вартість фінансово­го інструмента може коливатися внаслідок змін обмінних курсів валют щодо базової валюти розрахунку.

Валютний ризик присутній за умови відкритої валютної позиції, на рівень якої впливають такі операції банку:

• купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні та строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон і т.д.), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків;

• одержання (сплата) іноземної валюти;

• купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

• надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

• погашення безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

• інші обмінні операції з іноземною валютою.

Основними видами валютного ризику в банку е:

• трансляційний ризик (ризик переказу);

• комерційний ризик (ризик угоди).

Для банку трансляційний ризик істотно змінює баланс, коригуючи вар­тість активів і пасивів. Якщо відбувається падіння курсу валюти, у якій виражено ці активи, то їх вартість також зменшується, а отже, виходячи з рівності активів і пасивів, знижується розмір статутного капіталу банку.

Мета управління ризиком переказу - максимальне скорочення обсягу активів, виражених у валюті, зниження курсу якої очікується, і, відповідно, створення пасивів, виражених у цій валюті. Для валют, відносно яких очікується підвищення курсу, стратегічні дії банку мають бути протилежними.

Ризик угоди є в будь-якій операції банку, пов'язаній з валютою. Це може бути звичайна угода з купівлі-продажу послуг, розрахунки за якою передбачають використання іноземної валюти, валютний кредит, валютні інвестиції і т.д.

Стратегічне управління валютним ризиком полягає в обмеженні розміру відкритої валютної позиції в цілому по банку шляхом визначен­ня її граничного значення у вигляді певного відсотка (частки) від капіта­лу банку.

Оперативне управління валютним ризиком полягає в регулярному моніторингу за станом валютної позиції за її складовими та структурни­ми підрозділами банку з метою порівняння фактичного та нормативного значення валютної позиції.

Сутність основних методів зниження валютних ризиків банківської діяльності полягає в здійсненні валютних операцій до того, як відбудеться несприятлива зміна курсу, або в компенсації збитків від подібної зміни за рахунок паралельних угод з валютами, курс яких змінюється в протилеж­ному напрямку.

Для зниження валютного ризику банки використовують такі методи:

- надання позики в одній валюті і умовою її погашення в іншій з ураху­ванням форвардного курсу, зафіксованого в кредитному договорі (дозво­ляє застрахуватися від можливого падіння курсу валюти кредиту);

- форвардні валютні контракти (укладання термінових угод між бан­ком і клієнтом про кунівлю-продаж іноземної валюти при фіксації суми угоди та форвардного обмінного курсу);

- валютні ф'ючерсні контракти;

- валютні опціони (можливість придбати або продати певну кількість ва­люти протягом певного періоду за певним курсом);

- валютні свопи (угоди про обмін у майбутньому серій платежів у різних валютах);

- прискорення або затримка платежів (використовується при здійсненні операцій з іноземною валютою, коли банк відповідно до своїх очікувань майбутніх змін валютних курсів може вимагати від дебіторів приско­рення або затримки розрахунків);

- диверсифікація коштів банку в іноземній валюті;

- структурне балансування активів і пасивів, кредиторської та дебі шорської заборгованості (дотримання такої структури активів і пасивів, яка.дозволяє перекрити збитки від зміни валютного курсу прибутком, отриманим від цієї ж зміни за іншими позиціями банку);

- паралельні позики (угода двох сторін - представників різних країн про надання аналогічних кредитів з однаковими термінами погашення, але виражених у відповідних валютах, місцевому позичальнику, зазначено­му іноземною стороною. Переваги такого запобігання валютного ризику полягають у тому, що період хеджування може бути більш тривалим, ніж це можливо на ринку форвардних угод; також враховуються відсот­ки за кредит на відміну від свопів);

- «валютний, кошик» (використання набору валют з урахуванням відпо­відних пропорцій, курси яких звичайно змінюються у протилежних на­прямках, взаємно врівноважуючи наслідки зміни у котируваннях, тим самим забезпечуючи сукупну стабільність «кошика»);

- страхування;

- самострахування (розмір можливого збитку від зміни валютного курсу заздалегідь включається в ціну послуг і використовується для створення страхового фонду);

- форфейтинг (переуступка банку права отримання заборгованості в іно­земній валюті замість негайної виплати відповідної суми в національ­ній або іншій Іноземній валюті. На відміну від факторингових операцій банк у цьому випадку одержус вексель на всю суму та на повний термін, беручи на себе всі комерційні ризики (включаючи валютний) без права регресу цих векселів на колишнього власника) та ін.

Відсотковий ризик за своєю сутністю, проявами та методами управлін­ня тісно пов'язаний з валютним ризиком. Це ризик зміни процентної ставки, що впливає на результат економічної діяльності банку.

Об'єктами відсоткового ризику є фінансові інструменти, прибутковість або вартість яких визначаються за процентною ставкою. До таких інстру­ментів належать усі види кредитно-депозитних договорів, емітовані борго­ві цінні папери банку, придбані з метою інвестування боргові цінні папе­ри. Відповідно до цього весь портфель цінних паперів банку класифіку­ється на інвестиційні та спекулятивні папери.

<< | >>
Источник: “Банківський менеджмент”. Лекції. 2016

Еще по теме банківський ризик:

  1. Ринковий ризик (або бета-ризик)
  2. 5. Сучасна кредитно-банківська система. Створення грошей банківською системою
  3. 9. БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО СТАНОВИТЬ БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ
  4. 38.Банки та банківська система.Банківська система в Україні.
  5. 10.1. Сутність та види банківських ризиків
  6. РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ
  7. 6.2. Види банківських активів
  8. Банківський переказ
  9. 5.1. Сутність та види банківських кредитів
  10. 2.5. БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД В УКРАЇНІ
  11. 3.4. БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ТАЙВАНІ
  12. РОЗДІЛ 4 БАНКІВСЬКА СИСТЕМА ЙОРДАНІЇ
  13. 9.1. Сутність та види нетрадиційних банківських операцій
  14. Тема 8. Аналіз банківських інвестицій
  15. Тема 9. Управління фінансовими ризиками
  16. Тема 9. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ
  17. 45. Банки, їх роль та функції. Банківський прибуток.
  18. Концепції управління ризиками